#1. Земля як об’єкт правового регулювання. 2

#2. Предмет земельного права України. 3

#3. Принципи земельного права. 3

#4. Методи правового регулювання у земельному праві. 3

#5. Система земельного права. 4

#6. Співвідношення земельного права з конституційним та адміністративним правом. 4

#7. Співвідношення земельного та цивільного права. 5

#8. Співвідношення земельного права з екологічним правом. 5

#9. Земельне право як наука і навчальна дисципліна. 5

#10. Співвідношення земельного права з аграрним правом. 6

#11. Поняття джерел земельного права України. Широке та вузьке розуміння джерел земельного права. 6

#12. Особливості джерел земельного права. 6

#13. Класифікація джерел земельного права. 7

#14. Конституційні засади земельного права. 7

#15. Земельний кодекс України в системі джерел земельного права. 8

#16. Закони України як джерела земельного права. 8

#17. Загальна характеристика підзаконних нормативно-правових актів як джерел земельного права. 9

#18. Відомчі нормативно-правові акти як джерела земельного права. 10

#19. Значення локальних нормативно-правових актів для правового регулювання земельних відносин. 10

#20. Значення актів міжнародно-правового характеру та судової практики у правовому регулюванні земельних відносин. 10

#21. Земельно-правові норми, їх особливості та види. 11

#22. Поняття та особливості земельних правовідносин. 11

#23. Класифікація земельних правовідносин. 12

#24. Структура земельних правовідносин. 13

#25. Суб’єкти земельних правовідносин. 13

#26. Об’єкти земельних правовідносин. 14

#27. Зміст земельних правовідносин. 14

#28. Фактори, які впливають на зміст земельних правовідносин. 15

#29. Підстави виникнення земельних правовідносин. 15

#30. Підстави припинення земельних правовідносин. 15

#31. Реформування земельних відносин на українських землях у ХІХ – ХХ ст.: 16

#32. Економічні та правові передумови реформування земельних відносин в Україні. 18

#33. Мета та завдання земельної реформи в Україні. 19

#34. Основні етапи здійснення земельної реформи в Україні та специфіка їх правового забезпечення. 19

#35. Реформування земельних відносин у сфері с/г виробництва. 19

#36. Основні напрямки земельної реформи в Україні в сучасний період. 20

#37. Землі як об’єкт права власності. 20

#38. Поняття та особливості права власності на землі в Україні. 21

#39. Форми власності на землю України. 21

#40. Право власності на землю Українського народу. 23

#41. Права та обов‘язки власників землі. 23

#42. Спільна власність на землю. 24

#43. Юридичні підстави виникнення та припинення права власності на землі в Україні. 25

#44. Юридичні способи захисту права власності на землі. 26

#45. Поняття приватизації земель за діючим законодавством. Юридичні процедури приватизації земель. 27

#46. Загальна характеристика законодавства у сфері приватизації земель. 27

#47. Особливості приватизації окремих земельних ділянок. 28

#48. Розмежування приватизації земель та інших правових форм набуття права власності на землі. 29

#49. Купівля-продаж, міна, дарування та спадкування земельних ділянок. 30

#50. Набуття права власності на землю за давністю користування. Перехід прав на землю в разі набуття права на жилий будинок, будівлю чи споруду. 31

#51. Особливості набуття права власності на землі несільськогосподарського призначення для зайняття підприємницькою діяльністю. 31

#52. Загальна характеристика законодавства у сфері паювання земель, переданих у колективну власність. 33

#53. Поняття паювання земель. Співвідношення понять “приватизація” та “паювання” земель. 34

#54. Суб‘єкти, які мають право на земельний пай. 34

#55. Права власників земельних паїв. 35

#56. Поняття та порядок паювання земель. 35

#57. Поняття та юридична природа земельного паю. 36

#58. Порядок співвідношення понять “середня земельна частка” та “земельний пай”. 36

#59. Виділення в натурі земельних ділянок власникам земельних паїв. 36

#60. Шляхи використання земельного паю, отриманого в процесі паювання. 37

#1. Земля як об’єкт правового регулювання.

