52. Адміністративно-територіальний устрій та регіональний поділ українських земель в складі Російської імперії.

На всі території України під владою Російської імперії було поширено загально-імперський адміністративний устрій. В результаті вони виявилися поділеними на дев'ять губерній – по три в кожному регіоні: Харківська, Чернігівська і Полтавська-на Слобожанщині і Лівобережжі; Київська, Подільська і Волинська -на Правобережжі; Катеринославська, Херсонська і Таврійська-в Південній (Степовій) Україні. Вся адміністративно-виконавча влада в губерніях здійснювалась губернаторами, яких призначив імператор. У свою чергу, губернії ділились на повіти, на чолі яких стояли справники. Характерно, що частина суцільно заселеними українцями земель опинилася за межами дев'яти українських губерній. Українцями були заселені великі райони Кубані, Війська Донського, Вороніжчини, Курської, Гродненської, Могилівської губерній і частина Бессарабії. Таким чином, адміністративно- територіальний поділ у Російській імперії не враховував географію національного розселення. У цьому проявлялася імперська політика царизму, спрямована на посилення поліцейського контролю над населенням і прискорення зросійщення українців.

53.Соціально-економічний розвиток Наддніпрянської України. Ліберальні реформи 1860-70 х. Особливості та наслідки їх проведення.

Економіка Наддніпрянської України у другій половині XIX ст. у складі Росії переживала важкий етап переходу від економічних відносин доби кріпацтва до ринкових виробничих відносин. Складнощі перехідного періоду тягарем лягали, перш за все, на українське селянство і робітництво.

Іншою суттєвою обставиною, що позначалася на житті країни була політична і економічна залежність Наддніпрянщини від волі Центру: Петербурга, Відня, Будапешта. Економічні інтереси власне України ігнорувалися.

Після реформи 1861 року Наддніпрянська Україна переживала добу бурхливого економічного розвитку.

Економічне становище України середини XIX ст. визначалося все більш прогресуючим занепадом кріпосницьких відносин. Рух за реформу кріпосницької системи охопив усі верстви суспільства. В цих умовах самодержавство у лютому 1861 р. пішло на проведення такої реформи. Селяни одержали особисту свободу і земельні наділи. За отриману землю селяни повинні були заплатити поміщику. Оскільки грошей для цього вони не мали, викупні платежі взяла на себе держава. Протягом 49 років селяни повинні були повернути державі борг з відсотками.

Здійснене царизмом скасування кріпацтва, хоча й враховувало перш за все інтереси поміщиків, однак стало помітним кроком вперед. Були створені умови для швидкого економічного прогресу. Серйозним недоліком реформи стало збереження великого поміщицького землеволодіння.

Щоб пристосувати країну до нових умов соціально-економічного розвитку, правлячі кола в 60-70-ті роки здійснили і реформи управління, суду, освіти, військової справи, фінансову тощо. Судова реформа 1864 р. ліквідувала становий закритий суд. Тепер судочинство здійснювалось з участю сторін, рішення приймали присяжні засідателі. Звинувачувані отримали право захисту. Суд став відкритим, і на його засіданнях могли бути присутніми бажаючі.

Реформа прийшла і в систему освіти. З 1864 р. була введена єдина система початкової освіти. Середню платну освіту, яка відкривала дорогу до отримання освіти вищої, здобували в гімназіях.

Зміни відбувалися в армії. У 1874 р. ввели загальний військовий обов'язок. Замість 25 років служби при рекрутських наборах тепер залишили 6-7 років. Освічені служили значно менше. Реформи відкрили той шлях розвитку, який через півстоліття привів Україну до національної революції.