Білет№1

Основні напрями за якими можна здійснювати реконструкцію підприємств торгівлі. Основні етапи будівельного процесу. Пояснити які роботи відбуваються на кожному з етапів. Учасники інвестиційного процесу.

Здебільшого реконструкція ЗРГ передба­чає використання індивідуальних проектів. А це, звичайно, нові архітектурні, будівельні, об'ємно-планувальні та дизай­нерські рішення; врахування заходів щодо енергозбереження.

У будівельному процесі можна виділити три етапи :

1. Підготовка будівництва.

2. Саме будівництво (зведення будівель та споруд).

3. Реалізація будівельної продукції (здача об'єктів будівництва в експлуатацію).

На першому етапі виконуються техніко-економічні дослідження (обґрунтування) доцільності будівництва об'єкта; здійснюється проектування будівлі та інженерно-технічна підготовка до будівництва.

У процесі техніко-економічних досліджень вирі­шується питання характеру майбутньої продукції, її техніко-економічні показники (собівартість, матеріалоємність, попит на неї та інше), технологія виробництва, конкурентоспро­можність. На стадії проектування розробляються архі­тектурно-планувальні та конструктивні рішення об'єкта, методи організації його зведення та технологія виконання робіт (ПОБ та ПВР), визначається кошторисна вартість будівництва та загальний обсяг капітальних вкладень.

Після цього здійснюється інженерно-технічна підго­товка до будівництва - виноситься опорна геодезична сітка, проводяться роботи з підготовки будівельного майданчика, тимчасових будівель і споруд, транспортних комунікацій.

На другому етапі, коли здійснюється саме будів­ництво, на будівельному майданчику поєднуються всі технологічні елементи будівельного процесу, у результаті функціонування яких створюється будівельна продукція. На цьому етапі формуються сукупні фактичні витрати (собівар­тість) будівельного виробництва, матеріально-майнові еле­менти будівель та споруд, їх архітектурно-будівельна виразність та якість.

На третьому етапі здійснюється введення побутових об'єктів у експлуатацію (пробний пуск, наладка обладнання, підписання відповідних актів та акта державної (робочої) комісії) і передання їх як основних фондів замовнику.

У системі будівництва учасниками інвестиційного процесу є організації(юридичні особи), як відповідно до виконаних функцій іменуються: інвестор, замовник, забудовник, підрядник (субпідрядник) та проектувальник.

Інвестор - суб'єкт інвестиційної діяльності, що здійснює із власних або позичених коштів фінансування будівництва об'єкта. Інвестор має юридичне право на абсолютне розпорядження результатами інвестицій. Інвестор може виступати як замовник, кредитор, покупець будівельної продукції (об'єкта будівництва), а також виконувати функції забудовника.

Замовник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе функції організатора та керівника будівництва об'єкта, починаючи від розробки ТЕО (техніко-економічне обгрун­тування) і закінчуючи введенням об'єкта в дію або виведенням його на проектну потужність.

Забудовник - юридична або фізична особа, що володіє правом на земельну ділянку під заставу. Він є землевласником. Замовник на відміну від забудовника тільки використовує земельну ділянку під забудову на правах оренди.

Підрядник (генеральний підрядник, субпідрядник) -будівельна фірма (організація), яка здійснює за договором щдряду або контрактом будівництво об'єкта. Генеральний підрядник несе відповідальність перед замовником за будів­ництво об'єкта відповідно до умов договору, проекту, вимог будівельних норм та правил, обговореної вартості, належної якості та визначеної тривалості будівництва.

Проектувальник (генеральний проектувальник) -проектна або проектно-вишукувальна та науково-дослідна фірма, яка здійснює за договором або контрактом із замовником розробку проектно-кошторисної документації об'єкта будівництва.

Білет №2 Організаційні форми будівництва. Господарський спосіб, підрядний спосіб, будівництво об’єкта «до ключа» , торги (їх форми та відмінності).

У будівництві розповсюджені такі організаційні форми:

а) господарський спосіб;

б) підрядний спосіб;

в) будівництво об'єктів «під КЛЮЧ».

