60. Аутоімунні реакції/хвороби: причини та механізми розвитку.

Аутоаллергічні (аутоіммунні) захворювання розвиваються в результаті вироблення антитіл, які можуть взаємодіяти з антигенами власного організму. Це може відбуватися при демаскуванні антигенів, при знятті толерантності і при соматичних мутаціях. Демаскування антигенів спостерігається у високодифференційованних органах при порушенні гістогематичних бар'єрів. Зняття імунної толерантності до нормальних компонентів тканин можливе, наприклад до гаптену свого організму, при заміні носія гаптену. Соматичні мутації в різних органах можуть призвести до появи клітин, що володіють антигенними властивостями по відношенню до свого організму. Мутація імуноцитів може стати причиною аутоіммунних захворювань у зв'язку з тим, що призводить до появи "заборонених" клонів, що сприймають нормальні компоненти організму як антигени. Встановлено існування ще двох механізмів аутоіммунних захворювань: а) недостатність антіїдіотипічних антитіл; б) зрив розпізнавання "свого" за допомогою рецепторів, в якості яких Т-лімфоцити використовують антигени головного комплексу гістосумісності МНС. Аутоіммунна патологія частіше спостерігається у жінок. Це пов'язано, як вважають, з розміщенням генів, що відповідають за формування імунокомпетентної тканини, в Х-хромосомі. Оскільки у жінок дві Х-хромосоми, то і мутації цих генів можуть зустрічатися частіше, ніж у чоловіків.

61. Визначення поняття “пухлина” Загальні закономірності пухлинного росту. Ліміт Хейфліка.

Пухлина — це типовий патологічний процес, що є нерегульованим безмежним розростанням тканини, не пов'язаним із загальною структурою ураженого органу і його функціями. Пухлина утворюється в організмі в результаті перетворення нормальних клітин на пухлинні, в таких клітинах відсутнє або недостатньо ефективне пригнічення клітинного поділу, що обумовлює неспинне розмноження пухлинних клітин, або в них починається стимуляція ділення, що самопідтримується (аутокринний механізм). Пухлина росте "сама з себе", тобто збільшується в результаті розмноження навіть однієї єдиної малігнізованної клітини. Ріст пухлини може бути експансивним і інфільтративним. При експансивному рості оточуюча здорова тканина у міру зростання пухлини розсовується, при інфільтративному — пухлинні клітини проростають між нормальними клітинами і через судинну стінку. Потрапляючи в лімфу або кров, вони переносяться в інші органи і можуть утворювати нові вогнища пухлинного росту (метастази). Експансивний ріст характерний для доброякісних пухлин, а інфільтрірующий з утворенням метастазів — для злоякісних пухлин. Пухлинна тканина відрізняється безмежним ростом. Цей процес закінчується лише із смертю організму. У культурі тканини ріст підтримується нескінченно довго на відміну від нормальної тканини, у зв'язку з тим, що відсутній "ліміт Хейфліка". Здатність пухлинних клітин безмежно розмножуватися передається спадково як домінантна ознака соматичної спадковості і виявляється не лише в організмі, але і в культурі пухлинної тканини, а також при трансплантації пухлини.