2. Французька республіка

1. Територія країни складає 547 тис. км², населення – 61,2 млн. чол. Державним святом є День взяття Бастилії (14 липня). До складу країни входять заморські території (Французька Полінезія, Нова Каледонія), заморські департаменти (Гвіана, Гваделупа, Мартініка) і територіальні спільноти (Майотт, Сен-Пьєр, Мікелон). З півночі Франція омивається водами Біскайської затоки, проток Па-де-Кале і Ла-Манш, з півдня – Середземного моря. У Франції присутні всі типи західноєвропейського ландшафту. Південь країни – це переважно гориста місцевість. Найбільшу територію тут займає Центральний фр. масив, який являє собою базальтове плато з вулканічними конусами. Найвищою точкою цього масиву є вершина Паї-де-Сансі – 1886 м. На територію Франції заходять Альпи з їх найвищою вершиною – горою Монблан висотою 4807 м. З півночі фр. Альпи обрамлені горами Юра і Вогези. Францію від Іспанії відділяють Піренеї. Для півночі домінуючим ландшафтом є рівнини. Центральне місце належить тут Паризькому басейну. До Біскайської затоки примикають рівнини Аквітанії. На північному сході країни виділяється височина Арморика. Найбільшою річкою Франції є Луара (1000 км.), що витікає з гір Центрального масиву і впадає до Біскайської затоки. Протяжність Рони, що впадає в Середземне море, 812 км., а Сени – 776 км. Майже 20% території країни займають ліси, зосереджені переважно в Аквітанії, східній частині Паризького басейну, Альпах і Піренеях. У горах на висоті 2100 – 2300 м. знаходяться альпійські луки. Країна не має стратегічно значимих запасів корисних копалин. У Лортарінгії є поклади залізної руди, кам’яного вугілля і калійної солі, в Аквітанії – незначні запаси нафти і газу, у Лангедоці й Провансі – алюмінієвих руд, на плато Центрального масиву – уранової руди. У країни можна виділити три кліматичні зони. Для Заходу характерний морський клімат, для Центру і Сходу – перехідний до континентального, для Середземноморського узбережжя – субтропічний.

Густота населення в країні – 108 чол. на км², 75% населення проживає у містах. Середня тривалість життя перевищує 79 рр. Ключову роль у прирості населення відіграє імміграція. До середини 1990-х рр. в країну щорічно прибувало 100 тис. чол., надалі – 50 тис. У Франції проживає більше 15 млн. осіб – вихідців з інших країн. В їх структурі бл. 40% складають вихідці з Португалії, Іспанії, Італії, понад 40% - вихідці з Марокко, Алжиру і Тунісу. Стосовно останніх «політична інтеграція» провалилася. Зафіксовані як французи, вони опираються на принцип комунітаризму. 6,5% населення складають меншини: ельзасці, бретонці, фламандці, корсиканці, баски, каталонці. За віросповіданням переважають католики – бл. 85%. До 10% населення складають мусульмани.

2. Франція – напівпрезидентська республіка. Конституція 5 республіки. Президент – ключова фігура політичної системи. Обирається на 5-річний термін. Президент – конституційний арбітр, гарант національної незалежності, призначає вищих посадових осіб, включно з прем’єр-міністром. Президент має право розпуску парламенту. Не має законодавчої ініціативи, але може видавати декрети й укази, що прирівнюються до законів, організовувати референдуми з питань внутрішньої і зовнішньої політики. Нинішній президент – Француа Саркозі. Прем’єр-міністр не є главою уряду, а лише першим міністром. Може бути звільнений президентом навіть за умови підтримки його парламентом. Прем’єр-міністр має право законодавчої ініціативи, за дорученням президента може головувати на засіданнях уряду. Нині прем’єр-міністр – Француа Фійоль.

Парламент складається з національних зборів і сенату. Національні збори обираються за мажоритарною системою на 5 років. До зборів проходять лише ті політичні партії, кандидати яких у всіх 96 департаментах набрали не менше 5%. Членам парламенту заборонено займати посади у виконавчій владі. Національні збори схвалюють закони, бюджет, можуть добиватися відставки уряду, але президент, прийнявши відставку прем’єр-міністра, може відразу ж призначити його на ту ж посаду. Сенат обирається двоступеневим голосуванням і що три роки оновлюється на третину. Стосовно законів національних зборів сенат має право відкладального вето.

