Підручники

1. Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України / за ред. Ю. С. – К.: Істина, 2003 р. – 464с.

2. Цивільне право України: Підручник: У 2-х книгах / О. В. Дзера. – К.: Юрінком Інтер, 2002 р.

3. Цивільне право: Академічний курс: Підручник 2-х книгах / М. М. Шевченко

4. Цивільне право: Загальна частина: Навч. посібник для студентів юрид. вузів, та факультетів /За ред. О.А, Підопригори, Д.В. Бобрової. - К.: Вентурі, 1995. - 416 с.

5. Цивільне право України: У 2 - х кн. Кн. 1 / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - Гл. 26,27. - С. 604 - 706.

6. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів і факультетів у 2 - х ч. Ч. 1. - К.: Вентурі, 1997. - Гл. 29,30. - С. 448 - 538.

7. Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності в Україні: Навч. посібник для студентів юридичних вузів і факультет, університетів. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - Гл. 7,8,9,12. - С. 62 - 132, 133 - 150.

Спеціальна література

1. Азимов Ч.Н. ОсновьІ патентного права УкраиньІ. Харьков. - 1994.

2. Шаров В. Захист прав інтелектуальної власності в Україні: удосконалення правового регулювання // Право України. - 1999. - №3. - С.42 - 46.

3. Карпенко Д., Клявлін В., Святоцький О., Федченко Л. Правові питання взаємовідносин,

4. пов’язаних із створенням службових винаходів // Право України. - 1998. - №9. - С.34 - 37.

5. Мельник О. Законодавство України про товарні знаки: проблемні питання // Право України. - 1999. - №4. - С.71 - 73.

6. Мельник О. Товарний знак та його ознаки //Право України. - 1999. - №2. - С.22 - 24.

7. Підопригора О.А. Проблеми кодифікації законодавства про інтелектуальну власність // Українське право. - 1997. - №1.

8. Підопригора О. Правові форми державного стимулювання винахідництва // Право України. - 1993. - №2. - С.13 - 15, 18.

9. Петров В. Правова охорона інтелектуальної власності в Україні // Право України. - 1998. - №11. - С.77 - 80.

10. Халаїм Н. Правова природа промислового зразка як об’єкта охорони // Право України. - 1998. - №П. - С.83 - 88.

11. Шишка Р. Право інтелектуальної власності: погляд на проблему // Право України. - 1999. - №1. - С.57 - 59.

ТЕСТИ

ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

(підсумкові)

РОЗДІЛ I

Загальні положення цивільного кодексу України

1. Цивільним законодавством регулюються:

   1. особисті немайнові відносини;

   2. майнові відносини;

   3. бюджетні відносини;

2. Відносини, урегульовані цивільним законодавством засновані на:

   1. розумності;

   2. справедливості;

   3. добросовісності;

   4. юридичній рівності учасників;

   5. вільному волевиявленню учасників;

   6. майновій самостійності учасників.

3. У складі дієздатності розрізняють:

   1. генеральну дієздатність;

   2. правочиноздатність;

   3. деліктоздатність;

   4. тестаментоздатність;

   5. трансдієздатність;

   6. біснесдієздатність.

4. Загальними засадами цивільного законодавства є:

   1. свобода договору;

   2. свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;

   3. судовий захист цивільного права та інтересу;

   4. неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини.

5. Визначення нормою права обсягу межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до правових норм це:

   1. добросовісність;

   2. справедливість;

   3. розумність.

6. Прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов’язків це:

   1. розумність;

   2. справедливість;

   3. добросовісність;

   4. пунктуальність.

7. Зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів фізичних осіб це:

   1. толерантність;

   2. справедливість;

   3. розумність;

   4. добросовісність.

8. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є:

   1. оголошення конкурсу;

   2. ведення чужих справ;

   3. безпідставне збагачення;

   4. несплата податків;

9. Здійснення суб’єктивного цивільного права може відбуватися шляхом вчинення:

   1. тільки фактичних дій;

   2. тільки юридичних дій;

   3. як фактичних так і юридичних дій.

