10. Перегородки. Види перегородок. Перекриття: класифікація, вимоги до перекриттів, особливості влаштування.

Перегородки – вертикальні несучі огородження, які відділяють одне приміщення від іншого. Їх встановлюють на конструкції перекриття(балки, плити). Вони повинні бути стійкими, звуконепроникними, міцними, економічними, водостійкими, індустріальними. Перегородки класифікують за способом улаштування(із дрібно розмірних і великорозмірних елементів) та за матеріалом (цегляні, із керамічних і легко бетонних каменів, із склоблоків, дерев’яні). Проте перегородки з дрібнорозмірних елементів є не індустріальними, тому їх обов’язково потрібно штукатурити. Перегородки із гіпсобетонних та інших плит улаштовують з обов’язковою перев’язкою швів. Також є перегородки із склоблоків і склопрофіліту. Їхніми перевагами є: гігієнічність, естетичність велика світло пропускна властивість та вологостійкість.

Перекриття це один із основних елементів будівель, внутрішня, горизонтальна або похила, несуча і огороджувальна, площинна конструкція яка розділяє внутрішні об’єми будівлі на поверхи. В багатоповерхових будівлях вони виконують функцію горизонтальних діафрагм жорсткості, забезпечують підвищену стійкість і міцність будівлі.

Перекриття класифікують за функціональним призначенням(цокольні, горищні, міжповерхові) за конструктивним рішенням(балочні, без балочні, плитні, суцільні, роздільні) за родом матеріалу (дерев’яні, збірні, монолітні, комбіновані).

До перекриттів встановлюють такі вимоги:

міцність, жорсткість, теплоізоляція, індустріальність, водонепроникність,

звукоізоляція – дані вимоги визначають відповідно до місця розміщення перекриття (міжповерхове, підвальне горищне тощо) і функціональним призначенням суміжних приміщень.

економічність – передбачають зниження матеріаломісткості, трудомісткості,

собівартості та пов’зане зі зменшенням загальної товщини перекриття та його ваги.

вогнестійкість – залежить від ступеня вогнестійкості будівель (для І ступеня – несучі елементи перекриттів повинні мати мінімальну межу вогнестійкості не менше двох годин, ІІ і ІІІ ступеня – не менше 0,75 годин, 4 ступеня – не менше 0,25 години, для 5 ступеня цей показник не нормується)

Особливості улаштування перекриттів.

Дерев’янні перекриття улаштовують за допомогою несучих елементів, таких як балки які виготовляють з дощок, брусів хвойних порід. Між балками встановлюють накат з дощатих щитів, гіпсових плит, фіброліту. Звукоізоляцію для даного перекриття виготовляють з глиняно-піщаного розчину діаметром 20-30 мм, шару шлаку або толю.

Залізобетонні перекриття за способом улаштування є монолітні, збірні та збірно-монолітні.

Монолітні та збірно-монолітні перекриття проектують у вигляді багато прогонної нерозрізної плити суцільного перерізу із залізобетону. За конструктивним рішенням вони також можуть бути балочними і без балочними.

Збірні перекриття монтують з панелей розмірами як конструктивно-планувальний елемент або з окремих меншими за розмірами плит настилів. Вони є розрізні одно прогонні конструкції. Для житлових і нежитлових будівель за гігієнічними вимогами наявності гладкої стелі використовують панелі та плити з плоскими горизонтальними поверхнями.

Щодо горищних перекриттів то у них на залізобетонну плиту укладають пароізоляцію(захищає утеплювач від пари), і зверху шар теплоізоляції та стяжку.

А у надпідвальних перекриттях пароізоляцію укладають зверху на теплоізоляцію, для захисту утеплювача від пари.

І у санвузлах виконують гідроізоляцію перекриття з двох-трьох шарів рулонного матеріалу. В місцях прилягання стін гідроізоляційний килим піднімають угору на невелику висоту. Гідроізоляцію захищають стяжкою з цементного розчину.

Білет № 11 Основа. Природна основа. Вимоги до ґрунтів. Основні властивості ґрунтів. Дослідження та закріплення ґрунтів.

