93

1. Визначення мікробіології як науки. Мікробіологія-наука, що вивчає походження, еволюційний розвиток, біологічні властивості мікроскопічних живих організмів, наука про перетворення природи мікробів і управління ними в інтересах людини. Медична МБ – наука про властивості патогенних МіО, взаємодії з макроорганізмом, колективом і зовнішнім середовищем, наука про методи діагностики, попередження і принципів лікування захворювань викликаних мікроорганізмами. Внесок Пастера в МБ. Довів роль МіО в процесах бродіння та гниття, вивчив збудників молочнокислого та спиртового бродіння, довів що Іна хвороби викликані мікробами, відкрив патогенні мікроби - збудників холери (у Кун), сибірської виразки, стафілококи, довів можливість отримання вакцин з патогенних мікробів; одержав вакцини проти холери курок, сибірської виразки сказу; відкрив явище життя без кисню - анаеробіоз; довів неможливість самозараження;заснував нові методи дослідження - пастеризація, автоклав, живильні середовища. Внесок Коха - заснував медичну мікробіологію, відкрив методи збудників туберкульозу і холери, запропонував методи виділення чистої культури, забарвлення бактерій мікроскопії. Сформулював тріаду Коха 1. збудник повинен знаходитись в організмі при даному захворюванні і не зустрічатись при інших або у здорової людини, 2. збудник повинен бути виділений у чистій культурі, 3. інфекційний процес необхідно відтворити на лабораторних тваринах і спостерігати аналогічні симптоми у людини. В практичній діяльності лікаря за допомогою мікробіол досліджень ми можемо виявити збудника захворювання. У фарм пром-сті за допомогою МіО виробляються антибіотики, вакцини, вітаміни.

2. Історія мікробіології, етапи розвитку. 5 етапів розвитку мікробіології:1.евристичний, 2.морфологічний, 3.фізіологічний, 4.імунологічний, 5.молекулярно-генетичний. 4-3 тисячоліття до н ери-16ст нашої ери - період пов'язаний з логічними і методологічними прийомами знаходження істини (Гіппократ, Варон) – висловили думку про природу заразних хвороб, яку використав Фракасторо і висловив ідею про живий контагій, який викликає хворобу, при цьому кожна хвороба викликається своїм контагієм. Був одним з засновників епідеміології. Відкриття мікроскопу (збільшення в 300 разів) Левінгуком. Самойлович – довів що хвороби виникають при потраплянні збудника в організм. Пастер – заперечив теорію самозародження. Внесок Пастера в МБ. Довів роль МіО в процесах бродіння та гниття, вивчив збудників молочнокислого та спиртового бродіння, довів що інф хвороби викликані мікробами, відкрив патогенні мікроби - збудників холери (у кур), сибірської виразки, стафілококи, довів можливість отримання вакцин з патогенних мікробів; одержав вакцини проти холери курок, сибірської виразки сказу; відкрив явище життя без кисню - анаеробіоз; довів неможливість самозараження;заснував нові методи дослідження - пастеризація, автоклав, живильні середовища. Внесок Коха - заснував медичну мікробіологію, відкрив методи збудників туберкульозу і холери, запропонував методи виділення чистої культури, забарвлення бактерій мікроскопії. Сформулював тріаду Коха 1. збудник повинен знаходитись в організмі при даному захворюванні і не зустрічатись при інших або у здорової людини, 2. збудник повинен бути виділений у чистій культурі, 3. інфекційний процес необхідно відтворити на лабораторних тваринах і спостерігати аналогічні симптоми у людини. 1892 – Івановський відкрив віруси (В. тютюнової мозаїки) Ерліх – гуморальна теорія імунітету, засновник хіміотерапії. Вчені: Високович – російський патологоанатом, епідеміолог, бактеріолог, є одним з засновників вчення про ретикулоендотеліальну систему, праці – про сифіліс туберкульоз. Леш описав збудника амебної дизентерії (1875) Мінх вперше на собі показав заразність зворотнім і сипучим тифом, зробив висновок що ці хвороби передаються комахами які смокчуть кров довів заразність хвороб: чума проказа сибірська язва. Яновський вивчив біологічні властивості, дію збудника черевного тифу. Павловський – отримав протидифтерійну сироватку. Нещадименко заснував у 1919 р кафедру мікробіології. Заболотний вивчив епідемії чуми і холери. Дяченко 30 р завідував кафедрою мікробіології. Гамалея брав участь у створенні першої бактеріологічної станції, досліди присвячені вивченню інфекцій і імунітету, мінливості бактерій, профілактиці сипучого тифу, віспи, чуми. Заболотний з Високовичем вивчали епідеміологію чуми. Заболотн довів лікувальну дію протичумної сироватки, науково обґрунтував епідеміологічну роль бабаків у створенні очагів чуми, установив літичну дію сироваток хворих сіфилісом на трепонеми.

