4. Керівництво: сутність та місце в процесі менеджменту.

Центральною фігурою в системі менеджменту кож­ної організації є менеджер-керівник, який керує орга­нізацією (підприємством), конкретним видом діяльності, функцією, підрозділом, службою, групою людей тощо. Сильне та ефективне керівництво сприяє створенню атмосфери взаємоучасті, максимальному розкриттю потенці­алу кожного працівника, зосереджує зусилля колекти­ву на досягненні цілей організації. Його основою є вміло побудовані взаємовідносини керівника з підлеглими. Отже, діяльність керівника спрямована на управління підпорядкованою йому системою загалом, на керівництво процесом діяльності цієї системи та на створення його внутрішньої функціональної структури.

Керівник – це особа, яка реально виконує особливі функції управління та організації у процесах виробництва.

У діяльності конкретного керівника всі три функції постають у своєрідному поєднанні, значимість кожної з них виявляється лише в особливих ситуаціях (на етапах становлення, за умов реорганізації, при нововведеннях). Проте навчитися керувати, стати справжнім керівником можна лише тоді, коли людина оволодіє трьома зазначеними функціями й виявиться здатною не тільки ухвалювати відповідні рішення, а й перебирати на себе відповідальність за їх виконання. Відповідальність – це зобов’язання виконувати поставлені завдання та відповідати за їх вирішення.

Управління умовно можна поділити на управління діяльні­стю організації і управління людьми. Через системи управлін­ня керівники прагнуть впливати на процес досягнення постав­леної мети на етапах планування, виконання і контролю за ре­зультатами виконання. Чим краще ми управляємо своєю діяль­ністю, тим менше підстав для втручання в неї інших. Чим більше людей зайнято в єдиному трудовому процесі, тим важ­ливіше, щоб хтось координував, керував, спрямовував ді­яльність як груп, так і окремих працівників на досягнення за­гальної мети організації. Успішного управління діяльністю не може бути досягнуто без відповідного управління людьми. Останнє означає діяльність щодо керівництва персоналом. Цю сферу управління часто називають роботою керівника.

Керівництво є об'єднувальною функцією менеджмен­ту, яка пронизує всі управлінські процеси в організації.

Керівництво — вид управлінської діяльності, який на засадах лі­дерства та влади забезпечує виконання функцій менеджменту, фор­мування методів менеджменту та їх трансформацію в управлінські рішення шляхом використання комунікацій.

Керівництво організацією є істотним компонентом ефек­тивності її управління. У процесі розвитку об'єкта й суб'єкта управління розуміння змісту поняття керівництво суттєво зміни­лося. Результатом цих змін є нова філософія менеджменту, у центрі якої перебувають згода і взаємопідтримка, а не відноси­ни панування і підпорядкування. За цією концепцією основні фактори керівництва сучасною організацією такі: підтримка підлеглих, спрямована на виховання в них почуття власної гідності; гармонізація ефективних зв'язків між персоналом фірми; акцент на досягненні групової мети і досконалості в ро­боті; сприяння ефективній роботі колективу за допомогою про­грам, координації та планування, а також забезпечення необ­хідними ресурсами.

Місце керівництва в процесі менеджменту показано на рис 4З.

Практика господарювання свідчить, що керівник повинен постійно адаптувати, раціоналізувати і переорієнтовувати орга­нізацію відповідно до вимог зовнішніх умов. Керівництво — це комбінація переконання, примусу і прикладу, здатна змусити людей виконувати те, що від них вимагається. Іншими слова­ми, керівництво — це здатність спрямовувати ентузіазм підлег­лих на досягнення поставленої мети. Без керівництва будь-яка організація є не що інше, як натовп людей і машин. Дієвість ке­рівництва виявляється в спроможності переконувати інших зна­ходити ефективні рішення поставлених завдань. Це певний людський фактор, що об'єднує трудовий колектив у єдине ціле й мотивує його до досягнення поточної і довгострокової мети.

Забезпечення ефективного керівництва базується на:

— ініціативності;

— інформованості;

— відстоювані власної думки;

— прийнятті рішень;

— розв'язанні конфліктних ситуацій;

— критичному аналізі.

Усі розглянуті елементи є взаємопов'язаними.

Основні фактори, що сприяють ефективному керівництву організацією, такі:

— підтримка. Поведінка, що вселяє підлеглому почуття власної значимості;

— гармонізація відносин. Поведінка, що заохочує членів ко­лективу до розвитку тісних, що влаштовують усіх, взаємовід­носин;

— акцент на досягненні мети. Поведінка, що стимулює ен­тузіазм у досягненні групової мети або досконалості в роботі;

— сприяння роботі. Поведінка, що сприяє досягненню мети за допомогою програм, координації і планування, а також за­безпечення необхідними ресурсами — інструментами, матері­алами, технічними засобами.