Схвалені закони надходять до конституційного суду на перевірку їх відповідності Конституції. Суд складається з 9 суддів, порівну делегованих президентом, національними зборами і сенатом.

Провідною політичною партією останнього десятиліття є Союз за об’єднання народу – постголлістська партія, яку очолює Ф. Саркозі. Французька соціалістична партія, яка у 1980 – середині 1990-х рр. перебувала при владі, втратила частину електоральної підтримки. На чолі ФСП знаходиться Сеголен Руаль. Незадоволення напливом іммігрантів в країну сприяло посиленню Національного фронту на чолі з Ле Пеном. Його програма передбачає вихід з ЄС, посилення президентської влади, припинення імміграції.

3. Особлива роль Франції у світовій дипломатії до розвалу СРСР опиралася на врахуванні протиріч між США і СРСР. У середині 1960-х рр. країна вийшла з військової організації НАТО. Франція засудила агресію США в Індокитаї, звинуватила Ізраїль у розв’язанні війни з арабами у 1967 р. Довгий час Франція блокувала вступ Великої Британії до ЄС. Після зникнення біполярного світу Франція виявилася не затребуваною як посередник. Крім цього, різко звузилося поле для балансування у світовій дипломатії. Не завжди ефективними були спроби Франції налагодити особливі стосунки з арабськими країнами. Намагання створити Середземноморське співтовариство під своєю егідою виявило протиріччя з цілим рядом країн регіону, зокрема Туреччиною. Спроби Франції досягти в межах ЄС більшого ступеню інтеграції наштовхнулися на спротив Великої Британії і ряду малих країн – Данії, Нідерландів. Для французької зовнішньої політики характерна тенденція антиамериканізму. Зокрема, Франція засудила амер. операцію проти Іраку. Франція, на відміну, від Великобританії не відмовилася повністю від своєї колоніальної імперії. Франція – ядерна країна. На її озброєнні бл. 350 ядерних боєголовок, розташованих на літаках наземного базування, авіації авіаносця «Шарль де Голль» і трьох підводних човнах.

4. Франція поділяє з Великою Британією 4 – 5 місце серед розвинених країн за обсягом ВВП, але темпи економічного розвитку за останні 20 років були дещо нижчими. Глибокі структурні перетворення торкнулися промисловості. Виділися передові галузі – автомобілебудування, фармацевтика і парфумерія, аерокосмічна техніка, ядерна енергетика. Провідне місце займає автомобілебудування (групи «Пежо-Сітроен», «Рено»). Країна виробляє 20% автомобілів у Західній Європі. За вартістю продукції фармацевтики країна займає 4 місце в світі, а концерн «Рон-Пуленк» - 6 місце в світі. Париж – світова столиця парфумерії. Дорогі парфуми виробляють «Шанель» і «Сен-Лоран». Більш масову продукцію виготовляє «Л’Ореаль», якому належить 13% світового обігу парфумів (1 в світі). Концерн «Алькатель» входить в трійку світових лідерів виробництва телекомунікаційного обладнання. Фр.й компанії «Аероспасьяль» належить 37, 9% акцій євроконсорціуму «Ейрбас індастрі» - основного постачальника цивільних літаків на європейський ринок. 77% енергії в країні виробляється на атомних електростанціях – понад 400 млрд. квг/год. (попереду лише США).

С/г дає п’яту частину аграрної продукції ЄС. Основним товаровиробником є фермерські господарства величиною від 50 га. Франція займає 1 місце у Західній Європі за валовими зборами пшениці, ділить з Італією 1 місце в світі за виробництвом вина, 1 місце в світі за збором яблук, 1-2 місце в Європі за врожаєм абрикос і груш. Франція має найкрупніше в Європі поголів’я ВРХ, займає 2 місце в світі за виробництвом сирів і вершкового масла. За розвитком птахівництва країна поступається лише США. Основний вид транспорту – автомобільний. Франція є крупною туристичною країною. Її щороку відвідують 70 – 75 млн. туристів. За прибутками від туризму (понад 20 млрд. дол.) країна поступається лише США. Розвиток фінансового сектору відстає від аналогічних секторів у США і Великій Британії.

Для соціально-економічної організації характерний принцип «дирижизму» - втручання держави у найважливіші економічні процеси. Торгівля Франції, на відміну від Великої Британії чи ФРН, слабо глобалізована. Основні зовн-екон. партнери: ЄС – бл. 65%, США – 7%, Китай – бл. 2%.