38.Характеристика фінансів суб”єктів господарювання різних форм власності.

ФП –це складник усієї системи відносин, але їм притаманні певні специфічні ознаки, які випливають з особливостей форм власності й господарювання.Відмінності в орг-правовому статусі підприємств визначають особливості механізму упр-ня підпр-вом, характеру майнової відповідальності й пов”язані з ними форми формування і розподілу фін. ресурсів. Це відноситься, перш за все, до джерел формування статууного фонду, розподілу прибутку та організації взаємовідносин з бюджетом.Так. майно держ. підпр-в знаходиться у власності держ. органів влади.Для фін-ня цих підпр-в, крім власних джерел (хоча й у виключних випадках), залучаються бюдж. асигнування, а також кошти в порядку внутрішньогалузевого розподілу. Орг-ція фінансів підпр-в недерж. Форми власності характ. Більшою самостійністю у формування та використанні фін. ресурсів. У госп. оборот цих підпр-в залучаються кошти засновників, акціонерний капітал, пайові внески працівників.Вищими органами упр-ня на підпр-вах недерж. форми власності є (залежно від типу підпр-в) загальні збори членів трудового колективу або акціонерів; рада директорів, засновників або інше правочинні представництво.

39.Фактори, які визначають особливості організації фінансових відносин в різних галузях народного господарства.

Згідно з чинною класифікацією галузей н/г до сфери матеріального вир-ва відносяться галузі, в яких затрати праці знаходять свій вияв у матеріальних благах, усі інші галузі належать до невиробничої сфери.Тому важливою особливістю ФП матеріального вир-ва є їх безпосередній зв”язок із формуванням первинних доходів і використанням цільових фондів внутрішньогосп. призначення.Фінанси сфери матеріального виробництва безпосередньо обслуговують процес створення вартості і є умовою безперебійного кругообігу виробничих фондів.Специфіка ФП сфери матеріального вир-ва значною мірою обумовлена і галуззю, в якій функціонує підпр-во.Підпр-ва, орг-ції та установи, які входять до невиробничої сфери, залежно від характеру їхньої діяльності, методів орг-ції упр-ня і фін- ня поділляють на три групи:1)такі, що досить близькі до матеріального вир-ва; 2)такі, що знаходяться на неповному госпрозрахунку;3)утримувані за рахунок буджету.

40. Фінансові аспекти приватизації державних підприємств.

Перехід до ринкового типу неможливий без роздержавлення і приватизації держ. майна. Тому питання ролі й значення фінансів у цих процесах є досить важливим.Виходячи з того, що фінанси, з одного боку, дозволяють мобілізувати ресурси, необхідні для проведення приватизації, а є іншого – забезпечують надходження коштів до бюдж.фондів і Держ. позабюдж.фонду приватизації, необхідно знати, які саме фін. джерела використовуються при проведенні приватизації і яким чином відбувається розподіл отриманих

41. Об’єктивна н еобхідність, сутність і функції податків.

Податки- це грошові відносини, які склалися у держави з юридичними і фізичними особами в зв’язку з перерозподілом національного доходу і внесенням фін.ресурсів в бюджетні і небюджетні фонди. Податки необхідні для виконання державою своїх ф-цій(управлінської, оборонної, соціальної та економічної.) Податок це плата сусп-ва за виконання державою її функцій, це відрахування частини ВВП на загальносуспільні потреби.Податки виконують 2 функції:

1. ФІскальну(за рахунок непрямих податків) ф-цію, за допомогою якої створюються держ-ні грош.фонди і ств-ся матеріальні умови для функціонування держави. Податкові надходження повинні бути постійними, стабільними і рівномірно розподілятися між регіонами.

2. Економічну або регулюючу (за рахунок прямих податків), тобто за допомогою податків держава має вплив на процес відтворення і при цьому вона може стимулувати так і здержувати темпи в-ва. Податки впливають на різні сторони д-сті їх плитників.

42. Елементи податку, їх хар-ка. Податок як економічна категорія складеється з окремих елементів:

Суб’єкт податка- це фізична або юридична особа, на яку відповідно закону накладена обов’язковість сплати податку.

Об’єкт податка- це предмет належний оподаткуванню (доход, майно, товари). В Україні- це дохід або прибуток, додаткова вартість продукції, робіт, послуг, природні ресурси, майно юрид.і фіз.осіб.