10. Виконання цивільного обов’язку:

    1. не може бути юридичним фактом;

    2. інколи є юридичним фактом;

    3. завжди є юридичним фактом

11. Моральна шкода полягає:

    1. не може бути юридичним фактом;

    2. інколи є юридичним фактом;

    3. завжди є юридичним фактом.

12. Моральна шкода полягає:

    1. у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

    2. у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;

    3. у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

    4. у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

13. Безпосереднє ведення справ щодо опіки і піклування покладається на:

    1. відділ економіки;

    2. відділ освіти;

    3. відділи соціального захисту населення;

    4. відділ охорони здоров’я.

14. Суд встановлює:

    1. опіку над фізичною особою, в разі визнання її недієздатною;

    2. піклування над фізичною особою в разі обмеження її цивільної дієздатності;

    3. опіку над малолітньою особою та піклування над неповнолітньою особою, якщо буде встановлено, що вони позбавлені батьківського піклування.

15. Опікуном або піклувальником не може бути фізична особа:

    1. яка була усиновлювачем, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним з їхньої вини;

    2. яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

    3. поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування;

    4. яка має судимість за скоєння умисного злочину.

16. Опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування:

    1. відмовитися від майнових прав підопічного;

    2. видавати письмові зобов’язання від імені підопічного;

    3. укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та(або)державній реєстрації;

    4. укладати договори щодо іншого цінного майна.

17. Опіка припиняється у разі:

    1. передачі малолітньої особи батькам (усиновлювачам);

    2. досягнення підопічним-ти років;

    3. поновлення цивільної дієздатності особи, яка була визнана недієздатною;

    4. направлення малолітнього у школу соціальної реабілітації, при умові, що він раніше перебував під опікою.

18. Піклування припиняється у разі:

    1. засудження неповнолітнього до позбавлення волі;

    2. досягнення неповнолітньою особою повноліття;

    3. реєстрації шлюбу неповнолітньої особи;

    4. надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;

    5. поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена.

19. Ознаками юридичної особи є:

    1. наявність відокремленого майна;

    2. самостійна відповідальність за зобов’язаннями;

    3. придбання і реалізація цивільних прав від свого імені;

    4. організаційна єдність.

20. Можливість від свого імені набувати майнових та особистих прав і мати обов’язки полягає в тому, що юридична особа має право від свого імені:

    1. укладати договори;

    2. виступати в зобов’язаннях;

    3. нести самостійну відповідальність;

    4. висувати кандидатів у депутати.

21. У цивільному обороті юридична особа виступає:

    1. від свого імені;

    2. від імені своїх засновників;

    3. від імені учасників.

22. Залежно від форми участі органів державної влади у створенні юридичної особи розрізняються:

    1. розпорядчий порядок утворення юридичних осіб;

    2. дозвільний порядок утворення юридичних осіб;

    3. договірний порядок утворення юридичних осіб;

    4. нормативно-явочний порядок утворення юридичних осіб.

23. Ознаками підприємницького товариства є:

    1. мета отримання прибутку;

    2. можливість розподілу прибутку між учасниками товариства;

    3. організація господарського товариства;

    4. організація установи ,яка надає платні послуги;

    5. організація виробничого кооперативу.

24. Непідприємницькими організаціями є:

    1. релігійні громади;

    2. політичні партії;

    3. громадські організації;

    4. благодійні організації.

25. Юридична особа може діяти:

    1. тільки на підставі статуту;

    2. тільки на підставі засновницького договору;

    3. як на підставі одного з цих документів, так і на підставі обох.

26. У статуті товариства вказується:

    1. тільки на підставі статуту;

    2. органи управління товариства;

    3. компетенція органів управління;

    4. порядок вступу до товариства та виходу з нього;

    5. порядок спільної діяльності засновників товариства.

27. У засновницькому договорі товариства визначаються:

    1. зобов’язання учасників створити товариство;

    2. порядок їх спільної діяльності щодо його створення;

    3. умови передання майна його учасників.

28. Створюються і діють на підставі установчого договору:

    1. акціонерне товариство;

    2. товариство з обмеженою відповідальністю;

    3. товариство з додатковою відповідальністю;

    4. повне товариство;

    5. командитне товариство.