3. Оригінальні методи мікробіологічних досліджень. Значення мікроскопії. Принцип роботи імерсійного мікроскопа. σ – дозволяюча здатність – найменша відстань між двома крапками, на якій вони спостерігаються окремо. Оригінальні методи мікроб досліджень: мікроскопічний (імерсійна, фазовоконтрастна, темнопольна, електронна), бактеріоскопічний (приготування мазка з досліджуваного матеріалу, фарбування його і мікроскопія) бактеріологічний (посів досліджуваного матеріалу на поживні середовища, виділення чистої культури її ідентифікація) біологічний (зараження досліджуваним матеріалом лабораторних тварин з наступним виділенням чистої культури збудника і її ідентифікацію або визначення природи токсину) серологічний (виявлення антигена в досліджуваному матеріалі або антитіл у крові) алергічний (виявлення підвищеної чутливості організму до алергена – збудника захворювання). Мікроскопія можливість вивчити морфологічні та тинкторіальні особливості збудника. Особливості МіО: мікроскоп розмір (10…..) порівняно проста організація, висока біохімічна активність, висока швидкість розмноження, еластичність метаболізму, всюдисущність, наявність патогенних властивостей. Прокаріоти – доядерні одноклітинні найпростіші форми життя які не мають ядерної мембрани і високоорганізованих органел. Це бактерії, актиноміцети мікоплазми рикетсії спірохети хламідії ціанобактерії (мають одну нитку ДНК замкнену в кільце, мезосоми замість мітохондрій, периплазматичний простір замість лізосом) Еукаріоти мають оформлене ядро і високоорганізовані органели, одноклітинні та багатоклітинні організми – тварини гриби водорості.

