#48. Розмежування приватизації земель та інших правових форм набуття права власності на землі.

Відповідно до ст. 81 ЗКУ, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). Закріплений у статті 81 ЗКУ перелік підстав набуття права приватної власності не можна вважати вичерпним, оскільки право власності на земельну ділянку може виникати й з підстав, передбачених у інших статтях цього кодексу, та інших законах (так, наприклад, за Законом України "Про особисте селянське господарство" від 5 травня 2003 року громадяни України, які приватизували земельні ділянки у меншому розмірі, ніж 2 га, мають право на одержання у власність земельну ділянку площею 2 га). Громадяни України визнаються суб'єктами права власності на землю, якщо у встановленому законом порядку приватизували безоплатно земельну ділянку, або придбали її на підставі цивільно-правових угод та інших правочинів.

Відповідно до ст. 121 ЗКУ, громадяни України мають право один раз безоплатно приватизувати із земель державної або комунальної власності земельні ділянки у встановлених розмірах за різним цільовим призначенням: а) для ведення фермерського господарства; б) для ведення особистого селянського господарства; в) для ведення садівництва; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); ґ) для індивідуального дачного будівництва; д) для будівництва індивідуальних гаражів. Перелік видів цільового призначення земельних ділянок, що підлягають безоплатній приватизації є у ЗКУ вичерпним. При цьому розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) відповідно до Закону України "Про порядок виділення земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами. Громадяни України вправі набувати у власність земельні ділянки на підставі судового рішення, яке встановлює земельні права фізичних осіб.

Реалізація права власності на землю юридичними особами обумовлена особливостями їх правового становища, а також залежить від того, на якій з існуючих категорій земель юридична особа має здійснювати право власності на землю. Підстави набуття юридичними особами права власності на земельні ділянки визначені у ст. 82 ЗКУ. Наведений у цій статті ЗКУ перелік підстав набуття права приватної власності не можна вважати вичерпним, оскільки право власності на земельну ділянку може виникати й з інших підстав, які не передбачені цим законом.

Порядок придбання земельних ділянок у власність громадянами і юридичними особами регулюється ЗКУ, а також іншими законодавчими актами. Дія норм цього кодексу поширюється в першу чергу на відчуження земельних ділянок із земель державної і комунальної власності у приватну, а також на правочини із земельними ділянками, що були приватизовані чи придбані у приватну власність.

Організаційно-правовий механізм відчуження земельних ділянок у приватну власність фізичним та юридичним особам визначений у ст. 127 - 130, 134 - 139 ЗК України, а також постановами КМ України щодо відчуження земельних ділянок разом з об'єктами загальнодержавної власності, що підлягають приватизації. Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок. Земельні торги - це врегульований нормами чинного земельного, цивільного законодавства, а також локальними нормативно-правовими актами органів державної влади та місцевого самоврядування порядок продажу на конкурентних засадах суб'єктам підприємницької діяльності земельних ділянок під забудову. ЗКУ визначає дві правові форми, у яких можуть проводитись земельні торги, а саме: земельний аукціон або конкурс. Рішення про запровадження вказаних форм земельних торгів приймають органи державної влади та місцевого самоврядування. Земельний аукціон - врегульований нормами чинного Земельного кодексу та іншими законодавчими актами, а також локальними нормативно-правовими актами конкурентний продаж земельних ділянок, відповідно до якого право власності на земельну ділянку набуває той учасник земельних торгів, який запропонує найбільшу ціну за земельну ділянку відповідно до її цільового призначення. Земельний конкурс - врегульований нормами чинного Земельного кодексу та іншими законодавчими актами, а також локальними нормативно-правовими актами конкурентний продаж земельних ділянок, відповідно до якого право власності на земельну ділянку набуває той учасник земельних торгів, який запропонує найбільш вигідні умови придбання і використання земельної ділянки відповідно до її цільового призначення. Відчуження земельних ділянок на підставі цивільно-правових угод передбачає обов'язкове проведення експертної грошової оцінки таких ділянок відповідно до Закону України "Про оцінку земель".