29. Створюються на підставі установчого договору і статуту:

    1. акціонерне товариство;

    2. товариство з обмеженою відповідальністю;

    3. товариство з додатковою відповідальністю;

    4. повне товариство;

    5. командитне товариство.

30. Юридична особа припиняється в результаті:

    1. злиття;

    2. виділу;

    3. поділу;

    4. приєднання;

    5. перетворення;

    6. санації.

31. При перетворенні юридичної особи одного виду в юридичну особу іншого виду відбувається:

    1. зміна виду діяльності;

    2. зміна організаційно-правової форма;

    3. зміна як виду діяльності, так і організаційно-правової форми.

32. У разі ліквідації платоспроможної юридичної особи у першу чергу задовольняють:

    1. вимоги працівників, пов`язані з трудовими відносинами;

    2. вимоги щодо податків;

    3. вимога автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

    4. вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю;

    5. вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

33. Об`єктами цивільних прав є:

    1. речі, у тому числі гроші та цінні папери;

    2. майнові права;

    3. результати робіт, послуг;

    4. результати інтелектуальної, творчої діяльності;

    5. інформація.

34. Рухомі речі можуть бути:

    1. тільки родовими;

    2. тільки індивідуально визначеними;

    3. як родовими, так і індивідуально визначеними.

35. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі:

    1. якщо його зміст зафіксований в одному або в кількох документах;

    2. якщо його зміст зафіксований у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони;

    3. якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку;

    4. якщо він підписаний його сторонами.

36. У письмовій формі належить вчиняти:

    1. правочини між юридичними особами;

    2. усі правочини між фізичною та юридичною особою;

    3. правочини між фізичною особою та державою.

37. Схвалення правочину, укладеного малолітньою особою можливе:

    1. тільки у активній формі;

    2. тільки у пасивній формі;

    3. як в активній, так і в пасивній формі.

38. Для визнання недійсним правочмну укладеного малолітньою особою за межами її дієздатності необхідно:

    1. щоб хоч однією із сторін виступала особа, яка не досягла років;

    2. щоб правочин виходив за межі дрібного побутового;

    3. щоб було відсутнє схвалення дій малолітнього з боку його законних представників;

    4. щоб правочин суперечив інтересам держави і суспільства.

39. Правочин ,який вчинила фізична особа ,дієздатність якої обмежена за межами цивільної дієздатності без згоди піклувальника може бути визнаний судом недійсним якщо буде встановлено наявність таких умов:

    1. правочин суперечить інтересам самого підопічного;

    2. правочин суперечить членам його сім’ї;

    3. правочин суперечить інтересам членів сім’Ї, яких підопічний повинен утримувати;

    4. відсутня згода піклувальника на вчинення такого правочину.

40. Для дійсності правочину, укладеного без дозволу органу опіки і піклування необхідні такі умови:

    1. особиста заінтересованість третіх осіб в укладенні такого правочину;

    2. відповідальність правочину інтересам фізичної особи, над якою встановлено опіку або піклування;

    3. звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання такого правочину дійсним;

    4. рішення суду про визнання правочину дійсним.

41. У випадку вивчення правочину без дозволу органу опіки і піклування заінтересованою особою може бути:

    1. опікун, який уклав правочин за дієздатну особу;

    2. піклувальник, котрий дав згоду на укладання правочину;

    3. неповнолітня або обмежена у дієздатності особа;

    4. третя особа, з якою укладено правочин без дозволу органу опіки і піклування.

42. Стан, при якому особа не усвідомлює своїх дій, може мати одну з таких форм:

    1. результативну;

    2. охоронну;

    3. кумулятивну;

    4. вольову;

    5. абстрактну;

    6. інтелектуальну;

43. Істотне значення має помилка щодо:

    1. мети правочину;

    2. природи правочину;

    3. прав та обов’язків сторін;

    4. відповідальності сторін;

    5. таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

44. Представництво є системою, що включає правовідносини:

    1. між тим, кого представляють і представником;

    2. між тим, кого представляють, і третьою особою;

    3. між представником і третьою особою;

    4. між тим, кого представляють, і особою, яка посвідчує документ, що засвідчує право на представництво.

