85. Міжн. Право як юридична база системи мв. Принципи міжн. Права.

Як свідчить історія, різноманітні соціальні спільності, що взаємодіють один з одним на міжн. арені, завжди були зацікавлені в тому, щоб екон. і культурні обміни між державами і громадянами, політичні і соціальні процеси, що виходять за рамки міждержавних меж, співроб-во, конфлікти і навіть війни здійснювалися відповідно до визначених правил, що регулюють міру припустимого в даній області. Особливу важливість проблема регулювання МВ набуває в наші дні, що пов’язано із зростанням взаємозалежності сучасного світу, загостренням глобальних викликів людській цивілізації в екології і демографії, економіці та політиці, з поширенням зброї масового знищення і збереженням загрози ядерної війни.

Основними соціальними регуляторами суспільних відносин, які були вироблені людством і застосовуються зараз, стали правові та моральні норми. У сфері МВ вони мають свої суттєві особливості та відмінності, характеризуються складністю і викликають неоднозначні трактування й інтепретації в науці. Так, з одного боку, дослідники справедливо відзначають загальне зростання рівня правової свідомості у світі, підвищення ролі етичних чинників у процесі створення, функціонування і розвитку міжн. права, а з іншого, - із не меншою підставою вказують на те, що як міжн. мораль, так і міжн. право просунулися порівняно недалеко у своєму впливі на характер взаємодії держав і народів і тому не можуть розглядатися як ефективні регулятори такої взаємодії.

Сучасне міжн. право - це сукупність норм і принципів, які регулюють усю систему МВ, а також взаємодію в рамках окремих груп або на двохсторонніх засадах. Головними суб’єктами міжн. права, носіями правоповноважень і юридичних обов’язків виступають держави. Водночас ними є і всі інші міжн. актори як от міжурядові та міжн. організації, ТНК, а також окремі індивіди.

Сутнісний зміст МВ відбивають принципи як фундаментальні норми міжн. права. Вони закріплюють засади сучасної системи МВ і міжн. права, сприяють нормальному функціонуванню та розвитку цих систем. Головним міжнародно-правовим документом сучасності, в якому сформульовані найперші, принципи міжн. права, є Статут ООН. Його прийняли в 1945 p. 50 держав - засновників ООН, у тому числі Україна. Найважливіші принципи сучасної міжнародної політики викладені також у «Декларації про принципи міжн. права, які стосуються дружніх зносин і співроб-ва між державами відповідно до Статуту ООН» (1970 p.). Істотну роль у розвитку головних принципів, у наповненні їх новим змістом відіграв Заключний акт Наради з безпеки й співроб-ва в Європі (Гельсінки, 1975 p.).

До головних принципів сучасного міжн. права належать наступні:

1) Принцип (П.) мирного співіснування; 2) П. суверенної рівності держав;

3) П. рівноправності народів та їхнього права самостійно визначати свою долю;

4) П. незастосування сили або загрози силою в МВ; 5) П. непорушності державних кордонів;

б) П. територіальної цілісності держав; 7) П. мирного врегулювання суперечок;

8) П. невтручання у внутрішні справи держав; 9) П. сумлінного викон. зобов’язань по міжн. праву та угодах;

10) П. всезагальної поваги прав людини й головних свобод.

Неважко помітити, що зміст багатьох принципів перегукується, а тому їх можна систематизувати в три групи:

перша - принципи, які формулюють положення про рівність суб’єктів МВ;

друга - принципи, які відстоюють незалежність міжн. акторів;

третя - принципи, спрямовані на мирне врегулювання міждержавних суперечностей.

Перелічені принципи сучасного міжн. життя становлять найважливіший імператив існування людства, їх дотримання у здійсненні міжн., міждержавних взаємин робить можливим вилучення війни з життя суспільства. Безумовно, принципи міжн. права не можна недооцінювати, але їх не слід абсолютизувати й переоцінювати. Вони впливають на всю систему МВ разом з певними моральними імперативами та нормами.