17. Судова система середньовічної Англії.

Відносна сила королівської влади в Англії сприяла більш ранньому у порівнянні з державами континенту становленню загальнодержавної правової системи. Першу спробу узагальнити практику королівських суддів зробив у 1198р головний суддя Англії РанульфГленвілль у трактаті «Про закони Англії». Загальне право в середині 18 ст розглянув Г.Брактон у праці «Про закони і звичаї Англії». Після нормандського завоювання Англії розпочинається консолідація правових звичаїв і традицій у межах єдиної правової системи, загальної для всієї країни, яка згодом дістала назву "загального права". У його основу було покладено практику королівських роз'їздних судів, які три-чотири рази на рік виїжджали у провінцію та здійснювали правосуддя. Повертаючись у резиденцію, вони складали протоколи, з яких потім відбирали найбільш вдалі та вмотивовані рішення. Саме так створювалося "загальне право", що було неписаним і єдиним для всієї Англії. Норми "загального права" фіксувалися записами мотивованих звітів про судові рішення в збірниках судових протоколів так званих "свитках позовів". Від кінця XIII ст. складаються серії звітів, або щорічники. З появою щорічників усталюється звичай: при розгляді справи цитували аналогічні рішення, вміщені в них. Так, рішення Вестмінстерських (за місцем розташування резиденції вищих судів Англії') судів стають джерелом права.Аналогічного значення набувають і рішення лорда-канцлера на постанови Вестмінстерських судів - "право справедливості".Судовий процес у цивільних і та кримінальних справах мав змагально-звинувачувальний характер. Доказами були : присяга, свідчення, власне зізнання. Широко застосовувалися тортури. Державного обвинувачення не було. У 13 стзявилися правозахисники, які поділялися на баристерів та соліситорів. Соліситори займалися підготовкою справи до суду, а баристери брали участь у судовому процесі. Барристер адвокат, представник однієї із адвокатських професій в Англії. На відміну від соліситора, має право виступати у всіх судових процесах, дає заключення із найскладніших питань. Соліситор - адвокат, який веде справи у судах графства, готує матеріли для баристерів; також виконує функції юрист-консультанта.

18. Виникнення інституту присяжних у Англії. «Велике журі» і «мале журі».

Значної ролі у здійсненні правосуддя в Англії XIII-XVI ст. набули велике і мале журі присяжних.Велике журі, або обвинувальне, оформилосьу зв'язку з обов'язком розшуку злодіїв, грабіжників, розбійників і їх спільників, який був покладений на роз'їзних суддів. Судді мали опитати для цього так званих обвинувачувальних присяжних. Їх було 23 особи і думки 12 з них вистачало для притягнення людини до відповідальності. Це журі тому й дістало назву «обвинувачувального», бо воно було органом віддачі особи під суд. Мале налічувало 12 присяжних і становило складовий елемент самого англійського суду. Члени цього журі брали безпосередню участь у розгляді справи по суті й виносили вердикт – винності чи невинності пісудного. При цьому вимагались одноголосність присяжних. Міру покарання обирав коронний судя. Згідно з законом Едуарда I, для присяжних був встановлений ценз – 40 шиллінгів річного прибутку. Присяжні засідателі, які попередньо не знайомі зі справою і лише є спостерігачами судового розслідування, у нарадчій кімнаті самостійно, без участі професійного судді, вирішували питання факту винуватості та виносили відповідний вердикт щодо підсудного. Їхній вердикт був обов’язковим для судді. Професійний суддя у такому процесі вирішував виключно правові питання і встановлював кваліфікаційну міру покарання.В Англії головним для юриста було вміти порушити справу, знайти форму позову, тобто необхідну процедуру, яка дозволяла звернутися до Королівського суду. Якщо ж процес починався, можна було покластися на присяжних, які знайдуть правильне рішення.