75. Цілі та засоби в мв.

У найзагальнішому розумінні, ціль у МВ - це прогнозований бажаний результат дії, яка є його причиною або, іншими словами, спонукальним мотивом. Тут треба погодитися з класичним положенням К. Маркса, що «майбутній результат діяльності існує спочатку в голові людини ідеально, як внутрішній образ, як спонукання і ціль. Ця ціль як задача визначає спосіб і характер дій людини, і їй вона повинна підпорядковувати свого діяльність».

Натомість, засоби виступають шляхами, способами, методами та знаряддями досягнення цілей. Тобто, цілі та засоби є діалектичне взаємозалежними і взаємозв’язаними категоріями. Це означає, що жодна ціль не може бути досягнута без відповідних засобів, які повинні відповідати поставленій цілі. Весь спектр засобів, які застосовують учасники МВ зводиться до трьох основних типів. У першому випадку - це сила, переконання й обмін, у другому - сила та переговори, у третьому - переконання, торг, погроза і насилля. Не важко помітити, що полюсами цієї типології засобів виступають насилля і переговори. При цьому насилля і погрози виступають елементами сили, а переконання і торг - елементами переговорів. Тут ми неминуче виходимо на необхідність характеристики сили як серцевини МВ.

Засоби - шляхи, способи, методи і знаряддя досягнення цілей. Цілі та засоби діалектично взаємопов’язані категорії Ніяка, навіть сама реальна мета не може бути досягнута без відповідних засобів. У свою чергу, засоби повинні відповідати меті.

Специфіка засобів, потенційно або актуально що знаходяться в розпорядженні міжн. акторів, випливає з особливостей МВ і перш за все з тієї обставини, що вони застосовуються до середовищ, на які в більшості своїй не поширюється влада окремої держави. Різні фахівці називають різноманітні типи засобів, що використовуються учасниками МВ в їх взаємодії. Однак в остаточному підсумку це різноманіття зводиться до обмеженої кількості типів: в одному випадку це сила, переконання і обмін, в іншому сила і переговори, в третьому переконання, торг, загроза і насильство.

Разом з тим вихід на потребу аналізу сили в МВ відбувається і через категорію «стратегія», яка встановлює відповідність між цілями та засобами. Характер і динаміку будь-якої стратегії визначають три основних чинники: 1) суттєвий вплив на когось або на щось; 2) засоби та способи далекосяжного впливу; 3) перспективно-динамічна орієнтація цілі. Тобто, стратегія може бути визначена як довготермінова лінія поведінки, яка поєднує науку та мистецтво у досягненні перспективної цілі за допомогою відповідних засобів. Не применшуючи ролі дипломатичних засобів, треба констатувати, що вирішальним засобом міжн. акторів у досягненні своїх цілей аж до останнього часу залишалася сила, насамперед воєнна сила. Хоча в сучасних умовах учасники МВ змушені коригувати свою стратегію з опорою на силу, змінюється і зміст самого поняття «сила», але вона продовжує залишатися важливим засобом міжн. акторів.

76. Стратегія як єдність цілей та засобів

Певна подія, поведінка або дія є засобом по відношенню до певної цілі, яка може виступати засобом по відношенню до іншої цілі. Встановлення відповідності між цілями та засобами відображається категорією «стратегія». У загальному вигляді стратегія може бути визначена як довготривала лінія поведінки в досягненні перспективної мети.

У наші дні категорія «стратегія» набула досить широкий характер, виникли поняття економічної стратегії, політичної стратегії, стратегії розвитку підприємництва, стратегії банківської справи . аж до «стратегії продажу кавунів у великих містах». Однак у всіх випадках стратегія розуміється саме як наука і мистецтво співвіднесення цілей з наявними засобами. Згідно з класичною військовою наукою, наприклад, вирішальна умова вищої перемоги це чисельна перевага над супротивником.

Всупереч зустрічається іноді думки, було б помилкою вважати, що аж до середини XX ст. стратегія в теоретичному та практичному сенсі була винятковою приналежністю військового мистецтва і воєн. Традиційні постійні інтереси держав безпека та процвітання могли досягатися лише при сприятливому співвідношенні сил. Звідси традиційними ж засобами досягнення цілей були не тільки війни, а й «дипломатично-стратегічна гра», спрямована на досягнення зазначеного співвідношення. Роль стратегії того чи іншого актора МВ у даному випадку полягала в тому, щоб дипломатичними засобами протистояти тиску сильніших акторів, а також компенсувати власні геополітичні або демографічні недоліки. І все ж таки вирішальним засобом учасників міжн. відносно аж до останнього часу залишалася військова сила. Тому і основним напрямком дипломатичної стратегії було формування коаліції і союзів, покликаних забезпечити перевагу в силі над потенційним і актуальним супротивником, а війна, в повній відповідності з відомою формулою К. Клаузевіца, була продовженням політики іншими засобами.

У нових умовах це становище докорінно змінюється. Взаємозалежність світу, його крихкість перед руйнівними наслідками застосування сучасних засобів масового знищення, перед небезпекою інших глобальних проблем вимагає від учасників МВ рішучого розриву з колишніми стратегіями у відносинах один з одним. Змінюється і зміст поняття «сила».