4. Морфологія і будова бактерій. Роль окремих структур у життєдіяльності бактерій. Бактерії – мікроскопічні одноклітинні безхлорофільні живі організми – прокаріоти (коки палички звивисті форми) Коки: мікрококи (поодинці) диплококи (попарно), тетракоки стрептококи (ланцюжком), стафілококи (виноградне гроно) сарцини . (у вигляді пакетів). Палички: еубактерії, бацили (d спори < d вегетативн клітини), костри (d спори > d вегетативн клітини) Звивисті: вібріон (!Л завитка) спірили ( декілька завитків) спірохети (10-12 завитків) Структура: постійна: цитоплазма густа рідина, 80% вода, в воді розчинні органічні та неорганічні спол Буває вільною або зв'язаною. Ланцюг має негативний заряд високий осмот тиск 0-20АТ Для підтримки цього тиску клітини поміщують до ізотонічних розчинів (0,85 NaCl) Ph цитопл різне у Гр+ бактерій більш кисле - 3-4 у Гр.- бакт-5-6. Ф-ції утримання необхідн речовин, води; нуклеоїд аналог ядра. З подвійною ниткою ДНК навколо осі РНК, містить 10 " •генів. Білки - не пістони, а поліаміни. Ф-ції спадковість мінливість; рибосоми вільні і зв'язані (прикріплені до мембран) К-сть 5-Ю тис. Хім. склад РНК-60% РНК-40% У прокаріот константа сидементації 70 од, у еукаріот ... од Ф-ції синтез білків; цитоплазматична мембрана подвійний шар фосфоліпідів і шар білків. 70-90% ліпідів .'клітини знаходь в цитоплазм мембрані. Ф-ції транспортування молекул усередину і назовні клітин, осмотичний бар'єр, участь у синтезі клітинної стінки, у діленні, в окисно-відбудовних процесах (одержання енергії), у диханні, в утворенні мезосом; мезосоми структури де накопич АТФ. Впячування або інвагінація усередині клітини. 2-х видів- латеральні, септальні (беруть участь у діленні) Ф-ції участь у діленні, у синтезі екзотоксинів, окисне фосфолірування - аналоги мітохондрій; пери плазматичний простір між цитоплазм мембраною і клітинною стінкою. Знаходяться ферменти що здійснюють транспорт речовин цитоплазму Ф-ції аналог лізосом. непостійні: джгутики тонкі нитки складаються з білка флагеліну, вісь (3000 об/хв) доходить до цитопл тембр, По кількості джгутиків і їхнього розташування бакт ділять: монотрихи 1 дж на полюсі, льофотрихи пучок дж на 1 полюсі, амфітрихи пучок або 1 дж на обох полюсах, перетрихи на всій поверхні. Ф-ції: рух бактерій, антигенна, рецептори для бактеріофагів. Метод виявлення джгут. Складні методи забарвлення-на джгут напиляють розчини срібла або таніна, дж збільшуються в об'ємі потім їх забаровл і спостеріг імерсійним об'єктивом, електронна мікроскопія, вивчають рух бактер у живих препаратах; війчасті або PiLi скл з білка піліна. Їх не видно у світловому мікроскопі Виділяють 2 типи PiLi 1 Common PiLi (загального типу) розташовуються по всій поверхні 2 SexPiLi декілька штук служить для принесення генетичного матеріалу в процесі кон'югації (аналог статевого процесу) Ф-ції PiLi прикріплення до клітин адгезія, збільшення поверхні клітини, антигенна, участь у кон'югації; капсула справжні капсули, мікрокапсули і слизовий шар. До складу капсули входять полісахариди і білки, Ф-ції захист від фагоцитозу, антитіл, чинник патогенності. Методи виявлення капсул: капс погано забарвлюються Вона при складних методах забарвлення видна як oriol – це виявляється методом Іона Капсулу можна побачити електронним мікроскопом; спори – захисні структури, головн ф-ція зберігання виду Спори утв тільки Гр- бактерії. Вони наз бацилами або клостридами. Спори відрізн за хім складом від вегетативних форм бактерій: 1. містять зв'язану воду 2. у спорах особлива речовина Са дипиколінової кислоти. Вона надає спорам стійкості до високих t (>100⁰С) Ф-ції спор: 1) зберігання виду у неблагополучних умовах, 2) забарвлення за Грамом-спора не забарвлена, 3) складні методи забарвлення(забарв по Цилю-Нільсону) (забарвл карболовим фуксином при підігріванні. Сп заб в червоний колір, їхні оболонка розпушується . бактерії також заб в черв колір, оброб препарат кислотою, спори не втрачають забарв залишаються червоними, бактер забарвл, дозабарвл метоленовим синім –спори залишаються червоними,бактер синіми).

Включення в цитоплазму – містить запасні живильні речовини: глікоген, жири, поліметафосфати (зерна волютину). Зерна волютину характерні для збудника дифтерії. Вони розташовуються на кінцях бактерій і нагадують сірники. Зерна волютину забарвлюються в інший колір, чим бактерії тому що мають іншу хімічну природу. Це називається метахромазією.

5. Вплив фізичних, хімічних, біологічних факторів. Стерилізація Життєдіяльн МіО знаходиться у залежності від факторів зовн середов які можуть спричиняти бактерицидну або бактеріостатичну дію. Вплив: 1 температура –стосовно темп МіО поділяються: пігрофіли-ріст при Т=5-10⁰С до 20⁰С; мезофіли 20-40⁰С (патогенні МіО 37⁰С, для створення такої Т використовують термостат); термофіли-50-75⁰С. Починаючи з Т 56-60⁰С створюють різні методи знищення МіО та спорів. 2 рН для більшості МіО оптимум рН- нейтральна або слабко лужна 7,2-7,4, є лужнолюбиві (рН=8,9)-холерний вібріон, кислотнолюбиві(рН=5,6)-для грибів; 3 солі-оптимальна концентрація солей створює ізотонічні умови NaCl=0,85%, є відхилення золотавий стафілокок голотолерантний(термостікий до солі) росте на середовищі із 10-15% NaCl; 4 ультразвук викликає руйнацію структур клітини; 5 ультрафіолетове випромінювання викликає утв Н₂О₂ що діє як окислювач і ушкоджує ДНК; 6 дія хім речовин. Стерилізація – повне знищення в об'єкті або видалення з нього МіО усіх видів, що знаходяться на всіх стадіях розвитку, включаючи спору.

Методи стерилізації: фізичні (теплова ультразвукова променева електрострумами та струмами ультрависокої частоті); фіз.-хімічні (адсорбційно-фільтраційний: фільтрувальні свічки, пластинки - азбестові нітроцелюлозні); Хімічні (обробка галоїдами кислотами альдегідами ефірами лугами спиртом); Біологічні (обробка антибіотиками); термічні (паровий, повітряний); фільтраційний, радіаційний, глас-перленовий, плазменний.

