3. Сучасні підходи до управління.

Загальновизнано, що класичний, поведінковий та кількісний підходи до менеджменту не обов'язково суперечать один одному або є взаємовиключеними. Навіть за умови, що кожний підхід має свої особливі припущення і передбачення, вони можуть доповнювати один одного. Справді, остаточне розуміння менеджменту потребує оцінки всіх трьох підходів. Зазначені недоліки ранніх теорій менеджменту певною мірою долаються інтегрованими підходами до управління (процесний, системний, ситуаційний), які складають основу сучасного управління.

Процесний підхід розглядає управління як серію взаємопов’язаних дій (функцій управління), які реалізуються у певній послідовності. Кожна функція управління, в свою чергу, складається із взаємопов’язаних підфункцій. Таким чином, процес управління є загальною сумою усіх функцій та підфункцій.

Об’єктом досліджень процесного підходу є безперервний процес виконання взаємопов’язаних функцій управління організацією.

Системний підхід є однією з важливих сучасних теорій менеджменту. Системний підхід розглядає організацію як систему у єдності частин, з яких вона складається, та зв’язків із її зовнішнім середовищем.

Система - це взаємопов'язаний набір елементів, що функціонують як єдине ціле. Трактування організації як системи дає різні важливі погляди на організації. Вони охоплюють: поняття відкритих систем, підсистем, синергії й ентропії. Відкриті системи — це системи, які взаємодіють зі своїм середовищем, тоді як закриті не взаємодіють із середовищем. Усі організації є відкритими системами, проте деякі роблять помилку, ігноруючи своє середовище, і поводяться так, ніби їхнє середовище не є важливим.

З погляду організацій як систем менеджери можуть ліпше зрозуміти роль свого середовища і ступеня взаємозалежності між підсистемами в межах організації. Вони повинні також розуміти, як їхні рішення впливають і піддаються впливу інших підсистем у межах організації.

Системний підхід також виділяє значення підсистем - систем у межах ширшої системи. Наприклад, маркетинг, виробництво, фінанси в межах компанії Маttel є, з одного боку, системами, однак з іншого, - підсистемами в межах цілої організації. Оскільки вони взаємозалежні, то зміни в одній підсистемі можуть впливати на інші підсистеми. Якщо відділ виробництва в Маttel знижує якість іграшок, які виробляє (купуючи, наприклад, матеріали нижчої якості), то наслідки будуть відчутні у сфері фінансів (більший потік готівки за коротший період унаслідок зниження ціни) і маркетингу (зменшення обсягу продажу за тривалий період унаслідок незадоволення споживачів). Менеджери повинні пам'ятати таке: хоча організаційними підсистемами можна керувати з деяким рівнем автономії, їхньою взаємозалежністю не потрібно ігнорувати.

Синергія стверджує, що організаційні одиниці (або підсистеми) часто можуть діяти успішніше, працюючи разом, ніж тоді, коли працюють окремо. Наприклад, Walt Disney Company в цілому має вигоду від синергії. Фільми компанії, тематичні парки, телевізійні програми і торгівля ліцензованими програмами забезпечують взаємний прибуток. Діти, які люблять діснеївські мультфільми, хочуть піти в Disney World, щоб їх переглянути і купити м'які іграшки героїв фільму. Музика з фільму забезпечує фірмі додаткові доходи, як і комп'ютерні ігри та інші ліцензовані пристрої в коробках для ланчу, одягу тощо. Синергія є важливим поняттям для менеджерів, оскільки вона підсилює вагомість спільної роботи шляхом кооперації і координації.

Ентропія ж — це закономірний процес, який веде до системного занепаду. Коли організація не стежить за зворотним зв'язком зі своїм середовищем і не пристосовується до нього, вона може збанкрутувати. Головна ціль менеджменту, з погляду системного підходу - це постійне оновлення організації, щоб уникнути ентропії.

Об’єктом досліджень системного підходу є елементи внутрішнього та зовнішнього середовища організації.

Ще одним новим і вартим уваги доповненням до управлінської думки є ситуаційний підхід. Класичний, поведінковий і кількісний підходи вважають універсальними, оскільки вони намагаються визначити "один найліпший шлях" керування організацією. Ситуаційний підхід передбачає, що універсальні теорії не можна засто­совувати до організацій, оскільки кожна організація унікальна. Ситуаційний підхід визнає, що хоча загальний процес управління і є однаковим, специфічні прийоми, які використовує керівник повинні змінюватися залежно від ситуації.

Він також засвідчує, що прийнятна управлінська поведінка у конкретній ситуації залежить від особливих обставин. По-різному сформульовану ефективну управлінську поведінку в одній ситуації не завжди можна пристосувати до інших ситуацій. Наприклад, згадаймо таке: Ф. Тейлор припускав, що всі робітники забезпечують більший рівень випуску, щоб максимізувати свій власний матеріальний добробут. Ми можемо уявити певних людей, мотивом яких є головно гроші, однак можемо ще легше уявити інших людей, у яких переважає бажання вільного часу для відпочинку, соціальний статус, соціальне сприйняття чи будь-яке поєднання всього цього.

Об’єктом досліджень ситуаційного підходу виступають найбільш значущі елементи внутрішнього та зовнішнього середовища організації.