«Моделювання системних характеристик в економіці»

2012/2013 н.р.

Колоквіум – 1

1. Системність навколишнього світу

2. Загальна схема взаємодії системи з оточуючим середовищем

3. Роль і місце планування в управлінні підприємством;

4. Невизначеність ринкового середовища та шляхи її локалізації;

5. Суть і види управлінських рішень

6. Стилі прийняття управлінських рішень і ефективність їх виконання

7. Процес прийняття рішень

8. Планування як функція управління підприємством.

9. Альтернативні плани.

10. Методи пошуку альтернатив.

11. Оцінка альтернативних варіантів.

12. Аналіз альтернатив та вибір стратегії.

13. Процес виділення функціональних характеристик.

14. Основні функціональні характеристика планів (управлінських рішень).

15. Маневреність управлінських рішень

16. Еластичність управлінських рішень

17. Надійність управлінських рішень

18. Напруженість управлінських рішень

19. Зворотність (незворотність) управлінських рішень

20. Актуальність планових рішень

21. Ентропійні характеристики управлінських рішень

22. Характеристика динаміки витрат

23. Зв’язки між функціональними характеристиками планів.

24. Види маневрування. Граничні маневреності.

25. Правила маневрування

26. Постановка задачі оптимізаційного планування з врахуванням маневреності якостей управлінського рішення

27. Алгоритм знаходження оптимального еластичного управлінського рішення

28. Аналіз і планування норми напруженості

29. Оптимальна стратегія проектувальника

30. Ігровий підхід до оцінки напруженості планів (приклад)

1.Системність навколишнього світу.

Навколишній світ і діяльність людини з точки зору сучасної науки мають системний характер.

Системність – це загальна властивість об’єктивно існуючої єдності світу, його структурованості і взаємозв’язку.

Системність як загальна властивість світу виявляється не тільки в системності матеріального світу, але й системності пізнавальної та практичної діяльності. Системність пізнавальної діяльності полягає в тому, що наші знання структуровані, являють собою ієрархічну систему взаємопов’язаних моделей світу. Системність практичної діяльності полягає у використанні взаємозв’язаних процедур для перетворення навколишнього середовища й людини, у врахуванні різних сторін дія-

льності та всіх можливих її наслідків. Сторонами системності є системність матеріального світу, системність пізнання й системність практичної діяльності.

Єдність світу – поняття, що пояснює світ як одне ціле, яке має одну першооснову і підпорядковане одним законам. Єдність світу у філософії обґрунтовується його матеріальною або духовною основою.

Матеріалістичний напрямок філософії вважає, що єдність світу полягає в його матеріальній основі, а саме – первинним є природа, буття, матерія, а духовне – вторинне, продукт матеріального. Матерія існує поза свідомістю і відображається, відбивається у ній. Наші відчуття, думки, знання - це продукт роботи мозку.

Ідеалістична філософія розглядає першоосновою світу дух, ідею, свідомість, а буття, природу, матеріальне як вторинне. Напрямки ідеалізму відрізняються тим, чи вважають ідею об’єктивно існуючою чи ні, визнають існування абсолютної ідеї як першооснови світу , чи зводять ідею до людської свідомості, свідомості окремих суб’єктів.

Напрямки філософії в тій чи іншій мірі визнають можливість пізнання світу. Ми стоїмо на матеріалістичній точці зору і вважаємо, що єдність світу полягає в його матеріальності. Наукові дослідження, вивчення явищ на рівні елементарних частинок матерії і вивчення космічних об’єктів, віддалених від нас величезними відстанями в тисячі й мільйони світлових років, показують, що основою світу є одне начало: матерія, яка може мати найрізноманітніші форми. Нескінченна світо- будова як у великому, так і в малому, як в матеріальному, так і в духовному підпорядкована одним і тим же законам. Ці закони діють на різних рівнях і зв’язують все у світі в одне ціле. Єдність світу полягає в

єдності всіх форм існування матерії і в таких проявах, як, наприклад, простір і час. Як показано в теорії відносності, час взаємозв’язаний з рухом матеріальних тіл. Він може протікати по–різному в тілах, що рухаються одне відносно іншого. Простір також змінює свої властивості залежно від наявності матеріальних тіл, від маси тіла, яке знаходиться в даній точці простору. Біля тіл з великою масою змінюється метрика простору, проходить його викривлення. Біля масивних тіл також змінюється протікання часу. Ці закономірності показують, що світ єдиний у всіх його проявах і всі властивості матерії взаємнозв’язані. Єдиний не тільки матеріальний, а і духовний світ. Духовний світ нерозривно зв’язаний з матеріальним. Єдність матеріального і духовного полягає в тому, що духовне є відображенням певних закономірностей матеріального світу у свідомості людей.