45. Для внутрішніх відносин представництва характерним є:

    1. спрямованість на упорядкування правових зв’язків між тим, кого представляють, і третьою особою;

    2. службовий (допоміжний) характер щодо зв’язків між тим, кого представляють, і третьою особою;

    3. виникнення і реалізація не в інтересах того, хто вчиняє дії (представник, а з метою здійснення інтересу того, кого представляють.

46. Перевищення повноважень представником вважається кількісним, якщо має місце перевищення:

    1. числа, ваги, міри речей;

    2. строку договору, який треба укласти;

    3. розміру плати або покупної ціни;

    4. номенклатури продукції.

47. Якісне перевищення повноважень представника може стосуватися:

    1. виду оплати;

    2. власності і специфіки предмета угоди;

    3. вибору конкрагента, з яким має бути укладена угода;

    4. характеру самої угоди, вчинення дій, не передбачених довіреністю.

48. Схвалення дій представника, який перевищив свої повноваження можливе у формах:

    1. схвалення шляхом заяви про це;

    2. схвалення мовчазною згодою;

    3. схвалення шляхом здійснення конклюдентних дій.

49. Піклувальник може виступати представником підопічного у наступних випадках:

    1. за дорученням підопічного;

    2. за рішенням органу опіки і піклування;

    3. у разі хвороби неповнолітнього, яка сприяє особистому укладенню правочину;

    4. при веденні справ неповнолітнього у суді чи інших установах.

50. До особливостей комерційного представництва слід віднести:

    1. предмет;

    2. системний характер дій комерційного представника;

    3. надання посередницьких послуг;

    4. право комерційного представника одночасно представляти різні сторони у правочині.

51. Комерційний представник може:

    1. приймати на себе зобов’язання здійснювати визначені юридичні дії від імені і за рахунок особи, що представляється;

    2. приймати на себе зобов’язання здійснювати визначені фактичні дії.

52. Підставою комерційного представництва може бути:

    1. тільки цивільно-правовий договір;

    2. тільки трудовий договір;

    3. як цивільно-правовий, так і трудовий договір.

53. Представництво за довіреністю припиняється у разі:

    1. відмови третіх осіб від співробітництва із представником;

    2. визнання довіреності недійсною;

    3. відмови представника від вчинення дій, що були визнані довіреністю;

    4. припинення юридичної особи, яка видала довіреність;

    5. смерть особи, якій видано довіреність.

54. Позовна давність в один рік застосовується до вимог:

    1. про стягнення неустойки;

    2. про спростування недостовірної інформації у засобах масової інформації;

    3. про оскарження дій виконавця заповіту;

    4. про розірвання договору дарування;

    5. у зв’язку з недоліками проданого товару.

55. Перебіг позовної давності зупиняється:

    1. якщо пред’явленню позову перешкоджала непереборна сила;

    2. у разі відстрочення виконання зобов’язання на підставах, встановлених законом;

    3. у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини;

    4. якщо позивач або відповідач перебувають у складі Збройних сил України.

56. Позовна давність не поширюється:

    1. на вимогу про розірвання договору купівлі-продажу нерухомості;

    2. на вимогу вкладника до банку про видачу вкладу;

    3. на вимогу про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю;

    4. на вимогу страхувальника до страховика, про здійснення страхової виплати;

    5. на вимогу про переведення на співвласника прав та обов’язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праці спільної часткової власності.

57. За характером поведінки зобов’язаної сторони відносини можуть бути:

    1. активними;

    2. зобов’язальними;

    3. пасивними;

    4. майновими.

58. До особистих прав юридичної особи належать:

    1. право на найменування;

    2. право на виробничу марку;

    3. право на свободу;

    4. право на знаки для товарів і послуг;

    5. право на честь і гідність

    6. право на ділову репутацію.

59. Юридичні особи можуть утворюватися такими способами:

    1. імперативним;

    2. диспозитивним;

    3. договірним;

    4. нормативно-явочним;

    5. дозвільним;

    6. розпорядчим.

60. За юридичним складом юридичні факти можуть бути:

    1. простими;

    2. змішаними;

    3. складними.

РОЗДІЛ II

Особисті немайнові права фізичної особи.

Право власності та інші речові права.