Основа - масив ґрунту, розташованого під фундаментом, який сприймає навантаження від будівлі. Природна основа - ґрунт, що знаходиться під фундаментом і здатний у своєму природному стані сприймати навантаження. Навантаження зумовлює у ґрунті основий напружений стан і деформує ґрунт. Найбільш стійкішими грунтами у сейсмічному відношенні є скальні породи, щільні глинисті та піщані грунти. Вимоги. Ґрунти повинні мати необхідну міцність, невелику і рівномірну стисливість, добре чинити опір дії грунтових вод, не зсуватися, не розмиватися і не розчинюватися грунтовими водами і допускати тільки рівномірне осідання будівлі. Наявність грунтових вод погіршує будівельні якості тих шарів землі, що знаходяться на рівні закладення фундаментів. Основні властивості ґрунтів: ~ скельні - масив із кварцитів, вапняків, пісковиків. Водостійкі, нестисливі, найбільш міцна і надійна основа; ~ крупноуламкові - залягають у вигляді. шарів великих каменів, гальки, щебеню; ~ піщані - залежно від розмірів частинок: гравелисті, крупні, середньої крупності, дрібні, пилуваті. Чим більші частинки, тим міцніший грунт; ~ глинисті - складаються із глинистих частинок 0,005 мм. У сухому або маловологому стані можуть сприймати значні навантаження; лесові - мають пори у вигляді вертикальних трубок. При насиченні водою та під дією маси будівлі спричиняють суттєву усадку, що призводить до руйнування будівельних конструкцій. Як природну основу не використовують, потребують додаткових заходів; насипні - створені при засипанні ярів, ставків та інших місць. Дослідження. Для вибору основи, грунти на ділянці будівництва досліджують з метою визначення характеру нашарувань, товщини шарів, фізико-механічних властивостей грунтів, виду підземних вод і рівня їх стояння. Дослідження грунтів проводять методом буріння або шурфування. На основі досліджень складають геологічні розрізи, які дають уявлення про геологічну будову ділянки. Якщо грунти мають слабку несучу здатність, тоді виконують їх штучне закріплення: » силікатизацію; » трамбування (ущільнення); » цементацію; » бітумізацію; » заміну грунту.

Білет№12 Фундаменти: к-ія та вимоги. стрічкові фундаменти. стовпчасті. пальові. суцільні.

Фундаменти - це підземні несучі конструкції, призначені для передання та розподілу навантажень від будівлі на фунт - основу. Фундаменти класифікуються: ~ за способом спирання на фунт: (- стрічкові - суцільні під стіни; - стовпчасті - під окремі опори, під стіни; - суцільні (плитні) - масивна плита під будівлю; - пальові - стержні, об'єднані ростверком). ~ за матеріалом: (- бутові; - бутобетонні; - бетонні; - залізобетонні; - інші). ~ за характером роботи: (- жорсткі - працюють тільки на стиск; - гнучкі - працюють на стиск і на вигин). Вимоги до фундаментів: ~ міцність; ~ водостійкість; ~ довговічність; ~ технологічність влаштування; ~ економічність. Стрічкові фундаменти За поперечним перерізом стрічкові фундаменти можуть бути: ~ прямокутні; ~ трапецевидні; ~ ступінчасті. Стрічкові фундаменти поділяють на: ~ монолітні: бутові Ь більше рівне 500 мм; бутобетонні b min >350 мм, уступи Ь = 150-250 мм, h = 300 мм; бетонні з бетону класу 87,5 ... 830; залізобетонні та ін. збірні: із плит, укладених на основу із піску та щебеню, і стінових блоків на розчині з перев'язкою швів; плити можуть монтувати з розривами 0,2 ... 0,9 м.

Кладку фундаментів у сухих фунтах виконують на глиняних і вапняних розчинах, а у вологих - на цементно-вапняних та цементно-глиняних розчинах. Грунтоблочні, саманні та сирцеві фундаменти кладуть на глиняному розчині. Стрічкові фундаменти повторюють контури майбутньої будівлі і несучих внутрішніх стін. Стовпчасті фундаменти можуть бути: ~ під стіни (стовпчасті фундаменти об'єднують фундаментними балками у кутах у місцях приєднання стін на ділянках через 2,5-3,0 м; під фундаменти влаштовують подушки із піску, шлаку) ~ під окремі опори ( під стовпи - зі збірних плит; під колони - фундаменти стаканного типу)

Стовп часті фундаменти за матеріалом виготовлення поділяють на: ~ бетонні; ~ залізобетонні (збірні та монолітні); ~ цегляні. Папьові фундаменти Папі - це великі стовпи із загостреним нижнім кінцем. Їх забивають або закручують у землю. Пальові фундаменти складаються із паль, які об'єднані по верху балкою ростверку. Пальові фундаменти класифікують: > за характером роботи: ( палі-стояки (передають навантаження на щільний грунт; висячі палі (ущільнюють основу та працюють завдяки тертю)); ~ за матеріалом: (залізобетонні, бетонні, дерев'яні, металеві); ~ за конструктивними рішеннями: ( із забивних паль; із набивних паль); Фундаменти із забивних паль: ~ залізобетонні; ~ дерев'яні (із хвойних порід, зверху - стальне кільце, внизу металевий башмак); ~ металеві. Фундаменти із набивних паль: ~ із бетону ~ із грунтобетону; - із глини, піску; ~ із щебеню. Пальові фундаменти використовують за умов, коли: ~ верхній шар грунту не витримує навантаження, щільні шари грунту розташовані достатньо глибоко;

~ високий рівень стояння грунтових вод; ~ пливуни. Суцільні (плитні) фундаменти Суцільний фундамент влаштовують із монолітного залізообетону під всією площею будівлі при значних навантаженнях і слабких та неоднорідних грунтах основи. Плитні фундаменти є різновидом малозаглиблених стрічкових фундааментів, але на відміну від них мають жорстке армування по всій несучій площині, що дозволяє без внутрішньої деформації сприймати знакозмінні навантаження, що виникають при нерівномірному переміщенні грунту.

