- •#1. Земля як об’єкт правового регулювання.
- •#2. Предмет земельного права України.
- •#3. Принципи земельного права.
- •#4. Методи правового регулювання у земельному праві.
- •#5. Система земельного права.
- •#6. Співвідношення земельного права з конституційним та адміністративним правом.
- •#7. Співвідношення земельного та цивільного права.
- •#8. Співвідношення земельного права з екологічним правом.
- •#9. Земельне право як наука і навчальна дисципліна.
- •#10. Співвідношення земельного права з аграрним правом.
- •#11. Поняття джерел земельного права України. Широке та вузьке розуміння джерел земельного права.
- •#12. Особливості джерел земельного права.
- •#13. Класифікація джерел земельного права.
- •#14. Конституційні засади земельного права.
- •#15. Земельний кодекс України в системі джерел земельного права.
- •#16. Закони України як джерела земельного права.
- •#17. Загальна характеристика підзаконних нормативно-правових актів як джерел земельного права.
- •#18. Відомчі нормативно-правові акти як джерела земельного права.
- •#19. Значення локальних нормативно-правових актів для правового регулювання земельних відносин.
- •#20. Значення актів міжнародно-правового характеру та судової практики у правовому регулюванні земельних відносин.
- •#21. Земельно-правові норми, їх особливості та види.
- •#22. Поняття та особливості земельних правовідносин.
- •#23. Класифікація земельних правовідносин.
- •#24. Структура земельних правовідносин.
- •#25. Суб’єкти земельних правовідносин.
- •#26. Об’єкти земельних правовідносин.
- •#27. Зміст земельних правовідносин.
- •#28. Фактори, які впливають на зміст земельних правовідносин.
- •#29. Підстави виникнення земельних правовідносин.
- •#30. Підстави припинення земельних правовідносин.
- •#31. Реформування земельних відносин на українських землях у хіх – хх ст.:
- •#32. Економічні та правові передумови реформування земельних відносин в Україні.
- •#33. Мета та завдання земельної реформи в Україні.
- •#34. Основні етапи здійснення земельної реформи в Україні та специфіка їх правового забезпечення.
- •#35. Реформування земельних відносин у сфері с/г виробництва.
- •#36. Основні напрямки земельної реформи в Україні в сучасний період.
- •#37. Землі як об’єкт права власності.
- •#38. Поняття та особливості права власності на землі в Україні.
- •#39. Форми власності на землю України.
- •#40. Право власності на землю Українського народу.
- •#41. Права та обов‘язки власників землі.
- •#42. Спільна власність на землю.
- •#43. Юридичні підстави виникнення та припинення права власності на землі в Україні.
- •#44. Юридичні способи захисту права власності на землі.
- •#45. Поняття приватизації земель за діючим законодавством. Юридичні процедури приватизації земель.
- •#46. Загальна характеристика законодавства у сфері приватизації земель.
- •#47. Особливості приватизації окремих земельних ділянок.
- •#48. Розмежування приватизації земель та інших правових форм набуття права власності на землі.
- •#49. Купівля-продаж, міна, дарування та спадкування земельних ділянок.
- •#50. Набуття права власності на землю за давністю користування. Перехід прав на землю в разі набуття права на жилий будинок, будівлю чи споруду.
- •#51. Особливості набуття права власності на землі несільськогосподарського призначення для зайняття підприємницькою діяльністю.
- •#52. Загальна характеристика законодавства у сфері паювання земель, переданих у колективну власність.
- •#53. Поняття паювання земель. Співвідношення понять “приватизація” та “паювання” земель.
- •#54. Суб‘єкти, які мають право на земельний пай.
- •#55. Права власників земельних паїв.
- •#56. Поняття та порядок паювання земель.
- •#57. Поняття та юридична природа земельного паю.
- •#58. Порядок співвідношення понять “середня земельна частка” та “земельний пай”.
- •#59. Виділення в натурі земельних ділянок власникам земельних паїв.
- •#60. Шляхи використання земельного паю, отриманого в процесі паювання.
#3. Принципи земельного права.
Під принципами земельного права потрібно розуміти закріплені в діючому земельному законодавстві основоположні керівні засади, які виражаюють сутність норм земельного права й головні напрямки в області правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних з раціональним використанням і охороною земель.
