1. Передумови та причини формування світового господарства. 2. Сутність та структура світової економічної системи. 3. Критерії класифікації країн у системі світового господарства. 4. Загальна характеристика країн з розвиненою економікою. 5. Країни з перехідною економікою та їх місце в системі світового господарства. 6. Загальна характеристика країн, що розвиваються. 7. Загальні закономірності та тенденції розвитку світового господарства. 8. Макроекономічні моделі розвитку провідних країн світу. 9. Ринкова модель управління в країнах з перехідною економікою. 10. Китайська модель ринкової економіки. 11. Ефективність економічних моделей розвитку в окремих країнах. 12. Фактори, що впливають на вибір моделі розвитку країни. 13. Загальна характеристика країн ОЕСР. 14. Економічний потенціал та динаміка зростання провідних країн світу. 15. Сучасні пріоритети соціально-економічного розвитку країн-лідерів. 16. Господарський механізм та його реалізація в провідних країнах. 17. Роль та значення ОЕСР у системі світового господарства. 18. Соціально-економічні проблеми розвинених країн та шляхи їх подолання. 19. Причини та наслідки поглиблення трансатлантичного співробітництва між США і Західною Європою. 20. Роль та місце країн Північної Америки у світовій економіці. 21. Загальна характеристика США. 22. Особливості економічного розвитку США у XX ст. 23. Сучасна макроекономічна модель розвитку США. 24. Структура економіки США та тенденції її розвитку. 25. Загальна економіко-географічна характеристика Канади. 26. сучасний стан та перспективи економічного розвитку Канади. 27. Сутність та тенденції розвитку країн Західної Європи у другій половині XX ст 28. Передумови виникнення та основні етапи розвитку європейської економічної інтеграції. 29. Загальна характеристика та структура ЄС. 30. Сучасний стан та тенденції економічного зростання країн ЄС. 31. Структурні зміни в економіці ЄС та їх наслідки. 32. Розширення ЄС та його соціально-економічні наслідки. 33. Місце та роль ЄС у світовому господарстві. 34. Загальна характеристика Японії. 35. Економічний потенціал Японії та динаміка її зростання. 36. Особливості економічного розвитку Японії у повоєнний період. 37. Економічна модель розвитку Японії. 38. Вплив валютно-фінансової кризи на економічне становище Японії. 39. Місце та роль Японії у світовій економіці. 40. Економічні ознаки нових індустріальних країн. 41. Структура та загальна характеристика нових індустріальних країн. 42. Економічна модель та особливості розвитку нових індустріальних країн. 43. Фактори економічного зростання нових індустріальних країн. 44. Вплив валютно-фінансової кризи 1990-х років на економічне становище нових індустріальних країн. 45. Місце та роль нових індустріальних країн у світовому господарстві. 46. Тенденції розвитку нових індустріальних країн у XXI ст. 47. Загальна характеристика та ознаки країн з перехідною економікою. 48. Структура та економічний рівень розвитку країн Центральної та Східної Європи. 49. Місце країн Центральної та Східної Європи у світовому господарстві. 50. Трансформаційні процеси в країнах Центральної та Східної Європи. 51. Економічна криза в країнах Центральної і Східної Європи та шляхи її подолання. 52. Нерівномірність соціально-економічного розвитку країн Центральної і Східної Європи на початку XXI ст. 53. Зовнішньоекономічна політика країн Центральної та Східної Європи. 54. Історико-економічна характеристика Росії. 55. Економічний потенціал Росії та його використання. 56. Роль та місце Росії у світовому співтоваристві. 57. Економічні реформи в Росії у період переходу до ринкових відносин. 58. Соціально-економічні проблеми Росії на межі століть та перспективи їх подолання. 59. Росія в системі міжнародного поділу праці. 60. Вплив валютно-фінансової кризи на економіку Росії. 61. Критерії кваліфікації та структура країн, що розвиваються. 62. Загальна характеристика та особливості розвитку країн, що розвиваються. 63. Економічний потенціал країн, що розвиваються. 64. Місце країн, що розвиваються, у системі світового господарства. 65. Соціально-економічні проблеми країн, що розвиваються та шляхи їх подолання. 66. Економічні перетворення та перспективи піднесення країн, що розвиваються. 67. Економіко-географічна характеристика країн Центральної Азії. 68. Економічний потенціал країн Центральної Азії та його використання. 69. Особливості економічних реформ в країнах Центральної Азії. 70. Соціально-економічна криза в країнах Центральної Азії у 90- ті роки XX ст. 71. Чинники стабілізації економічного розвитку країн Центральної Азії. 72. Місце та роль Центральної Азії у світовому господарстві. 73. Загальна характеристика Китаю. 74. Економічний потенціал Китаю та його використання. 75. Макроекономічна модель розвитку Китаю. 76. Джерела піднесення та механізм перетворення економічної системи Китаю. 77. Зовнішньоекономічні зв’язки Китаю та їх роль у економічному піднесенні.