Дезінфекція – знищення патогенних МіО (бактерій,вірусів,грибів,найпростіших та їх токсинів) в оточуючому людину середовищі, знезараження об’єктів навк середов за допомогою методів: механічних(вологе прибир, провітрювання), термічних(гаряче повітря, гаряча вода+миючі речовини, водяний пар, спалювання, пастеризація до t⁰ 70⁰-80⁰С протягом 30 хв 90⁰С 15 хв) тиндалізація (багато разова дія парою-апарат Коха, автоклав 60-65⁰С по 1 год 5 дн сироватки, антибіотики, лік. речовини), хім. речовин що мають антимікробну дію Дезінфікуючі речовини: хлорне вапно (0,1-10% р-н) хлорамін 0,5-5%р-н) лізол 3-5% р-н) фенол або карболова к-та (3-5%р-н) Методи стерилізації: прожарювання та випалювання (петлі, шпалери пінцети предметні скельця) кип’ятіння – стерилізатор 100⁰С 30-50 хв (голки шприци хір інструм) текучим паром – апарат Коха, автоклав, водяні бані 100⁰С 3 дні підряд до 30 хв (дробна стерилізація) (желатин, молоко, пож серед з вуглеводами). пастеризація- апарат Коха, автоклав, водяні бані 70⁰С 30 хв (молоко вино) пари під тиском – автоклав 0,5 атм 112⁰С 1 атм 120⁰С 2 атм 134⁰С 15-30 хв (посуд, середов-МПА,МПБ, перев'яз матеріал, білизна) сухе нагріте повітря- сухо повітряний стерилізатор 160⁰С 1 год, 130⁰С 45 хв (посуд і інш). Контроль здійснюється за допомогою методу „батистових” тест об’єктів

6. Асептика антисептика.

Асептика – система профілактичних заходів направлених на попередження попадання збудників інфекції в рану, тканини, органи, порожнини тіла людини під час оперативних втручань та діагностичних маніпуляцій. Асептика передб стерилізацію інструментів та матеріалів, спеціальну обробку рук мед працівників. Дотримання особливих правил санітарно-гігієнічних правил прийомів роботи.

Антисептика - комплекс лікувально-профілактичних заходів, направлених на попередження або ліквідацію інфекційного запального процесу в організмі людини. В якості антисептиків використовують різноманітні хім. сполуки що мають антимікробну дію: 70% етиловий спирт 5% спиртовий р-н йоду, 0,5-2% р-н хлораміну, 0,1% р-н KmnO₄, 1-2% спиртові р-ни метиленового синього, брил зеленого. Бактеріологічний контроль: роблять відбір проб повітря, також змиви з рук, об’єктів зовн середовища, медикаментозної сировини та готових ліків та роблять бактеріоскопію.

1847, Земельський пропонує для знезараження рук використовувати хлорну воду. 1863, Пастер довів, що бродіння і гниття мають мікробну природу. 1867, Лістер – праця "Про новий спосіб лікування переломів і гнійників з зауваженням про причини нагноєння". Це стало початком "антисептичної ери" в хірургії. Лістер для боротьби з мікробами використовував карболову к-ту. 1870, Бурцев вперше застосував антисептику в Росії. 1890, Бергман на Х міжнародному конгресі в Берліні сформулював основний закон асептики: все, що стикається з раною, повинне бути вільним від бактерій. В Росії метод асептики впровадили хірурги Субботін і Дьяков. В Київському університеті – акушер-гінеколог Рейн та хірург Павловський.

Види антисептики: механічна (хірургічна обробка рани); Фізична (закон капілярності, дифузії, осмосу); хімічна (бактеріостатичний ефект); біологічна (антибіотики, протеолітичні ферменти, бактеріофаги, анатоксини, антитоксини, імунотропні препарати-імуностимулятори); комбінована антисептика.

Препарати для хімічної антисептики: похідні нітрофурану (фурацилін, фуразолідон, кислоти (борна, саліцилова); окислювачі (Н₂О₂, KMnO₄); барвники (діамантовий зелений, метиленовий синій); детергенти (хлоргексидин); похідні хіноксалину (хіноксидин, діоксидин); група 5-нітроімідазолу (метронідазол, тінідазол); солі важких металів (AgNO₃); сульфаніламіди.