Джерело податку- Доходи суб’єкта в вигляді ЗП, прибутку або судного проценту. З цього доходу сплачується податок.

Одииця оподаткування- це одиниця виміру об’єкту податку (грошова одиниця, одиниця площі).

Податкова ставка- це величика податку, яка приходиця на одиницю податку.

Податковий оклад- це сума податку, яка сплачується суб’єктом з одного об’єкта.

Податкові пільги- це повне чи часткове звільнення від податків в співвідношенні з діючим законодавством. Найчастіше це неоподатковуванні мінімуми, тобто найменша частина об’єкта, який звільнений від податка.

43. Класифікація податків за різними ознаками. Характеристика податків в ході класифікації.

Класифікація за формою оподаткування:

Прямі- їх розмір встановлюється залежно від масштабів об’єкта оподаткування;

Непрямі- включаються в вигляді надбавок в ціну товарів, не залежать від доходів платника;

За економічним змістом об’єкта опод-ня податни поділяються на: Податки на доходи; Податки на споживання- стягуються при використанні доходу; Податки на майно;

Залежно від рівня держ.структур: Загальнодержавні податки встановлюють вищі рогани влади і їх стягнення є обов’язковим на всій території країни, незалежно до того до якого бюджету вони зараховуються; Місцеві встановлюються місцевими органами влади;

За способом стягнення: Розкладні податки- встановлюються спочатку в загальній сумі відповідно до потреб д-ви, а потім цю суму розкладають на окремі частини по територіальних одиницях (по платниках). Окладні – встановлення спочатку ставок, а відтак і розміру податку для кожного платника окремо;

За способом зміни податкових ставок: Фіксовані(пропорційні); Прогресивні(при збільшенні об’єкту зростає ставка); Регресивні;

44. Форми оподаткування: сутність, переваги і недоліки кожного з них.

За формою оподаткування всі податки поділяються на дві групи:

Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об’єкта оподаткування. Більше платять ті члени суспільства, що мають більші доходи- а це найсправедливіше. Пряме оподаткування потребує складного механізму стягнення податків. Але податкова система не може обмежуватись тільки ними. Відносяться податок на прибуток, земельний, промисловий, майновий.

Непрямі податки встановлюються вцінах товарів і послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Їх платить більше той, хто більше споживає, а більше споживає той, у кого більші доходи. До непрямих податків відносяться фіскальні монополії, акцизи (акциз.збір, ПДВ), мито.

45.Взаємозв’язок між такими поняттями, як податки, податкова система і податкова політика.

Кожна держава для виконання своїх ф-цій повинна мати відповідні кошти, які концентруються в бюджеті. Податки- це обов’язкові платежі юридичних і фіз.осіб до бюджету. Сукупність встановлених в країні податків та механізму їх справляння станоить податкову систему. Податкова політика являє собою діяльність д-ви у сфері встановлення та стягнення податків.Головними критеріями її ефективності є економ.доцільність та соц.справедливість. З одної сторони податки повинні забезпечити стабільну фін.базу держави, а з іншого залишити достатньо коштів підп-м та громадянам з метою досягнення їх зацікавленності в результаті д-сті. Вся історія податків, податкової системи і податкової політики зводиться до пошуків оптимального співвідношення доходів держави, підприємств інаселення.

46. Сутність і наукові принципи побудови податкової с-ми. ЇЇ місце в економічній системі держави.

Податкова система- це сукупність правових норм, що регулюють розміри, форми, методи і терміни стягнення податків і платежів, які мають податковий характер необхідні державі для виконання своїх ф-цій.

Кожна держава для виконання своїх ф-цій повинна мати відповідні кошти, які концентруються в бюджеті. Джерелами формування доходів виступають власні доходи держави і податки.

Науковий підхід до ств-ня податк.с-ми передбачає:

1. Системність- всі податки мають бути взаємопов’язані між собою, органічно доповнювати один одного, щоб реалізовувались обидві ф-ції податків;

2. Встановлення визначальної бази- Тобто вст-ня обсягів державних видатків (по них збалансовуються доходи бюджету);

3. Формування правової основи- відносин власності;

4. Вихідні принципи- формування доходів бюджету в процесі перерозподілу створеного ВНП, встановлення рівноцінних прав і зобов’язань перед бюджетом для всіх платників, застосування податків як фінансових інструментів регулювання соціально-економічних пропорцій у суспільстві.

