22.Характеристика видів, форм, методів і суб’єктів фінансового контролю. Шляхи підвищення його дієвості.

Фін. контроль здійснюють органи державної влади в особі постійних комісій Парламенту, НБУ, органів державного управління в особі міністрів економіки, фінансів, статистики, органів внутрішньовідомчого контролю міністрів, відомств, корпорацій, об’єднань, а також державні та приватні аудиторські організації. Фін. контроль виступає в формах: 1. попередній – здійснюється на стадії розробки прогнозних розрахунків бюджету і плану. Його метою є перевірка обґрунтованості розрахунків і пошук можливостей ефективнішого їх використання. 2. поточний контроль застосовується у ході виконання прогнозних і планових передбачень. На цій стадії ставиться завдання домогтися найбільш раціонального використання фін. ресурсів і виявити резерви збільшення доходів і зменшення видатків. 3. наступний – здійснюється при розгляді бухгалтерської та статистичної звітності; його завданням є оцінка досягнутих результатів і розробка стратегії на майбутнє. За методами проведення фін. контролю розрізняють: 1. ревізії – за бух. документами перевіряється діяльність об’єкта за повний звітний період; для проведення будь-якої ревізії складають програму, в якій зазначають мету, об’єкт і головні питання ревізії, за результатами проведення ревізії складають акт, який є основою для прийняття відповідних управлінських рішень; ревізії можуть бути комплексні, тематичні, часткові та повні. 2. перевірки – проводять для дослідження окремих питань фінансово-господарської діяльності за звітними даними та іншими документами, що підтверджують здійснення операцій, 3. обстеження – мета – визначити становище, що склалося в окремих напрямках господарської діяльності об’єкта, що обстежується, і визначити перспективи їхнього поліпшення і розвитку, 4. аналіз – мета – встановити резерви додатково одержаних коштів, скорочення витрат, поліпшення фін. становища.

23. Фінансове планування: сутність, завдання, принципи і методи. Роль фін. планування при переході до ринку. Фінансове планування – це діяльність по плануванню та використанню централізованих та децентралізованих фін. ресурсів призначених для цілей розширеного відтворення матеріального стимулювання працівників, задоволення соціальних та інших потреб суспільства. Централізована частина фін. ресурсів в процесі планування підлягає перерозподілу з метою фін. забезпечення розвитку пріоритетних галузей н/г, посилення соціальної пріоритетності тощо. Децентралізована частина фін. ресурсів в процесі планування формується і використовується з урахуванням принципів господарського розрахунку. Основні завдання: 1. визначення об’єктів та джерел формування фін. ресурсів, їх розподіл та ефективне використання. 2. стимулювання збільшення обсягів ви-ва та підвищення його ефективності 3. концентрація фін. ресурсів на найбільш важливих напрямках економічного та соціального розвитку суспільства. 4. активно впливати на формування раціональної структури матеріального ви-ва 5. ув’язка фін. планів суб’єктів господарювання з фін. планами держави, збалансування всіх економічних ресурсів (мат., трудових та фінансових) та фінансова стійкість суб’єктів господарювання 6. визначення фін. відносин юр. і фіз. осіб між собою та з фін. кредитною системою держави. 7. здійснення всіх видів контролю за ефективним та раціональним використанням фін. ресурсів всіх рівнів. Принципи: 1. наукової обґрунтованості планів – він передбачає техніко-економічне обґрунтування фін. показників планів, збалансування всіх ресурсів 2. предметно-цільовий принцип – означає, що всі фін. ресурси повинні використовуватись тільки за цільовим призначенням 3. принцип демократичного централізму – суть в тому, що до суб’єкта господарювання доводяться зверху тільки обмеження та перелік нормативів, звітів, норм тобто інструменти впливу на господарську діяльність. 4. принцип безповоротності – суть в безперервному та в повному забезпеченні всіх стадій розширеного відтворення необхідними фінансовими ресурсами. Методи: 1. нормативний – планові фін. показники розраховуються на основі норм, нормативів, формування та використання фін. ресурсів. Забезпечує стабільність фін. планування, ув’язку річних та перспективних планів за умови стабільності цих нормативів. 2. балансовий – дає можливість збалансувати джерела формування фін. ресурсів з мат. та трудовими ресурсами, доходи та видатки усіх рівнів 3. метод коефіцієнтів – позначає виконання фін. розрахунків на основі відповідних коефіцієнтів (коеф. Інфляції, фін. стійкості підприємств тощо). Недолік – не дає змогу виявити внутрішні резерви збільшення фін. ресурсів. 4. програмний метод – за його допомогою формуються джерела фін. ресурсів необхідних для фінансування витрат загально державних та регіональних програм економічного та соціального розвитку суспільства. Бюджетне планування – досить складний і недостатньо розроблений у методичному плані процес. Особливо це відчувається в умовах переходу до ринку, коли втратила своє значення система планування, яка існувала раніше. Необхідність удосконалення бюджетного планування зумовлена тим, що при розробці показників бюджету закладається той механізм, який держава повною мірою може використати для регулювання економічних і соціальних процесів у н/г.

24. Система фінансових планів, їх характеристика.