78. Місце та роль Китаю у системі світового господарства. 79. Економіко-географічна характеристика країн Близького та Середнього Сходу. 80. Ресурсний потенціал країн Близького та Середнього Сходу. 81. Структурні зрушення в економіці країн Близького та Середнього Сходу у 1970-ті – 1990-ті рр. 82. Структура та особливості розвитку окремих країн Близького та Середнього Сходу. 83. Місце країн Близького та Середнього Сходу у світовому господарстві. 84. Тенденції соціально-економічного розвитку країн Близького та Середнього Сходу у XXI ст. 85. Основні форми економічного співробітництва України з іншими країнами. 86. Структура та динаміка зовнішньоекономічних відносин України з країнами ЄС. 87. Стан та перспективи розвитку економічних відносин України з країнами СНД. 88. Місце та роль України в Чорноморській економічній інтеграції. 89. Стан та перспективи співробітництва України і США. 90. Перспективи розвитку економічних відносин України з країнами, що розвиваються.

1. Причини формування світового господарства.

Міжнародний поділ праці та міжнародне кооперування стали основою для виникнення світового ринку. Його виникнення і становлення є наслідком досить тривалого історичного розвитку. Спочатку був сформований внутрішній ринок, де виробник товару був одночасно і продавцем, а покупець одночасно і кіннцевим споживачем товару. Розвиток обміну привів до появи грошей і як наслідок зявилося товарне виробництво. Невдовзі зявився і національний ринок. Цьому сприяло спеціалізація внутрішніх ринків (ринків праці, капіталу, оптові), частина яких із самого початку була орієнтована на іноземних покупців. Національний ринок – це внутрішній ринок, частина якого орієнтується на іноземних покупців. Виникнення мануфактури, що базувалась на поділі праці сприяла розвиткуц виробництва товарів, розширення національних ринків і створення регіональних, міждержавних та міжнародних ринків. Міжнародний ринок – це частина національних ринків, яка безпосенредньо звязана із закордонними ринками. Слідуючою причиною стали великі географічні відкриття, котрі спричинили зміни в торгівлі, вивезення у нові землі готові продукти промисловості – це дало поштовх розвитку продуктивних сил у Європі і внаслідок виникла велика фабрично-заводська індустрія, продукція якої потребувала всесвітнього ринку. Отже в епоху первісного нагромадженгня капіталу локальний центр торгівлі переросли в єдиний світовий ринок, який остаточно сформувався на початку 20 ст. Сучасний світовий ринок – це сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами, що базується на міжнародному поділі праці та інших факторах виробництва.

2. Сутність та структура економічної системи.

Існування міжнародної економіки проявляється через її конкретні форми та закономірності. У структурі економіки виділяють 4 рівні:

• базові поняття (світове господарство, світовий ринок, міжнародний поділ праці)

• державне регулювання (макро – мікроекономічна політика)

• форми міжнародних економічних відносин (міжнародна торгівля, рух факторів виробництва, торгівля фінансовими інструментами)

• На першому рівні закладається базові поняття, які грунтуються на тому, що сучасна економіка є міжнародною і міжнародне регулювання і нагляд ( економічне та фінансове)

грунтується на МПП.

Важливе значення для міжнародної економіки має економічна політика держав, механізми регулювання економіки. Основними формами ДР на мікрорівні є регулювання зовнішньої торгівлі та руху факторів виробництва, а на макрорівні валютно – фінансове регулювання. Міжнародна економіка має конкретні форми міжнародних відносин (торгівля товарами та послугами, рух капіталу, робочої сили, технологій, торгівля валютою, цінними паперами, кредитами). Міжнародне регулювання та нагляд здійснюють міжнародні економічні і фінансові організації, вони спостерігають за світовим економічним розвитком, запобігають дисбалансам та надають підтримку країнам (МВФ, Світовий банк, ООН). Функціональна міжнародна економіка поділяється на макро та мікроекономіку.