31. Державний устрій Візантії у V – VII ст.

32. Реформи імператора Юстиніана у Візантії.

Імператор Юстиніан правив Візантією 38 років. Він мав організаторський талант, велику працездатність, всі його рішення були добре обдумані і зважені. З його іменем повязано проведення низки важливих реформ в усіх галузях життя. В соціально-економічній політиці - наступ на велике сенаторські землеволодіння. Адміністративна політика - боротьба проти сепаратизму. Юстиніан виступав за введення нових форм використання праці залежних селян. Законодавство встановило чіткий захист інституту довгострокової оренди.  Держава виступала проти посилення приватної залежності колонів від панів. Юстиніан боровся проти захоплення магнатами земель середньої і дрібної буржуазії. Він розширив функції курій. Союзником у реформах стала церква. Юстиніан тісно привязав церкву до держави, зробив її політичним союзником. За це він надавав церкві привілеї. У 535р. був виданий закон проти корупції. Продаж посад було різко обмежено. Хабарництво почало каратись. Були й реформи адміністративного устрою Обєднано деякі провінції, створено округи.  Мета реформ- ліквідація сепаратиських тенденцій провінціальної знаті. В Константинополі розгорнулось грандіозне будівництво: палаців, площ, доріг, мостів, церков. Він пробував зменшити податки, але не вдалось. ОТЖЕ, Ю. - політик, який намагався зміцнити прошарок дрібних і середніх землевласників, опирався на церкву, намагався призупинити негативні наслідки бюрократизації імперії, корупцію чиновників.  Велика заслуга належить і в систематизації законодавства. Була створена Кодифікація Юстиніана.

33. Еволюція суспільного ладу та державного устрою Візантії у vііі – хv ст.

Після гострої соціально політичної кризи такі зміни: -зменшилась роль міст;-міщани селились у села;- зявилися розорені землевласники;- зросла роль Константинополя (військово-морська база);-Зросла кількість вільних селян-общинників;- втратила значення бюрократія; - замість чисельних податків встановлено один;- виникли кінонії – добровільні обєднання 2-3 людей(по договорах);- Виникла система логофетій – своєрідні відомства, як міністерства.;- втратили значення «партії цирку» - скорочена армія. Основна військова сила – селяни. (стратіоти). За службу мали землю, пільги і зарплату.;- Розгорнувся антицерковний рух (іконоборства);- Секуляризація церковних земель;- існувала державна експлуатація селян (податки, робота);- зростали земельні володіння держави ;-зростає кількість дрібних монастирів. - зростають податки;- збільшується кількість корпорацій. Титули присвоювалися і куплялися. Зберігалася виборність імператорів, закріплений інститут співправителів. Поглиблювалася соціальна диференціація. Влада у державі-великій земельній аристократії. Право захищало не общину, а феодала. Сенат виконував суто дорадчі функції.14 століття виникла громадянська війна між землевласницькою знаттю міською і це послабило Візантію. Турки напали і захопили Візантію 29.05. 1453р.

34. Джерела і загальні риси візантійського права.

У Візантійській імперії діяли різноманітні джерела права. Одним із найвідоміших була кодифікація Юстиніана. У 528 р. Юстиніан не пожалів ні грошей, ні часу на цю кодифікацію. Організатором всієї законодавчої реформи став Трибоніан. Спочатку спеціальна комісія склала Кодекс, помістивши в його основу раніше створені кодекси – Грегоріан, Гермогеніана і Феодосія. Кодекс поділявся на 12 книг, а кожна з них – на титули. Практика застосування Кодексу виявила багато недоліків, тому було створено інші збірники, які були об’єднані в Новели. Для кодифікації всього іншого римського права Юстиніан створив нову комісію, якій була надана свобода дій. Через три роки було опубліковано Дигести (фрагменти про приватне право). 3тя частина кодифікації – нові Інституції. Усі 4 частини згодом склали в одну і у 7 ст були названі «Зводом цивільного права»Еклога – за імператора Лева ІІІ Ісавра. Укладена чітко, просто. Окрім римського використано візантійське право. Повністю увійшла до Руської Кормчої книги.Землеробський закон – регламентував відносини в галузі с/г, передбачав відповідальність за крадіжку зерна, плодів, лісу.Морський закон регулював норми оплати екіпажів кораблів, правила підтримання порядку на кораблях, відповідальності капітана.Військовий закон – визначено військовий порядок, відповідальність за скоєння військових злочинів.Прохирон – короткий виклад найважливіших діючих норм з цивільного, кримінального, судового і церковного права. Основу становила Юстиніанська кодифікація.Епанагога – між 884-886р уклав Василій І і його сини. Своєрідна нова редакція Прохирону.Василик – 888-889 рр видав Лев Мудрий. 60 книг. Всі основні норми права були зосереджені в одному місці, а не розкидані. Ще пізніше були видані Хрисовул і «Шестикнижжя».Право власності. Спочатку діяло римське право, потім – візантійське, церковне, звичаєве. Важливим моментом стало поступове відмирання власності рабовласницької. Візантійські власті почали надавати військовим людям землі ув умовне по життєве володіння – проній. Проніари здійснювали судові й адміністративні функції.Зобов’язальне право. Майже повністю ґрунтувалось на римському праві. Угоди укладались у письмовій формі, чітко визначались умови їх дійсності, наслідки невиконання. Особливо детально регулювався договір позики.Сімейне право. Регулювалось переважно нормами церковного права. Шлюбові передували заручини. Для визнання шлюбу дійсним було необхідно: 1) досягнення шлюбного віку (чол. – 14, жін. – 12) 2) згода наречених і батьків 3)не перебувати в іншому шлюбі 4) відсутність кровної спорідненості. Можна було лише тричі вступати в шлюб. Розлучення дозволялось: скоєння подружжям держ злочину, посягання на життя одне одного, знищення утробного плоду, подружня зрада.Спадкове право. За законом і за заповітом. При складенні заповіту батько мав виділити частку майна дітям, придане і подарунки дружини, при потребі – батькам і лише решту іншим особам. Ця обов’язкова частка називалась фалкідіоном. Спадкували за законом: 1) діти 2) Висхідні родичі (батьки, дід, баба) 3) бокові родичі 4) вдова спадкоємця + держ казна.Кримінальне право. Такі групи злочинів:1) політичні 2) проти релігії 3) проти майна і майнових прав 4) проти моралі та сім’ї 5) проти особи. Покарання: 1) смертна кара (проста і кваліфікована) 2) калічницькі та тілесні кари 3) грошові штрафи, конфіскація майна 4) вигнання, бриття голови. Була введена засада сплати віри – вергельду. Малолітні і душевнохворі не підлягали покаранню. Допускався самосуд.Процес мав змагальний характер, справи порушувались із приватної ініціативи, навіть кримінальні. Згодом почали переважати елементи слідчого, інквізиційного процесу в кримінальних справах. Судді були зобов’язані допитувати обвинувачених і свідків. Показання фіксувались у письмовому вигляді. Не могли свідчити проти християн неповнолітні, жінки, душевнохворі, найманці, глухі, родичі, бідні тощо. Від оголошених вироків відкупитись не дозволялось, хіба що можна було простити помилування в імператора.