При господарському способі будівництво об'єктів виконується власними силами замовника або інвестора. Для цього в організаційній структурі замовника створюється будівельно-монтажний підрозділ (дільниця), який і здійснює комплексне будівництво об'єкта. Цей спосіб використовують при реконструкції, технічному переозброєнні вже діючих підприємств, будівництві невеликих об'єктів, у сільському будівництві, тобто в таких умовах, коли неможливо організувати рівномірне завантаження будівельних потужностей, а час виконання будівельно-монтажних робіт необхідно погоджувати з основним технологічним процесом діючого виробництва. За таких умов доводиться виконувати невеликі обсяги різноманітних робіт з неритмічним завантаженням робітників. При цьому способі будівельні підрозділи, як правило, характеризуються невеликою потужністю, слабкою оснащеністю високопродуктивною спеціалізованою технікою, невисоким рівнем кваліфікації робітників, неритмічністю будівельних процесів, плинністю будівельних кадрів, низьким рівнем продуктивності праці.

При підрядному способі будівництво об'єкта здійснюється постійними будівельно-монтажними організаціями за договором (контрактом) із замовником, які мають власну високорозвинену індустріальну базу та висококваліфіковані кадри .

Підрядний спосіб передбачає укладання між замовником та підрядником договорів на весь період будівництва. У договорах фіксуються взаємні обов'язки сторін та відповідальність за їх виконання.

Замовник передає підряднику затверджену проектноокошторисну документацію об'єкта, майданчик забудови, забезпечує фінансування і виконує згідно з графіками поставку обладнання та устаткування, здійснює технічний нагляд за виконанням будівельно-монтажних робіт і контроль за фактичними їх обсягами та якістю. Після закінчення будівництва замовник разом із підрядником забезпечують введення об'єкта в експлуатацію.

При формі будівництва об'єкта «під ключ» генеральний підрядник бере на себе функції замовника, взаємодіючи безпоосередньо із забудовником та інвестором. Підрядник несе повну відповідальність за будівництво об'єкта відповідно до затверджееного проекту, в установлені строки та в межах затвердженої кошторисної вартості. Це підвищує зацікавленість ген підрядника у більш економічному розрахунку кошторисного ліміту, оскільки отримана економія поступає в його розпорядження, спрощується система зв'язків через усунення зайвих посередників, що у свою чергу підвищує оперативність прийняпя та реалізації рішень, здешевлює та прискорює будівництво.

Тендер на будівництво, являє собою процес проведення торгів і укладання договору на підряд з метою виконання певного переліку робіт, наприклад, постачання цегли, закладка фундаменту. Торги порівняно з двосторонніми прямими договорами створюють умови конкуренції між будівельниками, проектними фірмами та постачальниками і дозволяють замовнику вибрати найвигідніші пропозиції з точки зору ціни та інших комерційних і технічних умов.

Існує дві форми проведення торгів: відкриті, коли всі заінтересовані підрядники мають право подавати тендерні пропозиції, та закриті, коли тендерні пропозиції мають право подавати тільки ті підрядники, які одержали від замовника запрошення до торгів.

Оголошення про проведення відкритих торгів обов'язково публікується замовником в інформаційно-аналітичному бюлетені «Вісник державних закупівель» та у разі потреби - в інших ЗМІ.

Організація проведення торгів зазвичай має таку послідовність:

1. Замовник у закритій або відкритій формі повідомляє претендентів про намір щодо оголошення торгів.

2. У призначений день та час здійснюється процедура розкриття конвертів у порядку, передбаченому інструкцією для претендентів. Під час розкриття конвертів перевіряється наявність усіх необхідних документів, правильність їх оформлення та оголошується найменування претендентів, ціна тендерної продукції, ціна альтернативної пропозиції (якщо її було передбачено) та інші відомості.

З. Здійснюється детальне вивчення тендерних пропозицій (оферт), їх оцінка та зіставлення. Критерії оцінки визначаються в інструкції для претендентів. Переможцем конкурсу є претендент, який за оцінкою та зіставленням оферт зайняв у списку перше місце.

