45. Характеристика акту про престолоспадкування 1701 року в Англії та Акту про посади 1707р.

46. Державно – правовий розвиток Англії середини хvііі - хіх ст.

З середини 18 ст. у гілці виконавчої влади остаточно утвердився принцип відповідального перед парламентом уряду. Офіційним, але не узаконеним органом став кабінет міністрів. До його складу входили прем’єр-міністр, лорд-канцлер, лорд-зберігач державної печатки, військовий міністр, лорд-голова Таємної ради, держсекретар, скарбник. У 1760 р. король Георг ІІІ створив «міністерство королівських друзів» з відданих собі осіб, яке діяло у складі парламенту. Проте не маючи підтримки у парламенті воно не проіснувало довго. У 1783 р. прем’єр-міністром став Уільям Пітт Молодший і тоді утвердилися нові засади утворення та діяльності уряду. Саме при цьому прем’єрі встановилися 2 важливі конституційні правила :

1. У випадку втрати довір’я парламенту уряд у повному складі йде у відставку.

2. У разі конфлікту між законодавчою і виконавчою владою,коли уряд не доцільно відправляти у відставку, за допомогою короля уряд може домогтися розпуску парламенту.

Однак слід враховувати існування неписаного правила: висловлення парламентською більшістю вотуму недовіри урядові все таки не означало, що той мусить іти у відставку (урядові Піта Молодшого було висловлено 5 резолюцій недовіри,але він їх ігнорував).

У 18 ст., як і у 17 ст. склад Таємної ради, потім уряду та Кабінету його величності формувався з членів палати лордів, та й посади у ньому були відповідні (лорд-канцлер, лорд-скарбник).

З сер. 18 ст. у складі уряду з’явилися посади міністрів, які очолювали конкретні галузі управління.

На поч. 19 ст. склалися всі характерні ознаки конституційної монархії. Король представляв країну на міжнародній арені,призначав та звільняв послів і міністрів, призначав нові вибори, розпускав нижчу палату. Уряд формувався прем’єр-міністром якого призначав король. Найважливішим державним інститутом до поч. 19 ст. став парламент, який приймав і відміняв закони, визначав бюджет, встановлював податки. Політику парламенту контролювали 2 партії: торі і віги.

47. Причини, зміст та оцінка виборчої реформи 1832 року в Англії.

Реформа 1832 р. була найпершою реформою виборчого права в Англії. Вона започаткувала перехід від середньовічного виборчого принципу однакового представництва від корпоративних одиниць до нового демократичному принципу представництва від кількості населення. Суть реформи звелася до перерозподілу місць у палаті громад і збільшення електорату. Палата громад налічувала 658 членів. Загальна кількість депутатів збереглася, але було ліквідовано 56 " гнилих " містечок, котрі надсилали по 2 депутата. 32 " кишенькових " замість 2 стали посилати по 1 депутату. Вивільнені 143 місця у парламенті перерозподілили між графствами і містами. 42 міста отримали право посилати депутатів. Було створено 22 нових виборчі округи, 14 їх - в індустріальних районах на півночі Англії. Активне виборче право було надано фермерам і тих орендарям, які сплачували 10 фт. стерл. на рік орендної плати. Отже, кількість виборців помітно збільшилася переважно з допомогою сільського населення. Однако поруч із плюсами, у проведенні реформи були й суттєві мінуси. По-перше, збереження високого майнового цензу не дозволяло представникам середній і дрібної буржуазії, і навіть робочим бути обраним до парламенту і отримати політичну влада. По-друге, містечка-селища так і залишалися " представленими " у новій виборчій системі. Було 5 містечок з електоратом менш 200 людей, а 115 депутатів представляли округу з населенням менш 500 людин. По-третє, досі зберігалася диспропорція міських і сільськими округами.Щоправда, нагадуючи про цей недолік виборчої системи, необхідно враховувати процес урбанізації, активно що проходив у англійському суспільстві у першій половині в XIX ст. та поступово нівелювавший відмінність між кількістю міського і сільського населення. Більш серйозними проблемами було та обставина, що чимало населених пунктів, мали статус міст, на насправді тісно прив'язані до сільській місцевості по суті були сільськогосподарськими територіями. Хоча " міста-власності " , які були вотчинами лендлордов і були були чи куплені, на той час зникли, в " сільськогосподарських " містечках земельна аристократія так і зберігала переважна вплив. Реформа мала скромні практичні результати з двох причин: по-перше, через жорстоку протидію торі , по-друге, через те, що вона проводилася правим, помірковано налаштованим крилом ліберального руху - вігами, які прагнули допустити до влади тісно пов'язану із нею банківську олігархію. Однако, попри це, політичне значення реформи було дуже велике. Вона показала можливість політичних змін під впливом суспільної думки та підтвердила правоту лібералів, котрі виборювали реальність поетапного здійснення демократичної виборчої реформи. Її наслідком також визнано зміна співвідношення сил між палатами і короною на користь палати громад, кабінет міністрів тепер став формуватися із помітних представників парламентського більшості. Слід зазначити, що саме поляризація думок у парламенті по питання парламентської реформі 1832 р. започаткувала нове партійне розмежування: діленню на лібералів (реформістів) і консерваторів - і творення вікторіанської двопартійної системи.