17. Інженерні системи будівель:призначення, відповідні технічні приміщення. Системи опалення: загальна схема, класифікація, характеристика теплоносіїв, нагрівальні прилади.
Інженерне обладнання будівель - це комплекс технічних пристроїв, що забезпечують комфортні умови побуту, трудової діяльності, технологічного процесу в приміщеннях громадської будівлі.
Інженерне обладнання за призначенням можна поділити на такі системи:
Технічне обслуговування інженерних систем є основою безперебійної роботи будівлі.
Технічне обслуговування може здійснюватися на періодичній основі (згідно з графіком планово-профілактичних робіт), бути
ПОСТІИНИМ і сезонним.
Вибір типу технічного обслуговування залежить від будівлі, інженерної. інфраструктури, архітектурно-
будівельного рішення.
Під час тривалої експлуатації інженерних систем можна здійснювати їх поточний і капітальний ремонти.
Поточний ремонт передбачає заміну деталей, що швидко
зношуються, або відновлення їх працездатності, а також ліквідацію дефектів конструктивних елементів шляхом їх регулювання.
Капітальний ремонт полягає у повному відновленні всіх основних і допоміжних частин, у тому числі і базових, або їх повній заміні. До якості відновлених частин висувають ті ж технічні вимоги, що і до нових.
Система автоматичного регулювання роботи інженерних систем - це набір апаратних і програмних засобів для централізованого контролю та управвління інженерними системами.
Така система дозволяє звести до мінімуму ризик виникнення нештатних ситуацій, а також підвищити і спростити контроль за інженерними системами.
Функції системи
• відображення інформації;
• побудова графіків процесів, що відбуваються;
• контроль за процесами;
• звукова сигналізація про несправності;
• розподілена архітектура з необмеженою кількістю робочих місць;
• ведення бази даних про стан обладнання;
• зниження впливу людського фактору;
• зниження експлуатаційних витрат;
• діагностика стану об'єктів;
• контекстні підказки операторові в аварійних ситуаціях;
• авторизований доступ до інформації та управління;
• ведення журналу подій в автоматичному режимі;
• документальне визначення причин аварій, втрат;
• гнучка система побудови звітів (зміна, місяць, рік).
Теплозабезпечення може здійснюватися:
./ від зовнішніх мереж;
./ від власних автономних джерел.
Опалювальні системи за місцем розміщення генератора тепла поділяються на місцеві та центральні.
У місцевих системах генератор тепла й опалювальнї прилади знаходяться в опалюваному приміщенні .
У центральних генератор тепла розміщено за межами опалювального примііщення.
Система центрального опалення складається з:
~ генератора тепла;
~ системи трубопроводів для переміщення по них теплоносія; ~ опалювальних приладів.
Для з'єднання всіх елементів систем опалення
використовують труби: сталеві, мідні; пластикові, металопластикові.
18. Каналізація. Внутрішня каналізація. Водостоки будівель
Система каналізації складається із внутрішньої каналізації будівель, дворової мережі, зовнішньої каналізаційно'і мережі, насосних станцій, очисних споруд і випусків стічних ВОД у водоймища.
Внутрішня каналізація - це система трубопроводів та інженерного обладнання, що забезпечує організований прийом стічних вод у місцях їх утворення та транспортування забрудднених стоків за межі будинку у зовнішні мережі.
За способом збирання та видалення забруднень розрізняють вивізну і сплавну каналізації.
При вивізній каналізації рідкі забруднення у неканалізованих районах забирають децентраалізовано (вигреби, люфт-клозети), періодично вивозячи їх автотранспортом на очисні споруди.
При сплаВНIИ системі забруднення розбавляють водою і транспортують за межі будинку в зовнішні каналізаційні мережі.
За характеристикою стічних вод можуть бути побутовими, виробничими та дощовими.
Побутова каналізація відводить забруднену воду після миття посуду, продуктів, прання білизни, санітарноних процедур, а також фекальні стоки.
Виробнича каналізація виводить за межі будівель виробничі стічні води, що утворилися у технологічному процесі.
Внутрішні водостоки (дощова каналізація) відводять з даху будинків дощові та талі води.
За сферою обслуговування розрізняють об'єднані та роздільні системи каналізації.
Об'єднані системи використовують у тих випадках, коли змішування різних стічних вод не утворює токсичних, вибухонебезпечних або інших речовин, що перешкоджають безпечному транспортуванню і очищенню стічних вод.
Роздільні системи каналізації доцільно влаштовувати на підприємствах, якщо виробничі стоки потребують локального очищення.
Системи внутрішньої каналізації можуть бути простими, тобто без спеціального обладнання, та зі спеціальним обладнаннням.
Система внутрішньої каналізації складається з таких елементів: приймачів стічних вод, гідравлічних затворів, внутрішньої каналізаційної мережі.
Приймачі стічних ВОД виготовляють у вигляді відкритих воронок, що збирають забруднену воду і відводять її у каналізаційну мережу.
Гідравлічні затвари (сифони) розміщують після кожного санітарно-технічного приладу, крім тих, що мають його у своїй конструкції (унітази, трапи, пісуари). Водяний гідрозатвор затримує шкідливі гази у системі каналізації, не дозволяючи їм потрапляти у приміщення.
Поверхові відвідні труби з'єднують приймачі стічних вод зі стояками. Їх встановлюють у місцях розміщення групи санітарних приладів, ближче до тих приладів, у які надходять найбільш забруднені та найменше розрідЖені стоки.
Необхідні діаметри відвідних труб і стояків визначають залежно від кількості приймальних пристроїв та секундних витрат стічних вод.
Внутрішня каналізація закінчується випуском, який підключається до колодязя, що розташований поза будинком.
Вода від кожної групи приладів збирається і відводиться до вуличної мережі окремо
Дощові й талі води з покрівлі будівлі видаляються шляхом скидання води зі звисів, карнизів організованим відводом по зовнішніх або внутрішніх водостоках.
Зовнішні водостоки складаються з жолобів, які збирають воду зі схилу покрівлі, та водостічних труб з воронкою, що скидають воду на вимощення біля будівлі. Вода стікає у дощоприймач, а далі - у мережу зовнішньої дощової каналізації. У зимові періоди водостоки замерзають і талі води видаляються не повністю, що призводить до руйнування будівельні конструкції через її зволоження. Зовнішні водостоки збільшують витрати на експлуатацію, вони недовговічні та трудомісткі у ремонті. Внутрішні водостоки відводять по трубоопроводах, що розташовані всередині будівлі.
Вода з внутрішніх водостоків відводиться у зовнішні мережі дощової або загальносплавної каналізації через закритий випуск.
Приєднання водостоків до господарськоопобутової системи не допускається. Дозволяється скидання дощової води у виробничу каналізацію, незабруднених або повторного використання вод.
Внутрішні водостоки складаються з приймачів атмосферних вод - водостічних воронок, стояків, відвідних труб, які з'єднують водостічні воронки зі стояками, випусків, пристроїв для прочищення.
Водостоки з відкритим випуском при від'ємних температурах зовнішнього повітря обладнують гідрозатвором, який у холодну пору року перешкоджає проникненню охолодженого повітря та промерзанню водостоку.
Внутрішні водостоки монтують знапірних чавунних, азбестоцементних,пластмасових труб.
Водостічні воронки складаються з корпуса, який влаштовується у перекритті, рами, під яку влаштовують гідроізоляцію, ковпака або решітки для затримування сміття.