4. Здійснюється укладання контракту між замовником та підрядником (переможцем у торгах).

До початку оголошення торгів замовник розроблює тендерну документацію, у якій роз'яснюються основні ідеї предмета торгів та характер комерційних умов. Оголошуючи торги, замовник призначає точну дату розгляду тендерних пропозицій (оферт), які мають відповідати вимогам, визначеним у тендерній документації.

При поданні оферти до тендерного комітету для підтвердження своїх намірів кожний претендент вносить заставу (у середньому два відсотки від суми пропозицій). Якщо пропозиція відхиляється, застава претенденту повертається.

Фірма, яка отримала перемогу в торгах і замовлення підряду, укладає із замовником контракт, у якому обумовлюється вартість замовлення, вид валюти, умови розрахунків, строки виконання робіт та поставок обладнання, форми врегулювання спорів, законодавчі положення, різноманітні санкції, вид страхування, особливі умови. Існує велика кількість форм контрактів, але головна відмінність між ними полягає в умовах розрахунків, мірі відповідальності учасників під час виконання своїх зобов'язань, відповідності місцевим вимогам. Контракт повинен бути юридично оформленим. Надалі виконання контрактних зобов'язань повинна контролювати юридична особа.

Білет №3 Загальна класифікація будівельних матеріалів. Основні групи будівельних матеріалів за призначенням, за способом виготовлення. Матеріали для зовнішніх та внутрішніх конструкцій6 фактори впливу та вимоги до них.

У будівництві використовується широкий спектр матеріалів `цемент, гіпс, гіпсокартонні плити, азбоцементні листи, віконне скло, нерудні матеріали, легкі заповнювачі, цегла, залізобетон, сухі суміші та ін. Основні групи будівельних матеріалів мають певні властивості. За призначенням матеріали поділяють на групи:

1. конструктивні - призначені для сприйняття та передавання навантаження. Як стінові матеріали та конструкції широко використовують цеглу, панелі, блоки, об'ємні елементи. Стінові матеріали дрібних розмірів представлені керамічною та силікатною цеглою та виробами з природного каменю. Широко використовується пустотіла кераміка. При зведенні зовнішніх стін ефективні віброкерамічні панелі, а при внуттрішньому облаштуванні - гіпсобетонні панелі, плити та сучасні гіпсокартонні плити;

2. теплоізоляційні, основне призначення яких - зведення до необхідного рівня втрат тепла крізь будівельні конструкції із забезпеченням потрібного теплового режиму приміщення згідно з розрахованими для даних кліматичних умов тепловтратами. Найбільш масовим видом теплоізоляційних матеріалів є мінераловатні вироби на синтетичній зв'язці. Мала теплопровідність, тобто висока теплозахисна властивість, притаманна скловолокну, а також теплоізоляційним пластмасам.

акустичні - звукопоглинаючі та звукоізоляційні, призначені для зниження рівня шумового забруднення приміщення до регламентованих меж;

гідроізоляційні та покрівельні - для створення водонепроникних прошарків у будинках та спорудах, які піддаються впливу води та водяної пари. Для виготовлення покрівель використовують покрівельне залізо, азбоцементні плити (шифер), рулонні матеріали (рубероЙд). Перспективним є використання покрівель із мастики, які виготовляють шляхом нанесення на конструкцію покриття із холодної та гарячої мастик різного складу з армуючими прошарками зі скляних або синтетичних полотен та сіток;

захисні - для водозахисної обробки і покриття елементів та конструкцій будинків і споруд;

герметизуючі - для обробки стиків різних конструкцій;

оздоблювальні - для надання декоративних властивостей будівельним конструкціям, а також для захисту матеріалів цих конструкцій від впливу зовнішніх факторів. Ефективне покриття підлог забезпечується шляхом використання високооякісних полімерних матеріалів у вигляді лінолеумів та килимових виробів, монолітних покриттів, паркетних дошок, шлакоситалових плиток (для будівель з агресивними середовищами).

