1. Елементи цивільних правовідносин.

Елементами цивільних правовідносин є три складові частини: суб´єкти; об´єкт (об´єкти); зміст (суть) правовідносин.

Суб´єкти – учасники цивільно-правових відносин, які володіють суб’єктивним цивільним правом або обов’язком.

Обєкти – це те, на що спрямовані суб’єктивне право і суб’єктивний обов’язок з метою задоволення інтересів суб’єктів.

Зміст – суб’єктивне цивільне право і суб’єктивний цивільний обов’язок.

Суб´єктивне цивільне право - це засноване на цивільно-пра­вових нормах право особи здійснювати певні дії і вимагати задо­волення свого інтересу від зобов´язаної особи.

Суб´єктивне право має свою структуру. Воно складається з трьох прав (повноважень): 1) право (повноваження) на власні дії; 2) право (повноваження) на чужі дії; 3) право (повноваження) ви­магати застосування засобів примусу до зобов´язаних осіб.

Суб´єктивний цивільний обов´язок - це заснована на законі міра відповідної (щодо задоволення інтересів певної особи) по­ведінки зобов´язаної особи.

Об´єктивне право - сукупність право­вих норм, а суб´єктивне цивільне право (обов´язок) - це право (обов´язок), що належить конкретному суб´єктові цивільних правовідносин.

Між об´єктивним і суб´єктивним правом існує тісний зв´язок: суб´єктивне право випливає з об´єктивного, засноване на ньо­му, об´єктивне право встанов­люється державою.

2. Поняття і значення строків у цивільному праві, їх види.

Під строком у цивільному праві розуміють певний період у часі, зі спливом якого пов´язана дія чи подія, яка має юридичне значення. За своєю правовою природою строки належать до юридич­них фактів, найчастіше - до подій, оскільки перебіг чи настання строку має об’єктивний характер і, як правило, не залежить від волі суб’єктів цивільних правовідносин.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов´язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін може визначатися або вказівкою на час, або подією, яка має від­бутися.

Види строків:

• За правовими наслідками:

• Правовстановлюючі;

• Правоприпиняючі;

• Правозмінюючі.

• За підставами встановлення:

• законні (тобто строки, встановлені законом чи підзаконним актом);

• судові (тривалість визначається судом чи господарським судом;

• договірні.

• За ступенем самостійності сторін у встановленні строків:

• імперативні строки, тобто такі, що не можна змінити за домо­вленістю сторін (строки позовної давності, претензійні строки);

• диспозитивні строки, тобто такі, які хоч і передбачені за­коном, але можуть бути змінені за погодженням сторін.

• За призначенням:

• строки здійснення цивільних прав, тобто строк, протягом якого володар суб’єктивного права може реалізувати можли­вості, закладені в суб´єктивному праві.

• строки виконання зобов’язань (строки поставки, здачі робіт за договором підряду);

• строки захисту цивільних прав (строки позовної давності).

• За способами визначення, тобто строки, які визнача­ються:

• календарною датою (строк повернення боргу);

• певним періодом часу (поставка продукції - поквартальна, щомісячна);

• вказівкою на подію, яка неодмінно має настати.

• За ступенем визначеності:

• визначені строки, якщо відомо, коли саме строк настане;

• невизначені строки, якщо це пов’язано з певною подією, яка обов´язково настане, або бажання кредитора (наприклад, строк повернення боргу «за першою вимогою»).