№13. Стіни (кл-ія,вимоги до стін)архітектурно-конструктивні елементи стін.кладка.система перевязування.

Стіни вертикальні конструктивні елементи, що відокремлюють приміщення від зовнішнього середовища або одне від одного. Стіни класифікуються: ~ за місцезнаходженням: ( зовнішні; внутрішні); за статичною роботою: ( несучі (навантаження власної маси і конструкції передають на фундамент); самонесучі (передають власну масу на фундамент); навісні (несуть навантаження від власної маси у межах одного поверху); ) ~ за конструкцією: ( із дрібних елементів (цегла, каміння); з великих елементів (блоки, панелі). ~ за основним матеріалом: (кам'яні (монолітні, зі збірних елементів); дерев'яні; багатошарові конструкції). Вимоги до стін: ~ міцність; ~ стійкість; ~ довговічність; ~ теплоізоляція; ~ звукоізоляція; ~ економічність; ~ естетичність. Архітектурно-конструктивними елементами стін є: Цоколь - нижня частина зовнішніх стін. Прорізи - отвори у стіні для вікон і дверей. Простінок - частина стіни між прорізами. Карниз - горизонтальний виступ із площини стіни (вінцевий карниз, поясок, сандрик).Потовщення стіни пілястра вертикальний прямокутний виступ. Парапет - прямокутне закінчення стіни, яке виступає над дахом. Фронтон - трикутна площина, яка утворена двома схилами даху. Балкон - площадка, яка виступає за межі стіни і має огородження. Лоджія - відкрите з ОДНОГО боку приміщення (ніша) на фасаді будівлі. Конструкцію з цегли, природного каменю та інших кам'яних матеріалів, які укладають на розчині, називають кладкою. Міцність кладки залежить від міцності каменю, розчину та системи перев'язки швів. Каміння укладають горизонтальними рядами на розчині. Певний порядок укладання каменю називається системою перев'язування. Системи перев 'язування швів: ~ однорядна; ~ багаторядна; ~ трирядна. Товщина швів горизонтальних - 10 ... 15 мм, вертикальнихх8 ... 15мм.

№ 14. підлоги. вимоги до підлог. покриття, підстильний шар. прошарок, стяжка та гідроізоляція підлоги. основи під підлоги. влаштування підлоги(схеми)

Підлога - це багатошарова конструкція, яка складається із ряду послідовно розташованих шарів, які укладають на міжповерхові перекриття, а на перших поверхах та в підвалах по грунту. Загальні вимоги до підлог залежать від функціонального призначення і характеру приміщень. Підлоги повинні бути: »- міцними і довговічними (добре чинити опір стиранню, зминанню або удару); »- жорсткими, не ковзкими та безшумними при ходінні та їзді транспортних засобів; »- гігієнічними (легко очищуватися від пилу та бруду); »- естетичними (гармонійно поєднуватися з композиційним рішенням інтер'єру); »- зручними в експлуатації (не утворювати пилу, легко ремонтуватися); ~ економічними (мати мінімальні показники собівартості, трудомісткості та максимальний термін експлуатації). Спеціальні вимоги: ~ вологостійкість і водонепроникність (для санітарно-технічних приміщень); ~ високий ступінь вогнестійкості та підвищений опір стиранню (для приміщень з інтенсивним рухом людей (вестибюлі, холи, сходові клітки); ~ еластичність і безшумність (для приміщень лікувальних закладів); ~ стійкість до хімічно агресивних речовин (для виробничих приміщень). У конструкції підлоги залежно від її призначення та виду виділяють такі основні конструктивні елементи: покриття, підстильний шар, прошарок, стяжку, гідроізоляцію та основу. Покриття - це верхній шар, який безпосередньо зазнає експлуатаційних впливів. За видом матеріалу, з якого виготовлено покриття, підлога називається: дощана, паркетна, плиткова та ін. Залежно від матеріалу покриття розрізняють підлоги: ~ безшовні з суцільним покриттям; ~ зі штучних матеріалів; ~ із рулонних матеріалів; ~ з листових матеріалів. Підстильний шар - елемент підлоги, який розподіляє навантаження на фунт. Його виготовляють з бетону, асфальтообетону, гравію, щебеню, піску та інших матеріалів. Товщину підстильного шару визначають на основі розрахунків залежно від навантажень і приймають із: ~ бетонів класів 822,5 і вище - не менше 1 ОО мм; ~ піску - не менше 60 мм; ~ гравію та щебеню - не менше 80 мм. Прошарок - це проміжний шар, який зв'язує покриття підлоги з нижчерозташованим шаром і виконує функції пружної постелі. Як прошарки використовують: ~ цементно-піщаний розчин товщиною 10 ... 15 мм; ~ рідке скло з ущільнюючою домішкою товщиною 10 ... 12 мм; ~ зв'язувальну речовину на основі бітумних мастик товщиною 2 ... 3 мм і синтетичних смол товщиною 3 ... 4 мм; ~ дрібнозернистий бетон класу не нижче ВЗ0, товщиною 30 ... 35 мм.