Асептика як метод медицини включає: 1. Стерилізація матеріалів, приладів, інструментів, ліків. 2. Спеціальної обробки рук хірурга. 3. Виконання певних правил і прийомів під час операції. 4. Виконання сан-гіг та протиепідем режиму в лік установах (методи дезінфекції).

Для того, щоб реалізувати асептичний метод використ 2 напрямки: стерилізація і дезінфекція.

7. Хімічний склад МіО. Значення складових. Поживні середовища, класифікація. Хім склад 80% вода, в спорах к-ть води зменшується до 18-20% Може бути у вільному або зв'язаному стані з структурними компонентами клітини Вода є розчинником для багатьох речовин, а також виконує механічну роль в забезпеченні тургора Решта – орг та неорг р-ни: Білки(50% сухого залишку) знаходяться в структурних компонентах та прийм участь в процесах метаболізму, більшість має ферментативну активність, обумовлюють антигенність, імуногенність, вірулентність, видову приналежність бактерій. Нуклеїнові кислоти (РНК-15%.ДНК-3%) –спадковість, біосинтез білку. Полісахариди(16%)- входять до складу капсул, є запасаючими речов (крохмаль, глікоген). Ліпіди(3-4%)- в основному входять до складу цитоплазматич мембрани та її похідних а також клітинної стінки бактерій, представлені фосфоліпідами, жирними кислотами та гліцеридами. Неорг р-ни: F,K,Na,S,Fe,Ca,Mg, також мікроелементами:Zn,Cu,Co,Ba,Mn та ін. Приймають участь в регулюванні осмотичного тиску, рН середовища, окисно-відновного потенціалу, активують ферменти, входять до складу ферментів, вітамінів та структурних компонентів мікробів стінки. Вимоги до поживних середовищ: 1. повноцінність за хім склад 2 стерильність 3 певна реакція 4 буферність 5 відповідний окисно-відновний потенціал 6 ізотонічність 7 в'язкість 8 вологість 9 прозорість 10 наявність стимуляторів росту Класифікація поживних середовищ: за консистенцією- рідкі (мясопептидний бульйон-МПб) напіврідкі(МП желатин-МПж) густі(МП агар МПА); за походженням- природні були першими(сироватка крові яєчний жовток, шматочки овочів, молоко) штучні синтетичні; за призначенням та складом 1. основні (МПБ,МПА). 2. спеціальні (цукровий бульйон, агар з крові, асцетичний бульйон) 3. диференціально-діагностичні: а)для виявлення протеолітичних та гемолітичних властивостей (згорнута сироватка, МПЖ, агар з кров'ю); б)для виявлення ферментації вуглеводів (сер-ще Гіса, Ендо та ін); в) селективні сер-ща (сер-ще Плоскірева, вісмут-сульфіт,агар); г) для виявлення окислювально-відновної здатності (сер-ща з нітратами, барвниками, сер-ща Ротберга); д) сер-ща в складі яких є індиферентні речовини (цитратний агар Сімонса).

8. Метаболізм. МіО Живлення і дихання мікробів Метаболізм-обмін речовин, особливістю живлення бактеріальної клітини є надходження поживних субстрактів в середину через всю її поверхню, також у високій швидкості процесів метаболізму та адаптації до змінних умов зовн сер-ща. Класифікація по типу живлення: 1) аутотрофи (синтез орг речовин з неорг):хемосинтетичні, фотосинтетичні, 2)гетеротрофи(живляться за рахунок готових органічних сполук): сапрофіти, паразити (облігатні, факультативні).Механізм живлення: 1)виділяються скл ферменти що розщеплюють субстрат до простих мол. сполук. 2)активний транспорт. Спочатку відбув дифузія речовин, потім приєднання до цих речовин ферментів фермеаз, які переносять молекули субстрату через цитоплазматичну мембрану в цитоплазму. Ферменти діляться на: екзогенні та ендогенні, індуктивні та констутивні 9обовязкові), ферменти патогенності. Дихання процес окиснення органічних речовин, відбувається в периплазматичному просторі, в мезосомах, в цитоплазматичній мембрані. Ферменти: дегідрогенази, цитохромоксидази, цитохроми. За типом дихання ділять: облігатні аероби ростуть тільки при наявності кисню, облігатні анаероби ростуть тільки без кисню гинуть у присутності кисню тому що не мають ферменту каталази або пероксидази який руйнує Н₂О₂-токсичні для бактерій, факультативні анаероби, мікроаерофіли-невелика кількість кисню, капнічні-невелика кількість СО₂. Бродіння - процес ферментативного розчеплення органічних речовин без отримання кисню. Види: спиртове молочнокисле маслянокисле. Використовується у виробництві спирту гліцерину.

