4. Юридична та соціальна відповідальність у менеджменті.

У процесі діяльності організації виділяють два види відповідальності підприємця та менеджера — юридичну та соціальну.

Юридична відповідальність —дотримання конкретних державних законодавчих актів, інструкцій, положень тощо, які визначають ме­жі, норми, засади функціонування організацій.

Соціальна відповідальність -—добровільна реакція організації на соціальні проблеми суспільства.

Питанням соціальної відповідальності підприємства приділяється серйозна увага.

Соціальну відповідальність різні представники менеджменту трактують неоднаково.

Існує погляд на цю проблему, відповідно до якого організація повинна піклуватися про ефективність використання своїх ресурсів, максимізувати прибуток, надавати суспільству необхідні товари й послуги. Таким чином, організація - це економічна цілісність, і її головна мета - прибуток. Реалізуючи економічні цілі (даючи роботу людям, дивіденди - акціонерам, товари - суспільству), організація поводиться відповідально.

Відповідно до іншої точки зору, організація - це складна частина зовнішнього оточення, від якого залежить саме існування організації. До складового цього оточення ставляться споживачі, постачальники, місцеве населення, засоби інформації й ін. Це суспільне середовище може сильно впливати на досягнення підприємством своїх цілей, тому організації доводяться врівноважувати чисто економічні цілі з економічними й соціальними інтересами цих складові середовища. Отже, соціальна відповідальність - це дії організації, що вживають у благо суспільства добровільно, а не на вимогу закону. Організації повинні направляти частина своїх ресурсів і зусиль по соціальних каналах. Вони повинні жертвувати на благо й удосконалювання суспільства. Більше того, вони повинні відповідально діяти в сферах захисту навколишнього середовища, охорони здоров'я й безпеки, захисту інтересів споживачів. Відповідально діючому підприємству суспільство буде довіряти.

Можна виділити три компоненти стратегії підприємства для завоювання суспільної довіри:

1. Відповідальне поводження:

o рішення завдання задоволення певних потреб суспільства через обмінні відносини ринку;

o рішення завдання науково-технічного розвитку суспільства (через використання капіталу, ноу-хау);

o несення відповідальності за всі дії і їх наслідки, причиною яких підприємство є саме. Наприклад, якщо компанія допустила забруднення водного басейну, то вона відповідає за його очищення й має втрати за заподіяний збиток.

2. Комунікативне поводження, або "діалог із суспільством".

Принципами роботи із суспільством є:

o суспільна довіра до джерела інформації,

o створення атмосфери довіри між підприємством і суспільством через конкретне поводження підприємства;

o орієнтація на співробітництво;

o надання підприємством повної інформації (як позитивної, так і негативної) суспільству;

o орієнтація на протилежну думку, тобто визнання права різних суспільних груп на власну думку, що може відрізнятися від ціннісних уявлень підприємства.

3. Інноваційне поводження. Це пошук оптимального рішення проблем, пов'язаних з інноваціями, які повинні знаходити схвалення з боку суспільства.

Визнання підприємцями та менеджерами соціальної відповідальності й відповідна поведінка мають переваги і недоліки. Переваги соціальної відповідальності вияв­ляються в забезпеченні стабільного функціонування ор­ганізації, а також у її здатності впливати на стан, дина­міку розвитку суспільства. Отже, соціальна відповідаль­ність має такі переваги:

— забезпечує довгострокові перспективи розвитку су­спільства;

— створює можливості впливу на зміни суспільства;

— допомагає розв'язувати соціальні проблеми, в то­му числі й працівників організації;

— формує норми моралі в організації;

— забезпечує встановлення доброзичливих відносин між підприємцями (менеджерами) та іншими членами суспільства тощо.

Водночас соціально відповідальна поведінка органі­зації, менеджера пов'язана з певними проблемами, най­істотнішими серед яких є:

— порушення принципу максимізації прибутку;

— зростання собівартості продукції у зв'язку зі збіль­шенням витрат на соціальні потреби;

— неможливість забезпечення високого рівня підзвіт­ності суспільству.

Часто соціальна відповідальність супроводжується не­вмілим задоволенням соціальних потреб, організацією гучних акцій задля рекламних цілей тощо.

Підприємці та менеджери повинні намагатися досягнути такого рівня соціальної відповідальності, який забезпечив би реалізацію переваг та усунення (послаблення) недоліків.

Соціальна відповідальність є похідною цінностей, які випливають із етичних норм підприємців, менеджерів, працівників організації. У кожному суспільстві, колек­тиві вони мають свої особливості.

Сьогодні виробляється нова управлінська філософія: головні інтереси підприємства, колективу, акціонерів-власників - це відповідальність перед різними соціальними групами. Характерною рисою цієї управлінської філософії є ринкова орієнтація підприємства, побудова у цьому напрямку всіх ланок керування: механізму дій на ринку, планування й фінансового контролю, внутріфірмової політики.

На підприємствах сформувалися елементи реалізації соціально відповідального менеджменту:

o види діяльності: постійно вести пошук нових видів діяльності (не на шкоду, а на додаток до основного), що забезпечують стабільність, надійність функціонування підприємства;

o співробітництво: з повагою ставитися до ділових партнерів, активно працювати з ними, розширювати сфери ділових взаємин;

o персонал: бути уважним і чуйним до його запитів і потреб, сприяти підвищенню віддачі праці;

o зовнішня обстановка (середовище): усіляко сприяти формуванню стабільної в економічному й соціальному плані, екологічно безпечного зовнішнього середовища;

o суспільна орієнтація підприємства - формування клімату соціальної відповідальності підприємства перед суспільством і людьми: інтегрувати свої економічні інтереси з інтересами суспільства.

Орієнтація на ці принципи дозволяє підприємству реалізовувати ділову стратегію по організаційному розвитку, освоєнню нових сегментів ринку, реалізацію різного роду нововведень.