Стяжка -це шар підлоги, який виконує такі функції: ~ вирівнювання поверхні нижчерозташованого шару;

~ розподіл навантажень по нежорстких шарах підлоги на перекритті; ~ забезпечення нормованого теплозасвоєння підлоги; ~ надання покриттю підлоги заданого ухилу; ~ укриття різних трубопроводів. Гідроізоляція – це елемент підлоги, який перешкоджає проникненню через підлогу стічних вод та інших рідин, а у підлогу – грунтових вод. Основи під підлоги. У багатоповерхових будівлях основами під підлоги є плити міжповерхових перекриттів, а в одноповерхових - Грунти основ. Підлогу облаштовують тільки на Грунтах, які виключають можливість деформації конструкції від просідання грунтів. Плита перекриття -> Стяжка. -> Лаги -> Клейова мастика -> Фанера -> Клей -> Паркет-> Цвяхи. -> Ґрунтовка. -> Лак. Плита перекриття -> Лаги -> Фанера -> Клей -> Паркет -> Цвяхи -> Грунтовка -> Лак.

№15. Холодна вода. Вимоги до якості води. Джерела водопостачання

Якість води оцінюють за її складом та властивостями, після чого визначається її придатність для тих чи інших цілей. Особливо жорсткі вимоги висувають до води, яка використовується для господарсько-питних потреб споживачів виробничих, житлових і громадських будинків. Ця вода повинна відповідати вимогам ГОСТ 2874-82 «Вода питьевая».

Визначена лімітуюча ознака шкідливості - органолептична або санітарноотоксикологічна. Це одна з ознак шкідливості речовин, що забруднюють воду, яка визначає їхній переважний негативний вплив і характеризується найменшим значенням ефективноїїнеефективної концентрації. Наприклад, залізо у воді навіть у великих концентраціях (більше ніж 0,3 мг/л) не має токсичної дії на організм людини, але забарвлює воду у жовто-коричневий колір, погіршує її смак, спричиняє розвиток ЗaJiізобактерій та відкладання осаду в трубопроводах. Лімітуючою ознакою шкіддливості для сполук заліза є органолептична. Те саме стосується марганцю. Навпаки, такі хімічні речовини, як сполуки стронцію, нітрати, не змінюючи органолептичних властивостей води, є токсичними для людини. Наприклад, стронцій з концентраціями понад 7 мг /л пригнічує активність багатьох ферментів. Гіркий присмак у воді з'являється лише при концентраціях стронцію понад 12 мг/л. Для таких сполук лімітуючою ознакою шкідливості є санітарно-токсикологічна. Вміст у воді понад 500 мг/л сульфатів або 350 мг/л хлоридів надає воді солоного присмаку та викликає у людей розлади та захворювання шлунку. Ця вода має підвищену корозійну активність, більш високу некарбонатну жорсткість, руйнівно діє на залізобетонні конструкції. Катіони кальцію та магнію обумовлюють жорсткість води.

Підвищений вміст у воді кремнієвої кислоти робить П непридатною для живлення парових котлів через утворення силікатного накипу. Поверхневі джерела водопостачання (річки, озера, канали, водосховища) характеризуються значними змінами якості води в окремі сезони року. Якість води річок, озер, водосховищ значного мірою залежить від інтенсивності атмосферних опадів, танення снігу, сільськогосподарської та виробничої діяльності людини у зоні водозабору. Підземні води (Грунтові, артезіанські, дЖерельні) в основному не містять нерозчинних домішок, не мають кольору, відрізняються високою прозорістю і їх досить часто можна викоористовувати без очищення для господарсько-питних потреб. Порівняно з поверхневими підземні води більш мінералізовані та зазвичай мають більший вміст заліза.

Холодне водопостачання може здійснюватися із використанням різних схем внутрішнього водопроводу. Внутрішній водопровід – це трубопроводи та інженерне обладнання, призначені для забезпечення подачі води від зовнішніх мереж водопроводу до всіх внутрішніх водорозбірних приладів, технологічного обладнання і пожежних кранів.