Фін. план є складовою частиною бізнес плану. Він складається з двох частин: доходи та видатки. Основні статті доходної частини: 1. дохід від реалізації продукції, робіт, послуг 2. дохід від позареалізаційних операцій: орендна плата, % банків 3. А відрахування 4. дохід від реалізації майна, що використовується у виробництві 5. пайові та вступні внески 6. дохід одержаний від державного бюджету, місцевого бюджету (субсидії, субвенції, дотації) 7. кредитні та державні позики 8. дохід від випуску та розміщення цінних паперів Статті видаткової частини: 1.відрахування всіх податків, платежів, зборів 2. направлення с/до прибутку на приріст нормативу власних обігових коштів 3. відрахування на фінансування кап. вкладень 4. повернення кредиту та сплата % 5. сплата % по цінним паперам 6. витрати по емісії цінних паперів 7. повернення бюджетних коштів та сплата % 8. формування інших спец. Фондів. Фін. плани установ і організацій невиробничої сфери є кошторис – це особлива форма фін. плану. В ньому розраховані та затверджені планові витрати по функціонуванню цих установ. Установи, які функціонують тільки за рахунок бюджетних коштів складають кошторис видатків, а ті установи, які забезпечують свої потреби за рахунок бюджетних коштів і власних доходів складають кошторис видатків та доходів. При складанні кошторису використовуються контрольні цифри (показники, які характеризують специфіку діяльності установ) та економічні нормативи (нормативи, що включають в себе величину бюджетного фінансування(фонд оплати праці, матеріально-технічна база тощо)). Кошторис складається з 3 розділів: 1. доходи та видатки 2. виробничі показники 3. розрахунки та обґрунтування показників доходів та видатків.

25. Управління фінансами і його види. Об’єкти у суб’єкти управління, функції останніх.

Управління фінансами – це сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу держави на формування і використання централізованих і децентралізованих фін. ресурсів, що знаходяться в розпорядженні державних органів управління. В управління фінансами виділяють об’єкти (виступають різні види фін. відносин) і суб’єкти (ті організаційні структури, які виконують управління фінансами). Виділяють такі об’єкти: 1. державні фінанси 2. фінанси підприємств. Їм відповідають суб’єкти управління: 1. фін. органи 2. казначейство 3. ДПА 4. фін. служби та відділи. Сукупність всіх організаційних структур управління фінансами називають фін. апаратом. В управлінні фінансами виділяють 3 елемента: 1. планування та прогнозування – в ході планування суб’єкта господарства всебічно оцінюють стан всіх фін. ресурсів, виявляють можливості їх збільшення, визначають напрямки їх ефективного використання (так і на рівні держави). Прогнозування передбачає застосування більш широкого арсеналу прийомів і методів 2. оперативне та стратегічне управління – оперативне управління – це комплекс заходів розроблених на основі аналізу фін. ситуації, метою яких є одержання мах ефекту при міn витратах в процесі перерозподілу фін. ресурсів. Стратегічне управління – це визначення обсягів фін. ресурсів на перспективу шляхом прогнозування, а також фін. ресурсів на реалізацію цільових програм, економічного та соціального розвитку суспільства. 3. Контроль – здійснюється в процесі прогнозування, регулювання, стимулювання. Він дає змогу виявити відношення фактичного використання фін. ресурсів від планового, а також резерви зростання їх. Центральне місце в управлінні фінансами займає Мінфін Укр. На нього покладені завдання загального керівництва всією фін. системою. Функції: 1. вироблення основ і напрямів фін. політики держави, а також розробка заходів щодо їх реалізації 2. організація бюджетного процесу (складання проекту бюджету та його виконання) 3. здійснення заходів з мобілізації коштів через систему державного кредиту та управління державним боргом 4. регулювання фін. діяльності суб’єктів господарювання. 5. організація функціонування ринку цінних паперів 6. забезпечення фін. відносин держави з іншими країнами, міжнародними організаціями і фін. інститутами 7. здійснення контролю Функції КРУ: 1. спеціалізується на здійсненні фін. контролю, а також ревізії фін. органів з питань складання та виконання бюджетів всіх рівнів 2. контроль за ефективним і цільовим використання бюджетних асигнувань 3. проводить ревізії фін-господарської діяльності підприємств і організацій державного сектора. ДПА: 1.розробка проекту податкового законодавства 2. облік платників податків та надходження їх до бюджету 3. контроль за правильністю обчислення податків і своєчасність їх сплати до бюджету 4. методична роботи 5. накладання штрафних санкцій за порушення податкового законодавства. Рахункова палата: 1. створена з метою здійснення контролю за складанням та виконанням державного бюджету Укр. 2. вироблення аналізу бюджетної політики 3. контроль серед державного кредиту 4. вона виступає в ролі експертного органу ВРУ, даючи відповідні висновки і рекомендації з питань фін. діяльності органів управління. Казначейство: фін контроль за формуванням доходної частини бюджету та цільовим і ефективним використанням видатків бюджету. Місцеві органи самоуправління: 1. самостійно управляють своїми фін. ресурсами 2. забезпечують втілення в життя державної фін політики 3. аналізують показники розвитку економіки регіону. 4. вживають заходи щодо оздоровлення фін. становища галузей, збільшення доходів бюджету всіх рівнів, а також випускають цінні папери тощо. Управління фінансами на підприємствах і в галузях здійснюють фін. служби, відділи та управління Міністерств та відомств. Їх діяльність направлена на підвищення ефективності ви-ва, збільшення грошових накопичень та ефективне використання всіх ресурсів. НБУ: реєстрація банків, видача ліцензій на окремі банківські операції, банківський нагляд, агентські послуги уряду з розміщення державних цінних паперів, організація касового виконання, проведення міжнародних розрахунків держави тощо.