47. Податкова система України, її характеристика і принципи побудови.

П.с.У. встановлена Законом України “Про систему оподаткування”, який був прийнятий вперше в 1991р. У 1994р.цей Закон був прийнятий у новій редакції з урахуванням змін і доповнень, які мали місце в 1992-1993 рр. Нині діє редакція з доповненням до закону, прийнята у 1997р. До нього включено як податки, так і інші платежі.

Загальнодержавні податки та обов’язкові платежі:

1. Прямі податки: податок на прибуток, податок на доходи фіз.осіб, податок на нерухоме майно,плата за землю.

2.Непрямі податки: ПДВ, акцизний збір, мито.

3.Платежі за ресурси та інші обов’язкові платежі: збір за викор-ня прир.ресурсів, утримання на автомобільні дороги.

4.Внески до цільових фондів: збір до Чорнобильського фонду, збір на обов’язкове соц. та пенсійн. страхування, збір до державного іноваційного фонду, за забр-ня навколишнього середовища.

До місцевих податків та зборів відносяться: податок з реклами, готельний збір, збір на право використання місцевої символіки.

У складі п.с.У. нині переважають прямі податки. Основними видами податків виступають ПДВ-35%, на прибуток підприємств- 26% і на доходи фіз.осіб-15%.

48.Становлення податкової системи України, її нормативне забезпечення.

П.с.У. встановлена Законом України “Про систему оподаткування” №77/97-ВР 18.02.97р., який був прийнятий вперше в 1991р. У 1994р.цей Закон був прийнятий у новій редакції з урахуванням змін і доповнень, які мали місце в 1992-1993 рр. Нині діє редакція з доповненням до закону, прийнята у 1997р. До нього включено як податки, так і інші платежі. Встановлення і скасування податків і зборів до бюджетів та держ.цільових фондів, а також пільги їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та міськими Радами. Нормативною базою с-ми оподаткування нині є: ЗУ “Про ПДВ”, “Про оподаткування прибутку підприєиств”, Декрет Кабінету Міністрів У.”Про прибутковий податок з громадян”, ЗУ “Про збір на обов’язкове соц.стр-ня”, Указ Президента У.”Про спрощену систему оподаткування”. Розроблені концепція та структура пректу Податкового кодексу України були розглянуті та в цілому узгодженні на засіданні Кабінету Міністрів України 31.08.98р.(23 види загальнодержавних податків замість 33).

49.Характеристика стягнення непрямих податків в Україні (ПДВ, акцизний збір, мито.).Їх місце у складі бюджетних доходів.Непрямі податки встановлюються вцінах товарів і послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Їх платить більше той, хто більше споживає, а більше споживає той, у кого більші доходи. До непрямих податків відносяться фіскальні монополії, акцизи (акциз.збір, ПДВ, мито).

ПДВ- це основний серед податків, що сплачується юрид.особою, це непрямий податок, який являє собою форму вилучення до бюджету частину доданої вартості, яка створюється на всіх стадіях в-ва. Цей податок визначається як різниця між вартістю реальних товарів та послуг і вартістю матеріальних затрат віднесених на видатки. ПДВ як непрямий податок являє собою надбавку до ціни товарыв та послуг, яка сплачується кінцевим споживачем.

Стягнення податку здійснюється методом часткових платників. Становить 35% податкових надходжень. Акцизний збір в Україні було введено одночасно з ПДВ у 1992р. на підставі Закону України “Про акцизний збір” та одноіменного Декрету Кабінету Міністрів. А.з. встановлюється за індивідуальними ставками для окремого товару. Прелік підакцизних товарів і ставки встановлюються Верховною Радою. Акцизний збір встановлюється на монопольні товари і включається до ціни цих товарів. Платниками а.з. є національні виробники підакцизних товарів та суб’єкти,що їх імпортують. Ставки а.з. встановлюються у % та твердих розмірах. Обчислення і сплата а.з. проводиться двома методами: за допомогою акцизних марок та ставки до обсягу реалізації.

