Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
modul_2_-_zarubizhni.docx
Скачиваний:
93
Добавлен:
20.12.2018
Размер:
134.54 Кб
Скачать

6. Характеристика реформ кардинала Рішельє та короля Людовика XIV у Франції.

Рішельє: діяв хитрістю і силою, здійснив політичну централізацію, “головна мета - велич короля, велич королівства”, повністю покінчив із сваволею вельмож і самостійністю гугенотів (ліквідовані їхні політ. привілеї, автономія у справах релігії і самоуправління; винищення гугенотів) Реформи: відновив посади інтендантів (представники центр.влади на місцях); усунув знать на задній план у центр. органах управління; заборонив парламенту скеровувати королю письмові протести; непокірних членів парламенту змусив продати свої посади; завів постійну армію і флот; збільшив податки; наука і література попали під контроль держави; підтримував політику меркантилізму; дбав про розвиток промисловості і торгівлі.  Правління Людовіка XIV - вершина абсолютизму (1638-1715): “держава - це я”; завершив централізацію і бюрократизацію державного апарату; вся повнота влади належала королю і королівським органам управління; остаточно утворились посади 4 основних держ.секретарів - міністри короля; зросла роль інтендантів і поліції (за всіма сферами громад.-політ. життя встановлювався адміністративний нагляд); з’явилась цензура книг; великого значення набув пишний королівський двір, складні придворні церемоніали; завершення підпорядкування церкви державі; розширив застосув. конкордату, встановив королю право розпоряджатись вакантними єпископськими кафедрами і доходами.

7. Джерела та характеристика права середньовічної Франції.

Найважливішим джерелом права були правові звичаї (кутюми). Для їх визнання в суді необхідно було, щоб вони були відомі в народі не менше 40 років. Найвідомішим збірником правових звичаїв були «КутюмиБовезі» . Вони стали першим серйозним досвідом правотворчості, дають інформацію про мораль і звичаї Франції, що існували в період ранньофеодальної монархії, про політичні тогочасні ідеї. Написані «КутюмиБовезі» відомим французьким юристом, Філіппом де Бомануаром. Видання цього твору було не лише компіляцією місцевих звичаїв, але й одночасно збором таких правил та норм, які частково були засновані на «правових нормах, спільних для усіх кутюмів Франції». Також у цьому творі дається характеристика міських комун, основних варіантів фіксації кріпосної залежності та майнових прав, юрисдикції судів, положення про обов’язки балії, адвоката, судді та інших учасників розв’язання правових конфліктів. Другим важливим джерелом права були королівські укази (капітулярії) та інші акти, що підписувалися королем. Таким важливим актом був «Акт про відправлення правосуддя». Цей акт закріпив інквізиційний або розшуковий процес. Цим актом замість латинської мови ведення судового процесу вводилася французька. Порушення кримінальної справи здійснюється відтоді не лише за скаргою потерпілого, але й на основі даних, які одержав суддя з якихось інших джерел. Важливим джерелом права було канонічне право. Памяткою права є «Звід канонічного права», затверджений королівською владою. Усі норми канонічного права, прийняті церквою, набирали чинності тільки тоді, коли вони супроводжувалися королівськими грамотами. Важливе значення мало міське право, джерелом якого були хартії. У них відображався компроміс міського населення з королем чи місцевим феодалом. У хартіях визнавалися права міщан, регламентувалася торгівля і реміснича діяльність. Як додаткове джерело права виступала практика Паризького парламенту. Феодальна сутність права Франції проявлялася в тому, що воно закріплювало виключність права власності на землю духовенства та дворянства. Склалося правило, що кожен володілець землі повинен мати сеньйора, який виступав верховним власником. Існувало й громадське землеволодіння, куди входили ліси, луги, вигони. Феодальний характер права виявлявся насамперед у договорах, а саме договори купівлі-продажу, оренди, позики. У Франції існувала детальна регламентація торговельної діяльності цехів і купців, а також організації й технології виробництва. У кримінальному праві під злочином розуміли дію, що зачіпала інтереси окремих осіб, «всіляке порушення миру», а покарання набувала репресивного характеру. Покарання не були чітко визначені й їх застосування залежало від суду та вд соціального класу, до якого належав звинувачений. Розгляд судових справ не був публічним.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]