При внутрішньому оздобленні будівель використовують полімерні матеріали (синтетичні фарби, шаруваті пластики тощо), деревоволокнисті плити, емалеві покриття, облицювальні керамічні плитки, кольоровий азбоцементний шифер, вологостійкі шпалери та плівки, суху гіпсову штукатурку;

спеціального призначення - для забезпечення потрібних експлуатаційних характеристик будинків, споруд, конструкцій, які використовують для роботи в особливих умовах: вогнестійкі, хімічно стійкі, атмосферостійкі, радіаційно стійкі тощо.

Ряд матеріалів: цемент, бетон, вапняк, деревину тощо не можна віднести до конкретноі групи, тому що їхвикористовують як сировину для багатьох будівельних матеріалів та виробів. Такі матеріали належать до групи загального призначення. Наприклад, цемент використовують для виготовлення будівельних розчинів різного призначення; конструкційного бетону, тепло- і звукоізоляяційного (легкого) бетону та виробів з них.

За способом виготовлення матеріали поділяють на: природні (деревина, природне каміння), які піддають тільки механічній обробці; отримані за допомогою теплової обробки, а також при випалюванні зі спіканням (кераміка, мінеральні в'яжучі речовини); отримані плавленням (скло, метали); у результаті спеціальної переробки органічної сировини (полімери різної природи, розчинники, бітум тощо, а також будівельні пластмаси, покрівельні та гідро;золяційні матеріали).

Щоб будинок або споруда зберігали всі характеристики свого функціонального призначення впродовж тривалого часу, необхідно правильно визначитися з вибором матеріалів для їх конструкцій, враховуючи призначення та умови праці (фактор впливу зоввнішнього середовища). Особливо це стосується оздоблювальних матеріалів, призначення яких не тільки у створенні декораативного ефекту, але і в захисті матеріалів конструкцій від зовнішнього впливу.

Природа впливу істотно відрізняється для зовнішніх та внутрішніх конструкцій. На матеріали зовнішніх конструкційщють природні фактори: сонце, дощ, знакозмінні температури (замороожування, розмерзання, хімічно агресивні речовини, які знаходяться у повітрі та грунті, бактерії, грибки, у деяких випадках радіація тощо. На матеріали внутрішніх конструкцій впливають інші фактори: механічний вплив від пересування людей та обладнання; концентровані статичні та динамічні навантаження від меблів та обладнання; вода та водяна пара (у приміщеннях з підвищеною вологістю, басейнах), хімічно агресивні рідини, а також високі та низькі температури у виробничих приміщеннях і промислових спорудах (хімічні цехи і лабораторії, печі, холодильники, різноманітні сховища тощо).

Враховуючи призначення матеріалу в конструкції та вид впливу, можна визначити комплекс вимог до кожного матеріалу. Деякі загальні вимоги (міцність, невелика маса, стійкість до динамічних впливів) висувають майже до всіх будівельних матеріалів, а спеціальні (теплозахисні та звукоізолюючі властивості, морозостійкість, водостійкість, хімічна стійкість тощо) - тільки до деяких матеріалів.

Білет№4 Стандартизація. Стандарт. Призначення державної системи стандартизації у будівництві. Категорії стандартів та їх призначення.

Стандартизація. Стандарт. Призначення державної системи стандартизації у будівництві. Категорії стандартів та їх призначення.

Стандартизація - система єдиних загальноприйнятих нормативів за типами, параметрами, розмірами та якістю (експлуатаційними характеристиками) виробів, за величинами вимірів показників, методами випробування, контролю, правилами пакування, маркування і зберігання продукції, розробки будь-яких видів і форм документації, систем технології виробництва і виконання різних видів робіт.

Стандартизація сприяє встановленню певного гранич­ного рівня якості готової продукції, підвищенню рівня уніфікації, взаємозамінності деталей і вузлів, автоматизації і механізації виробничих процесів, зростанню ефективності будівельного виробництва.

Стандарт - нормативно-технічний документ, що встановлює певний комплекс норм, правил і вимог до об'єкта стандартизації і затверджений у встановленому порядку.

