II етап - розквіт і піднесення (кінець X - середина XI ст.)

Він припадає на час князювання Володимира (978-1015 рр.) та Ярослава Мудрого (1019-1054 рр.).

Основні тенденції та суспільні процеси:

1. Завершення процесу формування території Київської Русі.

2. прийняття у 988 р. християнства.

3. формування руського кодексу правових норм:"Закон земляний" (Володимир); "Руська правда" (Ярослав Мудрий).

4. реформ, спрямований на зміцнення державного управління (адміністративна, військова, судова та ін.).

5. Активізація міжнародних контактів, характерною рисою яких стало домінування дипломатії над зброєю

6. Піднесення розвитку культури.

III етап - політичні роздрібненість (кінець XI - сер. XIII ст

1. Зародження індивідуальної земельної власності (князівське землеволодіння датується кінцем XI ст., боярське - поч. XII ст.).

2. Посилення чвар та міжусобиць. Після смерті Ярослава Мудрого протистояння та суперечки між претендентами на київський стіл набувають загрозливого характеру. Спробою покласти край ворожнечі став Любецький з'їзд князів (1097 р.). На певний час його рішення зупинили процес міжусобної боротьби. Проте у другій половині XII ст. знову міжусобні війни. Яскравим свідченням прогресуючого ослаблення та нестабільності Київської Русі є те, що з 1146 р. по 1176р. на престолі великого князя змінилось 28 князів.

3. Спроба відновлення державної єдності.князювання Володимира Мономаха (1113-1125 рр.). Вдалі походи на половців, активна законодавча діяльність (розробка знаменитого "Уставу" - своєрідного доповнення до "Руської Правди"), подолання сепаратиських тенденцій, об'єднання 75% території Русі тимчасово стабілізували внутрішнє становище Давньоруської держави і повернули її в ряди наймогутніших держав Європи. Після смерті В.Мономаха його синові Мстиславу (1125-1132 рр.) лише на короткий час вдається підтримати єдність руських земель.

4. Прогресуюче наростання зовнішньої загрози. Спочатку в посиленні натиску половецьких ханів у другій половині XI ст. що врешті-решт призвело до катастрофи-встановлення монголо-татарського іга.

7.Перші Київські князі

влада перших київських князів у різних частинах їхніх володінь була обмеженою й неоднакової сили. Примітивна політична організація, надто великі відстані, значна відокремленість стояли на перешкоді встанов- ленню якогось об'єднаного політичного цілого. Якщо не брати до уваги періодичні походи за даниною, перші київські князі мали дуже обмежені контакти і вплив на підвладні їм племена, особливо ті, що жили далеко від головних міст і поселень. Що ж до княжих прав збирати данину, то вони забезпечувалися виключно грубою силою, на яку була спроможна княжа дружина, що спочатку набиралася з варягів.

ОЛЕГ (882 – 912) Після встановлення влади в Києві князь Олег у 883 р. підкорив древлян, а два роки по тому — уличів. Він відновив язичницьку релігію, за що волхви прозвали його віщим. Олег укріпив кордони Русі. 907 р. він здійснив похід проти Візантії та змусив її підписати з Руссю вигідний для останньої договір, який відкривав широкі можливості для торгівлі руських купців (право на безмитну торгівлю, їх проживання поблизу Константинополя протягом 6 місяців з постачанням харчами і всім необхідним для переходу через Чорне море). 911 р. було складено новий договір, який також був свідченням воєнних та дипломатичних успіхів Київської держави. Вдало воював з Хозарією. Його дружина захопила хозарські гавані на Каспійському морі. До кінця правління Олега його держава займала велику територію: від причорноморських степів до Балтійського моря.

ІГОР (912 – 945) 912 р. після смерті Олега, київським князем став Ігор Рюрикович. політика, спрямована на посилення князівської влади та об'єднання всіх східнослов'янських земель. 913—914 рр. Ігор воював з древлянами, що не бажали визнавати його зверхності. 915 й 920 рр. він виступив проти печенігів, що чинили набіги на Русь, воював з уличами, прагнучи зміцнити позиції Русі на торгових шляхах. Ігор здійснював походи на Закавказзя. 941 р. проти Візантії похід закінчився поразкою. більш вдалий, він здійснив 944 р. Тоді греки запропонували викуп і уклали з Руссю новий договір,не такий вигідний, як попередні угоди. Русь втратила володіння на узбережжі Чорного моря та біля гирла Дніпра, а також зобов'язувалась надавати Візантії військову допомогу, а руські купці мусили сплачувати мито торгуючи з Візантією. 945 р. князь Ігор під час збирання данини спровокував повстання древлян.

ОЛЬГА (945 – 964) Коли загинув князь Ігор, його синові Святославу було три роки, влада перейшла до вдови Ігоря — княгині Ольги. Ставши правителькою Київської Русі, вона покарала древлян. Княгиня Ольга відмовилася від воєн і зміцнювала державу мирним шляхом. Вона сама об'їздила всі свої володіння, була навіть у Новгороді і Пскові, закладала нові міста, наставляла в них урядників. Ольга вперше навела лад у збиранні данини та її розмірах, визначивши норми податків та місце їх збирання. Сама вона прийняла християнство і доклала багато зусиль до поширення нової релігії. Прагнула зміцнити і міжнародне становище своєї держави. 957 р. вона з дипломатичною місією відвідала столицю Візантії — Константинополь та уклала новий договір з Візантією.

СВЯТОСЛАВ (964 – 972) Син княгині Ольги і князя Ігоря увійшов в історію як князь-завойовник. Головною метою походів Святослава було зміцнення Київської держави, забезпечення вільної торгівлі з країнами Сходу і Візантією, ліквідація зовнішньої загрози на кордонах з боку кочівників.Святослав підкорив в'ятичів і тим самим завершив об'єднання східнослов'янських племен довкола Києва. здійснивши похід на Північний Кавказ, розгромив ясів (осетин) і касогів (черкесів) і приєднав до своєї держави Прикубання. Переправившись на Керченський півострів, захопив м. Тьмутаракань. Святослав здійснив вдалі походи проти волзьких булгар. 965 р. він розгромив Хозарський каганат і оволодів важливим шляхом по Волзі. Досягши перемоги на Сході, Святослав переніс воєнні дії на Балкани. Візантійці запросили Святослава завоювати для них Болгарію, здобривши своє прохання щедрими дарами князеві. 967 р. він розгромив болгарське військо і оволодів східною Болгарією, але не передав її візантійцям. Напад підкуплених ними печенігів змусив його перервати похід і спішно повертатись на батьківщину, щоб відігнати ворогів, що облягли Київ.Наступного року Святослав повернувся на Балкани, мислячи навіть перенести свою столицю в Подунав'я до заснованого ним міста Переяславець. Та другий похід виявився невдалим. Після тримісячної оборони в Доростолі Святослав змушений був підписати мир з Візантією, зрікшись своїх володінь на Балканах. 972 р., повертаючись на батьківщину, на острові Хортиця князівське військо потрапило у печенізьку засідку і цілком загинуло. Загинув і сам князь..