Право інтелектуальної власності.

1. Цивільне право:

   1. тільки регулює особисті немайнові відносини;

   2. тільки охороняє особисті немайнові відносини;

   3. регулює і охороняє особисті немайнові відносини.

2. Особисті немайнові права належать кожній фізичній особі:

   1. від народження;

   2. за договором;

   3. за адміністративним актом;

   4. за законом.

3. У другій книзі ЦК особисті немайнові права класифікуються:

   1. залежно від їх предмета;

   2. залежно від їх суті;

   3. залежно від ступеня їх важливості;

   4. залежно від їх цивільного призначення.

4. Цивільним кодексом передбачено можливість обмеження особистих немайнових прав фізичної особи за:

   1. предметом;

   2. обсягом;

   3. змістом;

   4. суттю.

5. Межі реалізації особистих немайнових прав можуть бути:

   1. особистими;

   2. винятковими;

   3. загальними;

   4. спеціальними.

6. Змістом права на захист особистих немайнових прав є такі повноваження:

   1. вимагати не порушення цих прав;

   2. вимагати припинення всіх діянь, якими порушуються ці права;

   3. вимагати відновлення вказаних особистих прав у випадку їх порушення.

7. Застосування штучного запліднення і імплантації ембріона проводяться:

   1. тільки за згодою дієздатної жінки за умови згоди подружжя;

   2. при забезпеченні анонімності донора;

   3. при збереженні лікарської таємниці.

8. Складовими частинами права фізичних осіб на охорону здоров’я є:

   1. життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд і соціальне обслуговування і забезпечення, необхідні для підтримки здоров’я;

   2. безпечне для життя і здоров’я навколишнє середовище;

   3. безпечні умови праці;

   4. кваліфікована медико – санітарна допомога, включаючи вільний вибір лікаря і лікувальної установи.

9. Умови відмови лікаря від подальшого лікування пацієнта, якщо той не виконує медичні призначення, правила внутрішнього розпорядку лікувальної установи є:

   1. згода керівника лікувального закладу;

   2. відсутність загрози здоров’ю населення;

   3. відсутність загрози здоров’ю хворого;

   4. згода самого хворого.

10. Повнолітній дієздатній фізичній особі:

    1. належить тільки право відмови від медичного втручання;

    2. належить тільки право відмови від продовження медичного втручання;

    3. належать обидва ці права.

11. Фізична особа має право на таємницю про:

    1. стан свого здоров’я;

    2. факт звернення за медичною допомогою;

    3. діагноз;

    4. відомості, одержані при ї фізичному обстеженні.

12. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про:

    1. результати медичного втручання;

    2. діагноз;

    3. методи лікування;

    4. перспективи розвитку захворювання.

13. До злочинів, об’єктом яких є свобода фізичної особи, відносяться:

    1. зґвалтування;

    2. підміна дитини;

    3. торгівля людьми;

    4. незаконне поміщення в психіатричних закладах;

    5. експлуатація дітей.

14. Право на ім’я фізичної особи включає в себе такі права:

    1. право володіти, користуватись і розпоряджатися своїм іменем;

    2. право вимагати від інших осіб звертатись до особи відповідно до її імені;

    3. право на псевдонім;

    4. право вимагати зупинення незаконного використання свого імені, а також будь-які його порушення.

15. Право на повагу до гідності та честі складається з таких складових частин:

    1. право на гідність та честь;

    2. право на розвиток і покращення честі і гідності;

    3. право на недоторканість гідності та честі;

    4. право на захист гідності та честі у випадках порушення.

16. До структури індивідуальності входять:

    1. зовнішній вигляд фізичної особи;

    2. голос фізичної особи;

    3. манера поведінки фізичної особи; інтелектуальний, культурний та освітній рівень фізичної особи.

17. Право на індивідуальність полягає в можливості особи:

    1. володіти певною індивідуальністю;

    2. використовувати свою індивідуальність;

    3. створювати та змінювати свою індивідуальність;

    4. вимагати захисту у випадку будь-якого порушення права на індивідуальність.

18. Збирання, зберігання, використання і поширення про особисте життя фізичної особи без її згоди допускається в інтересах:

    1. здоров’я населення;

    2. громадської безпеки;

    3. національної безпеки;

    4. економічного добробуту.