9. Ріст і розмноження МіО Фази розмноження бактерій. Ріст-формування структурно-функціональних компонентів клітин та збільшення самої бактеріальної клітини. Розмноження-збільшення особин МіО в популяції. Бактерії розмножуються шляхом бінарного поділу навпіл. Рідше шляхом брунькування. Актиноміцети розмножуються шляхом фрагментації ниткоподібних клітин. Бактерії, що засіяні в певний об'єм поживного середов., що не змінюється, розмножуючись, споживають поживні елементи що призводять до виснаження поживного сер-ща та зупинки росту бактерій. Це періодичне культивування. Культура-періодична. Якщо умови культивування підтримуються шляхом безперервної подачі свіжого поживного культивування-безперервне, культура-безперевна. Ріст періодичної культури підрозділяють на декілька фаз: вихідна адапційна (1-2год), лаг-фаза (2год), фаза логарифмічного росту (5-6 год), від'ємного прискорення (2год), фаза стаціонарного росту (мах концентрації бактерій), фаза прискорення загибелі бактерій, логарифмічної загибелі (5-6год), зменшення швидкості загибелі. Бактерії що ростуть на плотних поживних сер-щах утворюють ізольовані колонії різноманітної консистенції та кольору, розділяють R та S форми колонії. S-круглі вологі блискучою гладкою поверхнею, рівними краями R-колонії неправильної форми сухі з зазубреними краями, нерівною шероховатою поверхнею. Способи культивування анаеробів: 1.Використання анаеростатів-герметично замкнених порожнин, з яких повітря видаляється висмоктуванням, хім поглинанням і витисненням інертним газом. 2.Використання спец середовищ: а) редуктовані сер-ща-рідкі, містять фрагменти, які поглинають кисень: Кітта-Тароцці (готують на основі бульйону Хоттінгера, до якого додають шматочки бичачої печінки або м'яса) б) використовують диференційно діагностичні сер-ща (Вільсон-Блера) – тверде сер-ще, посів на яке проводять у розплавленому стані, містить FeCl₃. Анаероби при рості виділяють сірководень, утвор сульфід заліза чорного кольору.3. використання спеціальних методів посіву: а) посів уколом у стовпчик агару, б)посів на поверхню агару ……..вазелінової олії або гліцерину. в) конкурентний метод Фошнера: на половину чашки Петрі сіють аероби, на другу анаероби. Чашку герметизують парафіном, аероби ростуть, використовують кисень і гинуть, натомість розвиваються анаероби. г) метод Перетця: в чашку Петрі кладуть 2 сірники, зверху предметне скельце. Матеріал змішують з розплавленим агаром і заливають в чашку. Колонії ростуть під склом куди не проникає кисень

10. Ферменти МіО, їх роль в обміні речовин Ферменти – специфічні біокатаклізатори білкової природи, які беруть участь у метаболізмі. Відомо близько 2000 ферментів які поділяються: за зв'язком із клітиною виділяють екзоферменти (виділяються з клітини) та ендоферменти; виділяють конструктивний (постійний) та адаптивний ферменти;ферменти патогенності. Класифікація ферментів: за типом хімічних реакцій 1. оксидоредуктази - окисно-відновні ферменти 2. трансферази- переносять окремі радикали та атоми від одних сполук до інших 3. ліази відщеплюють від субстратів хімічні групи не гідролітичним шляхом 4. ізомерази перенесення або поворот молекул 5. гідролази-розщеплення 6. лігази – прискорюють синтез складних сполук з більш простих. До ферментів патогенності відносять (гіалуронідазу, колагеназу, дезоксирибонуклеазу, нерамінідазу, лецитовітелазу ін) Різниця у ферментному складі використовується для ідентифікації МіО, так як вони визначають їх різні біохімічні властивості: схаролітичні, протеолітичні та інші, що виявляються за кінцевими продуктами розщеплення Ферменти МіО викор у генній інженерії (рестриктази лігази та ін) для отримання біолог акт спол, оцтової молочної лимонної інших кислот, молочнокислих продуктів у виноробстві та інших галузях.