Стандарт може бути розроблений як на матеріальні предмети (продукцію різних виробництв), так і на методи випробувань, правила приймання, технічні вимоги. В Україні діє державна система стандартизації, яка визначає:

1.цілі і завдання, організацію і проведення робіт зі стандартизації;

2.порядок планування, розробки і впровадження, обігу стандартів і іншої нормативно-технічної документації (НТД) і внесення в них змін;

3. державний нагляд і відомчий контроль за впровадженням і дотриманням НТД;

4.об'єкти стандартизації;

5.єдині правила побудови, викладення і оформлення стандартів і іншої НТД.

Залежно від сфери дії та умов затвердження стандарти підрозділяють на категорії: державні - Державний стандарт України (ДСТУ), галузеві - галузевий стандарт (ГСТ) і стандарти підприємств (СТП), що діють на окремому підприємстві або об'єднанні, документи, що регламентують функціонування будь-якої із систем підвищення ефективності виробництва (наприклад, системи забезпечення стабільного випуску продукції високої якості - ISO). Існує спеціальна система стандартів на норми і правила проектування - єдина система конструкторської документації (ЄСКД); система стандартів у галузі управління і організації виробництва - єдина система технологічної документації (ЄСТД); система стан­дартів із забезпечення безпеки праці - система стандартів безпеки праці (ССБП).

Поряд із стандартами в Україні діє інший тип нормативно-технічного документа – технічні умови (ТУ). Технічні умови встановлюють комплекс вимог до конкретних типів, марок, артикулів продукції. ДСТУ і ТУ ­документи, які встановлюють на державному рівні, що даний матеріал або виріб затверджені для виробництва і застосування при певній його якості.

Основні положення будівельного проектування, вико­нання будівельних робіт і вимоги до будівельних матеріалів і виробів регламентуються будівельними нормами і правилами. Державними будівельними нормами України (ДБН). Ця документація розроблена з урахуванням розвитку будівельної індустрії, впровадження досягнень науки і техніки у виробництво, передового закордонного і вітчизняного будівельного досвіду.

Білет №5 Природні кам’яні матеріали (гірські породи, природні матеріали). К-ція залежна від виду обробки. Основні напрямки використання природних кам’яних матеріалів за основними ознаками.

Природними кам'яними матеріалами називають матеріали і вироби, які одержують механічною обробкою (подрібненням, розкоолюванням, розпилюванням тощо) гірських порід, не змінюючи їх природної структури та властивостей. Серед будівельних матеріалів природні кам'яні займають одне з основних місць. Загальна частка затрат у будівництві на ці матеріали перевищує 20%.

Гірські породи - це природні мінеральні утворення, які сформувалися внаслідок геологічних процесів у земній корі, відрізняються ступенем щільності, складаються з одного або кількох мінералів і мають досить великі площі залягання. Залежно від кількості породотвірних мінералів гірські породи поділяють на мономінеральні, що складаються лише з одного мінералу, та полімінеральні - з двох або більше мінералів.

Природні мінерали це новоутворення, що відрізняються постійним хімічним складом, структурою і властивостями та беруть участь у формуванні гірських порід. Нині майже всі монументальні споруди виготовляють з використанням природного каменю, що обумовлено його високою довговічністю і декоративністю.

Залежно від виду обробки природні кам'яні матеріали бувають:

1. подрібнені (щебінь, висівки);

2. колоті (бутовий камінь, шашка,);

3. пиляні (блоки, плити);

4. штучні вироби різного ступеня обробки.

У сучасному будівництві визначено такі основні напрями використання зазначених матеріалів:

1. штучне каміння та вироби для зведення стін будівель, улашштування підлог, сходів тощо;

2. облицювальні (декоративні) вироби плити, каміння, профільовані вироби;

3. каміння та вироби для дорожнього будівництва - брущатка, шашка для брукування, плити, бордюрний камінь;

4. каміння та вироби різних типів для гідротехнічних та інших споруд;

5. нерудні матеріали - бутовий камінь, заповнювачі для бетонів (щебінь, гравій, пісок).

