44. Гетьман Петро Конашевич Сагайдачний. Його політична, військова та просвітницька діяльність

Петро Конашевич-Сагайдачний (бл. 1570-1622) був найвидатнішим козацьким ватажком до Хмельницького й одним з найталановитіших українських дипломатів, полководців і державних діячів усіх часів. Народився він у с. Кульчиці на Львівщині, навчався в Острозі, а потім подався на Запоріжжя, де брав участь у походах на Молдавію і Лівонію. Особливої слави здобув морськими походами, зокрема на Кафу 1616 р. З 1616 р. й до кінця життя він був гетьманом Війська Запорізького і під його керівництвом козацтво перетворилося на окремий стан, його збройні сили були реформовані в регулярну армію з суворою дисципліною.Заслуги гетьмана Петра Конашевича Сагайдачного справді численні :він впорядкував козацьке військо, вів успішну дипломатичну діяльність, брав активну участь у тогочасній європейській політиці. Крім того він підтримував православну церкву, приділяв увагу освітнім справам та стояв біля витоків Київської братської школи. Й не дивно, що його - талановитого і авторитетного керівника козаки обирали на гетьманство кілька разів.

Гетьман Сагайдачний до кінця своїх днів творив благодійні справи. Збудував козацьку церкву Св. Василія на території Флорівського монастиря у Києві, а для старих, хворих і покалічених козаків — шпиталь. За кілька днів до смерті він склав тестамент, підписаний митрополитом Борецьким, і наказ про призначення гетьманом Війська Запорозького Олівера Голуба. Всі свої кошти Сагайдачний заповів Київській, Луцькій та Львівській братським школам. До спорудженої ним церкви Богоявлення передав срібний позолочений хрест, інкрустований дев’ятьма дорогоцінними каменями з нарізним написом: «Року 1622 дал сей хрест раб Божий Конашевич-Сагайдачний, гетьман Войска Его К.М. Запорозкого до Церкви святого Богоявлення Господня в дом братскій на отпущение грехов своих». Хрест довго зберігався в Богоявленському храмі, а в подальшому — в Церковно-археологічному музеї історії коштовностей Києва.

На початку XVII століття Сагайдачний як керманич козацького війська активно діяв проти Османської імперії та Московської держави. З його іменем пов’язана слава козацьких морських походів 1606, 1613–1616 та 1620 років проти Туреччини і Кримського ханства. Протягом 1607–1608 років під тиском козацького війська, керованого Сагайдачним, впали Кілія, Ізмаїл, Очаків і Перекоп. 1609 року козаки спалили передмістя Стамбула, у 1612-му розгромили орду, яка дійшла аж до Білої Церкви, й визволили п’ять тисяч бранців, а в 1613-му виходили в море, атакували кілька берегових фортець та звільнили полонених. У 1614 році Сагайдачний здійснив сміливий напад на Синоп та звільнив тисячі невільників. Козацькі чайки потопили значну частину турецького флоту, а 1616 року на чолі з Конашевичем-Сагайдачним взяли потужну фортецю Кафу, яка мала сумну славу центру торгівлі невільниками.

Добре усвідомлюючи роль віри й церкви, Конашевич-Сагайдачний, спираючись на підтримку різних станів тогочасного суспільства, насамперед православної шляхти та міщанства, взявся за відновлення православної ієрархії, яка закінчила своє існування після Берестейської унії. Використавши перебування Теофана в Києві, Сагайдачний умовив його висвятити православного митрополита та єпископів