Мито є непрямим податком, що стягується з товарів, які переміщаються через митний кордон України. Платниками мита є декларанти товарів, які переміщуються через кордон. Об’єктом оподаткування виступає митна вартість товарів. Ставки встановлюються в % (в залежності від того, який встановлено митний режим) чи у грош.вимірі в ECU. Обчислення мита проводиться за встановленими ставками по товарирних групах.

50. Податок на прибуток підприємств та організацій в Україні.Його місце у складі бюджетних доходів.

У світовій практиці п. на п. є однією з основних частин бюджету будь-якої країни. П.на п. регулюється Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, становить 26% податкових надходжень. Це основний з прямих податків, який пов’язаний з регулюючою функцією. Платниками п.на п.є юридичні особи. Об’єктами оподаткування є балансовий прибуток, який визначається як різниця між валовими доходами і валовими витратами. Валовий дохід – це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності отриманого протягом звітного періоду в грош., матер.або нематеріальній формах. Нині встановлена єдина ставка п.на п.-30%.

51.Прибутковий податок з громадян як форма індивідуального оподаткування населення. Його значення при формуванні бюджетних доходів.

Прибутковий податок з громадян стягується відповідно до Декрету Кабінету Міністрів У. “Про прибутковий податок з громадян”. Платниками податку є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно і не постійно проживають в Україні. Для громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, об’єктом оподаткування є сукупний дохід за календарний рік одержаний як в межах України так і за її межами, а для осіб, що не мають постійного місця проживання - доход одержаний в Україні. Прибутковий податок з громадян становить 15% податкових надходжень державного бюджету. Податок стягується за шкалою відповідно введеною Указом Президента України від 25 серпня 1996р.

52. Податок на промисел: платники податку, порядок обчислення і внесення до бюджету.

Податок на промисел установлено за право разової торгівлі (не більше як 4 рази протягом календарного року). Платниками податку є фізичні особи. Об’єкт оподаткування - сумарна вартість товару. Ставки: 10%, якщо товари підлягають продажу протягом 3-ох днів і 20%, якщо товари підлягають продажу протягом 7-ми днів. Сума податку, належна до сплати в бюджет, але не менше ніж одна мінімальна заробітна плата. Не декларується і не оподатковується продаж вирощених в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції рослиництва, худоби, кролів, нутрій, птиці, продукції власного дбжільництва. Цей податок зараховується до місцевих бюджетів за місцем придбання одноразового патенту.

53. Плата за ресурси: економічне призначення, види і характеристика кожного з них.

До складу платежів за ресурси належать:

Лісовий доход- встановлено у трьох формах: плата за відпуск деревини на пні та заготівлю живиці, плата за другорядні лісові користування ( сучки, хмиз, кора, пеньки), інші види. Платниками є юр. і фіз. особи. Об’єктом оподаткування є обсяг заготовленої деревини, а ставками податку – диференційовані такси (за якістю деревини, видами основних порід лісу). Інші види лісового доходу включають різного роду штрафні санкції за порушення правил лісокористування та разові надходження.

Плата за спеціальне використання прісних водних ресурсів встановлена при використанні : води для задоволення виробничих потреб і потреб населення; води без застосування спеціальних водних пристроїв; водними об’єктами для потреб гідроенергетики й водного транспорту. Платниками є водокористувачі, об’єкт оподаткування- обсяг забраної води, а ставки - тарифи.

Плата за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин. Платниками виступають видобувачі корисних копалин. Об’єктом оподаткування є обсяг погашених балансових запасів або обсяг видобутих корисних копалин. Ставки плати встановлені в грн. з одиниці виміру обсягу добутої сировини.

54. Місцеві податки і збори : склад, характеристика і місце у доходах місцевих бюджетів.

Місцеві податки встановлюються місцевими органами влади та управління. Можливі різні варіанти встановлення місцевих податків: у вигляді надбавок до загальнодержавних податків; введення м.п. за переліком, що встановлюється вищими органами влади; можливе впровадження м.п. на розсуд місцевих органів без будь-яких обмежень з боку центральної влади.

До місцевих податків та зборів належать:

Податок з реклами; Комунальний податок; Готельний збір; Збір на припаркування автотранспорту; Ринковий збір; Збір на видачу ордера на квартиру; Курортний збір; Збір на право використання місцевої символіки; Збір за право проведення кіно- і телезйомок; Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі; Збір з власників собак;