Гірські породи широко застосовують не лише для вигоотовлення кам'яних матеріалів, але і як сировину для одержання мінеральних в'яжучих речовин, керамічних, скляних та інших виробів. При цьому під дією спеціальних технологічних процесів (випалювання, спікання, плавлення тощо) принципово змінюється будова та властивості вихідних порід.

Природні кам'яні матеріали та вироби класифікують за такими ознаками:

1. за середньою густиною1: важкі та легкі. Середня густина Р т - це маса одиниці об'єму матеріалу у природному стані (разом з порами і пустотами).

2. за міцністю при стиску (кгс/см2): марки М4, М7, М10, М15, М25, М35, М50, М75, М100, М125, М150, М200, МЗ00, М400, М500, М600, М800, М1000. Міцність - це здатність матеріалу чинити опір руйнуванню від внутрішніх напружень, що виникають під дією різних зовнішніх навантажень (напруження стиску, згину, розтягу, зрізу та удару).

3. за морозостійкістю3: марки F10, F15, F25, F50, F1 оо, F200, F300, F500; МорОЗОСТійкіСть - це здатність матеріалу витримувати у водонасиченому стані багаторазове навперемінне заморожування й танення без суттєвих втрат міцності і маси.

4. за коефіцієнтом розм'якшення4: 0,6; 0,75; 0,8; 0,9; 1,0.

Залежно від ступеня обробки розрізняють грубооброблені кам'яні матеріали, штучні вироби і профільовані деталі.

Грубооброблені матеріали. Бутовий камінь (бут) - це уламки природної породи неправильної форми розміром 150 ... 500 мм, масою 20 ... 40 кг., які одержують при розробці родовищ, вапняків, пісковиків та інших гірських порід переважно буровибуховим способом. Бутовий камінь може бути рваним (розробляють підривним способом) та постелистим (одержують з порід пластово го залягання). Щебінь це куски каменя неправильної форми розмірами від 5 до 150 мм (одержують подрібненням великих уламків гірських порід). Гравій - природний або штучний матеріал, що являє собою обкочені (округлі) зерна розмірами від 5 до 150 мм (одержують просіюванням сипких порід, іноді їх промивають для видалення домішок глини та пилу). Пісок - це осадова порода - мінеральні зерна розміром від 0, 16 до 5 мм. Одержують просіюванням дрібних сипких порід (природний пісок) або подрібненням і просіюванням відходів каменеобробки (штучний пісок). Щебінь, гравій та пісок використовують як заповнювачі для бетонів та розчинів.

Каміння та блоки ДЛЯ укладання стін. Основні розміри каменів для зведення стін: 390х190х188; 390х190х288; 490х240х188 мм. Кожен такий камінь замінює 8 ... 16 цеглин. Маса каменя не повинна перевищувати 16 кг, маса дрібного блоку 040 кг. Застосовуючи великі стінові блоки розмірами до 3000х1000х1500 мм і масою до 1,5 т, можна знизити затрати праці на їхнє виготовлення та монтаж. Каміння та блоки виготовляють з м'яких гірських порід (пористих вапняків, опок, вулканічних туфів).

Облицювальні матеріали та вироби. Для зовнішнього облицювання використовують щільні1 атмосферостійкі породи (граніти, сієніти, габро) або щільні вапняки, для внутрішнього облицювання - породи середньої твердості: мармури, пористі вапняки (черепашник), вулканічні туфи. Пористі породи, крім декоративного ефекту забезпечують добру акустику приміщень, тому їх застосовують для оздоблення театрів, кінотеатрів та інших громадських споруд. Цокольні плити, а також деталі карнизів та інших частин будівлі, що виступають, виготовляють з атмосфероостійких порід.

Влаштування покриттів підлог виконують полірованими (рідше шліфованими) плитами з твердих щільних порід (граніт, сієніт, лабрадорит). У приміщеннях з малою інтенсивністю руху і високими вимогами щодо декоративності можливе викоористання мармуру. Товщина плит для підлоги має бути не менше 20 мм. Сходи облицьовують також твердими зносостійкими породами.

