65.Соціально-економічні проблеми країн, що розвиваються та шляхи їх подолання.

Соціально-економічні проблеми.

Загальними рисами економік більшості країн, що розвиваються, є бідність, перенаселення, високий рівень безробіття, значна заборгованість промислове розвиненим державам. У своєму соціальному розвитку переважна більшість держав "третього" світу за рівнем життя насе­лення відстає від передових індустріальних країн у 20—50 разів. Асиг­нування на соціальні потреби та добробут зазвичай становлять менш ніж 10 % загальних видатків у країнах Африки й Азії. У латиноаме­риканських державах цей показник дещо вищий. У країнах, що розвиваються, в останні Десятиліття не спостеріга­лося ознак збільшений зайнятості на фоні швидкого зростання чисельності населення. Перенаселення — це загальновідома проблема країн, що розвива­ються. Темпи зростання народонаселення залишаються тут традицій­но високими. За умов загальної економічної відсталості така ситуація лише поглиблює загострення соціальних й економічних проблем країн, що розвиваються.

Шляхи подолання.

Суттєві зміни в системі землеволодіння і землекористування, розвиток його матеріально-технічної бази. Для вирішення продовольчої проблеми необхідно провести аграрну реформу, запровадження в с\г досягнень науки і техніки, ефективне використання зовнішніх ресурсів(продовольча допомога, створення міжнародних резервних фондів). Створення змішаних компаній, використання фінансової допомоги інших країн.

66. Економічні перетворення та перспективи піднесення країн, що розвиваються.

Поліпшення економічної ситуації в країнах, що розвиваються, за останні 10 років викликано рядом причин:

• Різними мотивами перенесення ряду виробництв із розвинутих країн у ті, що розвиваються з таких міркувань: екологія, дешева робоча сила, сприятливий податковий клімат, сприятливий інвестиційний клімат.

• Стабілізацією політичної ситуації в багатьох країнах, що розвиваються(ці країни ідуть шляхом демократизації суспільного життя).

• Сформованою в 90-х роках загальною сприятливою економічною ситуацією у світі, ростом суспільного виробництва як у розвинутих країнах, так і в країнах НІК і нафтоекспортних країнах.

• Проведення структурних реформ в економіці країн, що розвиваються(перехід від аграрного до аграрно-індустріального розвитку, розвиток сфери нематеріального виробництва).

• Переорієнтуванням виробництва зі стратегії розвитку імпортозамінної на експортоорієнтовану.

Питома вага у світовому ВВП зросла з 13-15% у 70-х роках до 20% у 90-х роках за рахунок серйозних економічних перетворень. Темпи економічного зростання в деяких країнах перевищують ці темпи в розвинутих країнах.

Характерні риси сучасного етапу:

1. відбувається зміна виробництва від орієнтації на обробку сировини в метрополії на обробку сировини на місці і подальший її експорт на ринки розвинених країн;

2. впроваджується політика імпортозаміщення.

В цілому індустріалізація економіки носить експортоорієнтований характер:

1. продукція видобувної та важкої промисловості;

2. внутріфірмове виробництво в межах ТНК(в обробній промисловості особливо) фінансувалося за рахунок прямих закордонних інвестицій.

Значимість країн „третього світу” у міжнародній економічній системі визначається їхніми багатими природними та людськими ресурсами. Взагалі характерною рисою економіки світу, що розвивається, є її значна орієнтація на зовнішні ринки і відповідно високий ступінь залучення у міжнародний поділ праці. На світовому ринку група країн, що розвиваються, є переважно постачальниками мінеральної, енергетичної, сільськогосподарської сировини та харчових товарів.

Для багатьох країн, що розвиваються, туризм давно став одним з найважливіших джерел надходження іноземної валюти.