У системі основних принципів земельного права слід виділити такі:
1) принцип правової рівності форм власності на землю. Згідно з чинним законодавством в Україні встановлено три форми власності: державна, колективна й приватна. Всі названі форми власності визнаються рівноправними;
2) принцип державного управління земельним фондом. Об'єктивна необхідність державного управління земельним фондом обумовлена економічним значенням землі для життєдіяльності суспільства, просторовою обмеженістю земельного фонду, незамінністю у сфері матеріального виробництва та інших сферах господарської діяльності;
3) принцип багатоманітності форм землекористування. Землекористування може здійснюватись на основі придбання землі в приватну або колективну власність, земля також може надаватись в користування або в оренду згідно з правилами встановленими чинним законодавством;
4) принцип раціонального використання і охорони земель. Він полягає в забезпеченні одночасно ефективного використання земель і їх охорони. Передбачаються спеціальні вимоги щодо збереження родючості грунтів, підвищення врожайності, запобігання негативному впливу на стан земель, всього навколишнього природного середовиша. Цей принцип втілюється в багатьох нормах земельного права;
5) принцип цільового використання землі. Суть цього принципу в тому, що ні власник земельної ділянки, ні його володілець чи орендатор не вправі міняти цільове призначення земельної ділянки за своїм розсудом. Вони зобов'язані використовувати землі згідно з їх цільовим призначенням. Зміна цільового призначення землі допускається тільки в установленому порядку спеціально уповноваженими на це органами;
6) принцип платності землеволодіння та землекористування. Згідно з Законом України від 19 вересня 1996 р. «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним;
7) принцип пріоритетності сільськогосподарського використання земель, тобто землі, придатні для потреб сільськогосподарського використання, повинні надаватись насамперед для сільськогосподарських цілей.
#4. Методи правового регулювання у земельному праві.
Під методом слід розуміти засіб, спеціальний правовий процес, за допомогою якого право впливає на суспільні відносини, встановлюються права і обов'язки, характер взаємовідносин суб 'єктів, правові засоби впливу у разі порушення наданих прав і обов 'язків.
Залежно від змісту земельних відносин їх правове регулювання здійснюється на основі імперативного організаційного впливу шляхом обов'язкових приписів і заборон, або диспозитивного впливу шляхом визначення лише меж поведінки учасників відносин і надання їм можливості вільно і самостійно регулювати свої взаємовідносини в рамках встановлених меж. У випадках, коли норми права учасниками земельних відносин добровільно не виконуються або порушуються встановлені ними права і обов'язки, застосовується державний примус до виконання норм шляхом притягнення винних до правової відповідальності і приведення цих відносин у відповідність з правовими вимогами. Заходи державного примусу можуть бути застосовані однією із сторін, якщо вона наділена за законом правом самостійно застосовувати їх до другої сторони. У разі, якщо ні одна зі сторін не наділена правом застосування засобів примусу до другої сторони, державний примус застосовується судом, арбітражним судом або спеціально уповноваженим на це державним органом.
Регулювання земельних відносин, коли одна сторона земельних відносин є носієм влади, а друга зобов'язана виконувати її приписи, здійснюється на основі застосування імперативного способу регулювання. Так, в галузі використання і охорони земель досить велика кількість відносин побудована за схемою: уповноважений — орган державної влади, зобов'язаний — власник або користувач земельної ділянки. У цій галузі, як правило, застосовують імперативний метод, тобто метод влади і підкорення. Наприклад, при здійсненні державного контролю за використанням і охороною земель уповноважені на це посадові особи мають право (а власник і користувачі земельних ділянок відповідно зобов'язані сприяти здійсненню цих прав) безперешкодно, при пред'явленні службового посвідчення відвідувати підприємства, установи, організації, в тому числі військові й оборонні об'єкти, незалежно від форм власності і відомчої належності для перевірки додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель; давати власникам землі й землекористувачам обов'язкові для виконання вказівки з питань використання та охорони земель та ін.
Імперативний метод регулювання земельних відносин застосовується також при веденні державного земельного кадастру; земельного моніторингу; визначення порядку проведення земельних аукціонів і конкурсів та в усіх інших випадках, коли регулюютсья відносини в галузі державного управління земельним фондом.
Дещо інший характер відносин виникає в галузі регулювання взаємовідносин власників земельних ділянок між собою з приводу використання землі. Всі власники землі є рівними між собою. Вони мають рівні і необхідні права для забезпечення раціональною використання землі. У цій галузі земельних відносин домінує диспозитивний метол регулювання. Його суть полягає в тому, що власник має право розпоряджатися своєю земельною ділянкою: продати її, здати в оренду і т.ін. Власники землі мають можливість у визначених межах самостійно регулювати взаємовідносини між собою. Імперативний і диспозитивний методи відносяться до групи загальних методів. В юридичній літературі окрім загальних називають ше галузеві метоли регулювання.
Земельне право, як самостійна галузь правової системи має властивий йому метод земельних відносин. Метод земельного права являє собою відповідні характеру земельних відносим способи й прийоми впливу на учасників цих відносин. Його складають встановлені земельно-правовими нормами права й обов'язки учасників зсмельно-правових відносин і застосування до них засобів державного примусу при недотриманні ними правових норм.