Матеріали та вироби для дорожнього будівництва виготовляють зі щільних міцних і зносостійких порід (граніту, діориту, габро, базальту), оскільки умови їх експлуатації надзвичайно складні. До дорожніх матеріалів і виробів належать: брущатий камінь; брукове каміння; тротуарні плити і бордюрний камінь.

6. Будівельні розчини (класифікація). Бетони (класифікація). Залізобетон. Вироби із залізобетону.

Будівельні розчини – це штучний камінь,отриманий при затвердінні раціонально підібраної і ретельно перемішаної суміші, що складається з мінеральної в’яжучої сировини, дрібного заповнювача(піску), води та добавок. Будівельними розчинами нового покоління є матеріали, отриманні на основі сухих будівельних сумішей – порошкоподібних композицій, що виготовлені у виробничих умовах і склад з мінеральної в’яжучої речовини, мікронапорвнювачів, заповнювачів та добавок. Будівельні розчини класифікуються за призначенням, середньою густиною та видом в’яжучої речовини. За призначенням їх поділяють на розчини для кам’яних кладок, монтажу будівельних конструкцій (колони, стіни) облицювальних і штукатурних робіт та спеціальні (акустичні, теплоізоляційні, радіаційнозахисні, хімічно стійкі, жаростійкі тощо). За середньою густиною в сухому стані розчини поділяють на важкі з середньою густиною 1500 кг/м³ і більше та легкі, що мають середню густину менше 1500 кг/м³ .

Бетон є типовим прикладом композиційного матеріалу, який отримують при твердінні суміші в’яжучої речовини, заповнювачів та добавок. Бетони поділяються за такими ознаками:

за основним призначенням – конструкційні та спеціальні (дорожні корозійно стійкі, жаростійкі та вогнетривкі, декоративні)

за середньою густиною – у сухому стані бетони поділяють на особливо важкі(понад 2500 кг/м³) отримують з використанням залізних руд та сталевих відходів, важкі (2200 – 2500 кг/м³ ), передбачають застосування заповнювачів із щільних гірських порід; полегшені (2000 – 2200 кг/м³) з використанням нещільних заповнювачів(вапняк-черепашник, цегельний бій); легкі(500 – 2000 кг/м³)з використанням пористих заповнювачів (вулканічні і вапнякові туфи, пемза, керамзит) особливо легкі (менше 500 кг/м³) з використанням штучних пористих заповнювачів .

за видом в’яжучої речовини бетони поділяють на портландцементні, вапняні, гіпсові, лужні, асфальтові тощо.

За розмірами крупного заповнювача (вибір якого обумовлений конструктивними особливостями бетонних виробів) розрізняють бетони: крупнозернисті (заповнювач від 10…150 мм), дрібнозернисті(заповнювач до 10 мм), піщані (різновид дрібнозернистих з піском крупністю до 5 мм)

За структурою поділяють на щільні, поризовані, ніздрюваті, великопористі.

Залізобетон. Вироби із залізобетону.

Залізобетон – комплексний матеріал, який складається з бетону і розміщеної в ньому арматури, тому він має гарні фізико-механічні властивості, високу несучу здатність на стиск і згин, довговічність, вогнестійкість,стійкість до атмосферних впливів, опір динамічним навантаженням. Основним недоліком залізобетону є велика об’ємна вага. Для зниження ваги залізобетонних конструкцій використовують: високоміцні бетони і сталі, тонкостінні та пустотілі конструкції та конструкції з бетоном на пористих заповнювачах.

У несучих конструкціях каркаса із залізобетону використовують бетони щільної структури, виготовленні на цементних в’яжучих, щільних дрібних і крупних заповнювачах.

Для армування залізобетонних конструкцій використовують сталеві стрижні з арматури або дроту, сутки. За способом виготовлення залізобетонні конструкції каркасів можуть бути збірними, монолітними і збірно-монолітними.