26. Характеристика Золотої булли 1356 року в Німеччині.

Золотою Буллою називають постановки, прийняті на імперських сеймах (рейхстагах) у Нюрнберзі і Меці та затверджені імператором Карлом 4 – як основний конституційний акт « Священної Римської імперії» В ній узаконювався порядок обрання імператора курфюрстами, а також час і місце виборчого зїзду і детальний регламент виборчої процедури. Курфюрстери мали право зобовязувати німецького імператора двічі підтверджувати права та привілеї, котрі вони отримали від нього до дня виборів, Визначалися ранги й обовязки курфюрстерів та закріплювались за ними привілеї – монетна,гірнича,соляна,судова,ринкова, а також юрисдикція над єврейським населенням. Колегії курфюрстерів мали право на своїх щорічних зїзда приймати рішення з найважливіших питань внутр та зовн політики, що були обовязковими для короля, вона ж наділялась вищими судовими повноваженнями, зокрема й правом суду над імператором та відстороненням його від влади. Булла вміщувала постанову про «земський мир» (спроба обмежити феодальний розбій і війни, що руйнували країну,підривали торгівлю, завдавали значних збитків прибуткам імператорів і князів), але одночасно легалізовувала міжусобні війни, встановлюючи для них певні межі. Золота Булла Карла 4 зберігає своє значення до 1806 – до припинення існування «Священної Римської імперії».

27. Характеристика міського права в середньовічній Німеччині.

Одним з таких міст, де створювалася окрема галузь станових прав вільної міської громади, був Магдебург. Магдебурзьке право як збірник законів (статутів), правил ХІІІ ст., джерелами якого були "Саксонське зеркало" і право магдебурзьких шеффенів (судова колегія), стає найпоширенішим міським правом Середньовіччя. Саме система міського Магдебурзького права разом з "Швабським зеркалом" та іншими аналогічними збірниками права послужили основою формування цивільного і кримінального законодавства, судоустрою та судочинства у середньовічній Німеччині. З формальної точки зору в Німеччині починаючи з XII-XIII ст. не існувало"загальнонімецького права", якщо не вважати імператорськогозаконодавства по окремих питаннях, а було право різних територіальних утворень, включаючи право міст. Високий ступінь однаковості склався у німецькому міському праві, адже право кількох провідних міст запозичалось іншими. Наприклад, закони Магдебурга діяли більш ніж у 80 містах, Франкфурта - у 49, Любка - у 43. Створилися дві основні сім'ї міського права - магдебурзьке і любецьке. Перше поширилось на Східну Саксонію, Бранденбург, окремі області Польщі, України, друге - на міста Північного і Балтійського регіонів. У ХІV ст. магдебурзьке право було видано у 5 книгах, які містили близько 500 статей. Багато з них були присвячені кримінальному праву. При цьому саме у міському праві з'явилися перші згадування про злочини у сфері господарської діяльності.У збірниках міського права Німеччини підкреслюється його авторитетне королівське походження, бо король "дав купцям право, яке він сам постійно мав при своєму дворі". У німецьких містах досить рано були прийняті ярмаркові і вексельні статути, детальну регламентацію одержали договори купівлі-продажу, в тому числі у кредит, договори застави і позички, доручення і комісії. Німецьке середньовічне право, у тому числі і міське, відрізнялося особливою суворістю у відношенні боржників. Якщо відповідач не міг віддати борг через суд і заплатити штраф судді, слідувала конфіскація майна або арешт до тих пір, поки не знаходився бажаючий заплатити борг за відповідача. Німецьке міське право містило й інший оригінальний принцип, який вирізняє його з питань боргових зобов'язань від ленного та канонічного права: син звільнявся від сплати боргу померлого батька, якщо його "не поставили до відома про це борг, як потрібно по закону". Міське кримінальне право, охороняючи "міський світ", устанавливало досить простий перелік покарань, без кваліфікованих і болісних різновидів. Крім того, проступки в сфері торгівлі супроводжувалися позбавленням права займатися торгівельною діяльністю без особливого дозволу ратманів. Особливою ретельністю відрізнялася в німецькому міському праві розробка питань організації судочинства, доведення і правил процесу( Встановлюється тільки три законні причини для неявки в міський суд: хвороба, полон і служба державі за межами країни). Міське процесуальне право робило особливий акцент на гарантіях прав обвинувачуваного: короткострокова розгляду, об'єктивності доказів, недопущенні самосуду.