52. Нерівномірність соц.-ек. Розвитку країн Центр.Та Сх Європи на поч .Ххі ст.

Одним з головних завдань при переході до ринк. ек-ки в цих країнах було здійснення:

1. Лібералізація цін.

2. Роздержавлення і приватизація держ. власності.

Проблеми:

1. Формування суб'єктів ринку.

2. Зміни у структурі с/г в-ва.

Приватизація у країнах ЦСЕ відбулася в межах 3-х осн. етапів:

І. Мала приватизація.

ІІ. Велика приватизація.

ІІІ. Етап реприватизації.

І етап охопив держ. власність в сфері торгівлі, послуг і дрібної промисловості. Здійснювалася переважно за готівкові гроші. Мета цієї приватизації—вилучення певної частини доходів населення, що не покриті були товарами.

ІІ етап охопив держ. власність менш динамічно, що було зумовлено відсутністю грошових коштів у населення, низькою дохідністю приватизованих підприємств, слабким притоком інозем. інвестицій. Проведення великої приватизації здійснювалося на основі передачі значної частини приватизованої власності безкоштовно.

ІІІ етап означає повернення майна або відшкодування збитків бувшим власникам або нащадкам.

53. Зовнішньоекономічна політика країн Центр. Та Сх Європи.

Першою та головною особливістю сучасного етапу розвитку зовн.-ек. відносин цих країн є відмова від державної монополії на зовн.-ек. зв'язки. Це знайшло та знаходить виявлення в:

1. демонополізації та приватизації зовн.-ек. підприємств та організацій;

2. наданні права ЗЕД юридичним та фізичним особам;

3. стимулюванні утворення комерційних посередницьких зовн.-ек. фірм;

4. відмові від відповідальності держави за операції та їхні наслідки будь-яких учасників ЗЕД;

5. переході до розміщення держ. експортних замовлень на конкурентній та добровільній основі.

Другою характерною рисою зовн.-ек. відносин країн регіону є перехід від планово-адміністративних форм протекціонізму до лібералізації ЗЕД.

Лібералізація ЗЕД є важливим напрямом ек. політики цих країн в цілому, бо забезпечує поліпшення їхнього платіжного балансу, становища в системі МПП, сприяє відкритості національних економік, пристосовує їх до умов конкуренції, які діють на світовому ринку. Це безпосередньо стимулює розвиток і впровадження досягнень НТП в народне господарство.

Наступна характерна особливість сучасних зовн.-ек. відносин цих країн полягає у зміні пріоритетів розвитку зовн.-ек. зв'язків, різкому зменшенні ролі й значення взаємної торгівлі та істотному збільшенні зовнішньоторгівельного обміну передусім з розвиненими країнами Заходу.

Ринкові реформи у країнах регіону, лібералізація ЗЕД, перехід до взаємних розрахунків у вільноконвертованій валюті сприяли зміні товарної структури їхньої зовн. торгівлі. Низька конкурентоспроможність продукції країн регіону в умовах відкритості національних економік була головною причиною різкого скорочення частки промислових товарів у взаємній торгівлі.

54. Історико-економічна характеристика Росії

Концентрація політичної й економічної влади в Москві мала певні позитивні наслідки і для економіки Росії. У роки індустріалізації були побу­довані велетні машинобудування в Центрі й на Уралі. Кузбас перетворився на нову металургійну базу. В післявоєнні роки розпочалося спорудження величез­ного гідроенергетичного комплексу. На Волзі, Єнісеї, Ангарі та інших ріках були побудовані ГЕС, що увійшли до числа найбільших у світі. Почалася експ­луатація нафтогазових родовищ в Західному Сибіру.

Росія стала зосередженням практичних наслідків науково-технічного про­гресу на теренах СРСР. В Москві були сконцентровані найважливіші науково-дослідні інститути й лабораторії, зосереджені найталановитіші наукові кадри. Щодо зовнішньої політики, то ідея російського месіанства трансформува­лася в ідею провідної ролі СРСР в боротьбі народів світу проти світового імпе­ріалізму. Після утворення світової соціалістичної системи Радянський Союз вважав своїм обов'язком і правом "опікати" соціалістичні країни; це виявлялося у збігу реальної економічної допомоги цим країнам з досить безцеремонним втручанням у їхні внутрішні справи. Після розпаду колоніальних

імперій і появи нових незалежних країн в Африці та Азії СРСР намагався здійснити свій вплив на них, підтримуючи режими "соціалістичної орієнтації". В багатьох країнах Заходу і країнах, що розвиваються, СРСР традиційно ототожнювався з Росією. Цю обставину сучасна Росія намагається використати, щоб відновити свою політичну й економічну присутність там, де позиції СРСР були доволі міцними.

Після розпаду СРСР Росія успадкувала його позитивні й негативні риси в більшій мірі, ніж будь-яка інша колишня радянська республіка. На її тери­торії залишилася більша частина економічних потужностей колишнього Со­юзу. Росія також залишила собі золотовалютні резерви СРСР. Вона взяла на себе зовнішні зобов'язання й борги Радянського Союзу Водночас економічна криза в Росії виявилася надто глибокою через те, зокрема, що вона має найбільші (порівняно з іншими пострадянськими країнами) потужності обробної промис­ловості, а саме ця група галузей (особливо машинобудування) відчула найбіль­ший спад виробництва.

Тривала економічна криза відкинула Росію далеко від найбільш розвину­тих держав. Частка її у світовому внутрішньому продукті (СВП) становить лише 2,6%. Ступінь зношення обладнання досягає 70% . Продуктивність праці складає тільки 52% від пересічносвітового рівня.¹