Поняття "земля" є ключовим не лише для Земельного кодексу України (далі - ЗКУ), але і для усього земельно-правового регулювання в цілому. Ч. 1 ст. 1 ЗКУ повністю дублює положення ч. 1 ст. 13 Конституції України, де задекларовано роль землі як основного національного багатства. Разом з тим, навряд чи це конституційне положення може розглядатися як визначення (дефініція) поняття "земля".

Термін "земля" в залежності від контексту використовується у багатьох розуміннях: (1) як планета, (2) як суходіл, (3) як ґрунти - верхній шар земної поверхні, придатний для життя рослин, (4) як економічна категорія - загальний засіб праці і основний засіб виробництва у сільському господарстві, (5) як територія з угіддями, якою хтось володіє, територія з правовим режимом тощо1. В межах одного розуміння можуть також існувати різні підходи до наповнення поняття "земля" конкретним змістом.

Ст. 1 ЗУ "Про охорону земель" визначає землю як "поверхню суші з ґрунтами, корисними копалинами та іншими природними елементами, що органічно поєднані та функціонують разом з нею".

ГОСТ 26640-85 "Земли. Термины и определения"2 містить дещо інше визначення (у даному стандарті розкрито також значення багатьох інших термінів, що "відносяться до земель"): "земля - найважливіша частина навколишнього природного середовища, що характеризується простором, рельєфом, ґрунтовим покривом, надрами, водами, є основним засобом виробництва у сільському господарстві, а також просторовою базою для розміщення галузей народного господарства".

Законодавчі визначення не слід абсолютизувати, оскільки навіть у тих самих актах контекст може вказувати на використання терміна в іншому розумінні. Між тим, згадані визначення дають певне уявлення про існуючі в земельно-правовому регулюванні підходи до розуміння терміна "земля".

На наш погляд, поняття землі може бути істотно конкретизоване і уточнене на підставі законодавчого визначення земельної ділянки (див. ст. 79 ЗКУ та коментар до неї).

Виходячи із згаданих вище положень законодавства, а також із підходів, що висловлюються у науці земельного права, видається, що в земельному праві поняття "земля" вживається у розумінні земної поверхні та простору над та під нею на висоту та глибину, необхідні для використання земельної ділянки за цільовим призначенням (у тому числі її забудови), включаючи ґрунтовий покрив у межах цього простору.

#2. Предмет земельного права України.

Предметом регулювання земельного права є суспільні відно­сини, об'єктом в яких виступає земля. Але термін «земля» може використовуватися в різних значеннях. Як природний об'єкт земля виконує дві важливі функції: виступає як засіб виробництва в сільському господарстві і як просторово-територіільний базис — місце розміщення галузей народного господарстві, сільських і міських посе­лень. Вона існує незалежно від людини, як загальна умова і предмет людського життя. Земля відноситься до числа незнищуваних природних ресурсів.

Земельне право являє собою систему спеціально встанов­лених норм. Воно покликано регулювати особливий вид сус­пільних відносин — земельні відносини. Серед них потрібно виділити основні форми відносин:

а) відносини земельної власності;

б) відносини в області управління земельним фон­дом;

в) відносини землекористування;

г) землеохоронні відносини.

З цього переліку відносини власності є визначаль­ними щодо інших форм відносин. Так, відносини з управління земельним фондом передбачають здійснен­ня відповідними уповноваженими органами дій щодо залу­чення земельних ділянок в господарський обіг, забезпечен­ня найбільш ефективного і раціонального використання зе­мельних ресурсів, ведення обліку і реєстрації земель. Відно­сини власності на землю є також визначальними і для відно­син користування землею, адже право землекористування є похідним від права власності на землю. Відносини з охорони земель також існують не самі по собі, а в тісному зв'язку з відносинами власності та землекористування.