Тема 1.

1. Державне (публічне) управління – це самостійний вид державної діяльності що має організуючий виконавчо-розпорядчий підзаконний характер особливої групи державних органів (посадових осіб щодо практичної реалізації функцій та завдань держави у процесі не викладеного і безпосереднього керівництва економічним соціально-культурним та адміністративно-політичним будівництвом).

Ознаки: 1) виконавчо-розпорядчий характер діяльності 2) здійснюється спеціально уповноваженими суб’єктами 3) повсякденний і безпосередній характер 4) підзаконний характер. 5) різноманітні форми здійснення.

Функції: 1) стабільність всередині країни та побудова позитивного іміджу держави закордоном 2) стратегічне планування розвитку галузей суспільного життя та країни в цілому 3)регулювання за допомогою нормативно-правових актів та інших чинників суспільних відносин 4) координація діяльності різних державних органів та організація з метою досягнення найбільш ефективної діяльності.

Компоненти управління:

• Субєкт управління – це орган або посадова особа що безпосередньо здійснює вплив на об’єкт управління.

• Об’єкт управління – це безпосередня поведінка на яку здійснюється вплив суб’єктом управління.

• Управлінський вплив – комплекс цілеспрямованих і організуючих дій за допомогою яких здійснюється вплив на об’єкт і досягається реальні зміни в ньому.

• Зворотні зв’язки – це інформація для суб’єкта управління щодо результативності управляє мого впливу та змін в об’єкті.

Виділяють такі види управлінь:

• Технократичне – це управління технікою.

• Біологічне – це управління живими організмом, рослиною.

• Соціальне – це управління, здійснюване у людському суспільстві, людьми стосовно людей. І суб'єкт, і об'єкт управління представлені тут людиною.

Соціальне управління поділяється на:

• управління, здійснюване з метою реалізаціїї публічних (загальних) інтересів, чи публічне управління;

• управління, здійснюване з метою реалізаціїї корпоративних інтересів, чи корпоративне управління;

• управління, здійснюване з метою реалізаціїї приватних інтересів, чи приватне управління.

Насамперед публічне управління поділяється на:

• Державне управління

• Громадське управління (не державне управління)

2. Публічна адміністрація – це організація і діяльність органів і установ, які підпорядковані політичній владі, забезпечують виконання закону, діють у публічних інтересах, наділені прерогативами публічної влади.

Поняття розглядається з двох підходів :

1. Структурний; ПА – це система органів виконавчої влади і омс , підприємств, установ, організацій у випадку делегування їм органами виконавчої влади частини своїх повноважень та будь-які інші суб’єкти, що здійснюють публічно-управлінські функції.

2. Процедурний: ПА – це сукупність організаційних дій та заходів, що виконуються у певних рамках, визначених законом , з метою публічного інтересу та надійного забезпечення прав та свобод людини і громадянина.

Ознаки : 1) підпорядкованість політичній владі 2) діє в публічних інтересах 3) наділене прерогативами публічної влади, тобто владними повноваженнями.

Суб’єкти публічної адміністрації: керований – це особи або група осіб, які є підпорядкованими.

Об’єкт ПА : керуючий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування.

3. Виконавча влада – це здатність держави за допомогою управлінської діяльності реалізувати веління законодавчої влади.

Сфери дії: 1) відносини з окремими громадянами та суспільством в цілому 2) економічна, соціально-культурна, адміністративно-політична сфера 3) з органами представницької та судової гілок влади, а також прокуратурою, діяльність якої доповнюється діяльністю усіх гілок влади.

Ознаки: 1) відносна самостійність 2) вторинність і підвладність законодавчій владі 3) безперервність виконання на всій території 4) професіоналізм 5) системність суб’єктів 6) організаційний характер.