19. Не допускається збирання інформації, яка є:

    1. такою, що містить державну таємницю;

    2. конфіденціальною інформацією юридичної особи;

    3. інформацією про стан довкілля на режимних об'єктах.

20. Право на особисте життя включає:

    1. право визначати своє особисте життя;

    2. право на ознайомлення з обставинами особистого життя; право зберігати в таємниці обставини свого особистого життя;

    3. право вимагати захисту права на особисте життя.

21. Здійснення права на особисті папери може бути обмежено у таких випадках:

    1. коли особисті папери стосуються особистого життя іншої фізичної особи;

    2. коли особисті папери стосуються діяльності юридичної особи;

    3. коли особисті папери передані до фонду бібліотек з дотриманням усіх прав заінтересованих осіб.

22. Свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості – це можливість особи на власний розсуд та відповідно до своїх можливостей визначати:

    1. напрям творчості;

    2. сферу творчості;

    3. зміст творчості;

    4. форму творчості.

23. Право на місце проживання включає в себе такі основні положення:

    1. володіння місцем проживання;

    2. використання місця проживання;

    3. захист місця проживання;

    4. вільний вибір та зміна місця проживання.

24. Законом можуть бути встановлені особливі правила доступу на окремі території, якщо цього потребують інтереси:

    1. громадської безпеки;

    2. державної безпеки;

    3. охорони громадського порядку;

    4. охорони життя і здоров'я людей.

25. Випадками законного обмеження свободи є:

    1. виправні роботи;

    2. адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення;

    3. громадські роботи;

    4. взяття під варту як запобіжний захід;

    5. адміністративний арешт;

    6. позбавлення волі як вид кримінального покарання;

    7. затримання органом дізнання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.

26. Характерними ознаками права власності як суб’єктивного права є:

    1. його зміст охоплює три правомочності власника ( право володіння, право користування і право розпорядження);

27. суб’єктом права власності може бути будь-який суб'єкт права;

    1. об’єктом правовідносин власності може бути будь-яка індивідуально визначена річ;

    2. об'єктом права власності може бути будь-яка родова річ;

    3. своє право на річ власник завжди здійснює своєю владою і у своєму інтересі.

28. Власник не може використовувати право власності на шкоду:

    1. правам, свободам та гідності фізичних осіб;

    2. інтересам суб’єктів політичної системи;

    3. інтересам суспільства.

29. Набуття права власності на річ набувальною давністю є:

    1. першопочатковим;

    2. похідним;

    3. змішаним;

    4. проміжним.

30. Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

    1. частка є незначною і не може бути виділена у натурі;

    2. річ є неподільною;

    3. річ є особливо цінною;

    4. спільне володіння і користування майном є неможливим;

    5. таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членів його сім’ї.

31. Припинення права спільної часткової власності може бути:

    1. при відчуженні частки одним із двох співвласників іншому;

    2. при відчуженні часток всіма співвласниками одному з них;

    3. при переході до одного із двох співвласників частки іншого у спадщину;

    4. при реалізації майна, що знаходиться у спільній частковій власності .

32. Специфічними підставами припинення спільної власності є:

    1. поділ;

    2. приєднання;

    3. виділ.

33. Речовими правами на чуже майно є:

    1. приватизація будинку (квартири), який входить до державного житлового фонду;

    2. отримання житла на підставі цивільно-правових правочинів;

    3. в порядку спадкування;

    4. в порядку новостворення;

    5. за набувальною давністю.

34. До речових засобів захисту права власності відносяться:

    1. віндикаційний позов;

    2. позов про відшкодування шкоди;

    3. негаторний позов;

    4. позов про повернення речей, наданих у користування за договором;

    5. вимоги власника про визанання права власності;

    6. позов про повернення безпідставно отриманого майна.

35. До зобов'язально-правових засобів захисту права власності відносяться:

    1. віндикаційний позов;

    2. позов про відшкодування шкоди;

    3. негаторний позов;

    4. позов про повернення речей, наданих у користування за договором;

    5. вимоги власника про визанання права власності;

    6. позов про повернення безпідставно отриманого майна.

36. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно у разі, якщо:

    1. воно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

    2. воно було викрадено у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

    3. воно вибуло з володіння власника, або особи якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

37. Речовими правами на чуже майно є:

    1. право на володіння;

    2. сервітут;

    3. емфітевзис;

    4. суперфіцій.

38. Для прав на чуже майно характерними є такі ознаки:

    1. їх відносний характер;

    2. їх абсолютний характер;

    3. реалізація принципу переваги, який надає суб’єкту зобов’язального права перевагу перед суб’єктом речового права реалізувати своє право;

    4. перехід права власності на майно до іншої особи не є підставою для припинення речових прав інших уповноважених осіб на це майно.

39. Особа, яка володіє знайденою річчю протягом шестимісячного строку на розшук її власника є:

    1. титульним володільцем;

    2. умовним володільцем;

    3. фактичним володільцем.

40. Казенні підприємства створюються за рішенням уряду шляхом перетворення державних підприємств, які не підлягають приватизації, на казенні підприємства якщо:

    1. підприємство проводить діяльність, яка відповідно до законодавства може здійснюватися тільки державним підприємством;

    2. головним споживачем продукції підприємства є держава;

    3. засоби виробництва такого підприємства не можуть бути у приватній власності;

    4. підприємство є суб’єктом природних монополій.

41. Майнові права на об’єкти інтелектуальної власності:

    1. є товаром;

    2. є об’єктом цивільного обігу;

    3. можуть відчужувати від їх суб’єкта.

42. До об’єктів права інтелектуальної власності належать:

    1. літературні та художні твори;

    2. комп’ютерні програми;

    3. технічні відкриття;

    4. винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

    5. комерційні таємниці.

43. Особистими немайновими правами інтелектуальної власності є:

    1. право на визнання людини творцем об’єкта права інтелектуальної власності;

    2. право на використання об’єкта права інтелектуальної власності;

    3. право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об’єкта права інтелектуальної власності.

44. Майновими правами інтелектуальної власності є:

    1. право на використання об’єкта права інтелектуальної власності;

45. виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності;

    1. виключне право дозволяти неправомірному використанню об’єкта права інтелектуальної власності.

46. Майнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням трудового договору належать:

    1. працівникові, який створив цей об’єкт;

    2. юридичній особі, де він працює;

    3. працівникові та юридичній особі спільно

47. Майнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений на замовлення, належать:

    1. творцеві цього об’єкта та замовникові спільно;

    2. творцеві об’єкта;

    3. замовникові.

48. Твір стає об’єктом правової охорони тільки за умови, що він відповідає таким вимогам:

    1. твір має бути визнаний твором експертами агентства з охорони авторських прав;

    2. твір має бути оригінальним, тобто таким, який ще невідомий суспільству, він не може бути повторенням уже відомого твору;

    3. твір має бути виражений в такій об’єктивній формі, яку можуть сприймати інші та відтворювати її.

49. Підставами виникнення співавторства є:

    1. наявність право чину (усного чи письмового) про спільну співпрацю над створенням твору;

    2. праця носить творчий характер;

    3. творці співпрацюють добровільно.

50. Автору належать такі особисті немайнові права:

    1. вимагати зазначення свого імені у зв’язку з використанням твору, якщо це практично можливо;

    2. забороняти зазначення свого імені у зв’язку з використанням твору;

    3. обирати псевдонім у зв’язку з використанням твору;

    4. на недоторканість твору.

51. Майновими правами інтелектуальної власності на твір є:

    1. право на використання твору;

    2. право на винагороду за твір;

    3. виключне право дозволяти використання твору;

    4. право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання.

52. Використанням твору є його:

    1. опублікування;

    2. переклад;

    3. включення складовою частиною до збірника;

    4. публічне виконання;

    5. використання цитат, уривків у наукових цілях.

53. Твір не може бути опублікований:

    1. якщо він порушив права людини на таємницю її особистого і сімейного життя;

    2. якщо він завдає шкоди громадській безпеці;

    3. якщо він завдає шкоди громадському порядку;

    4. якщо він завдає шкоди здоров’ю та моральності населення.

54. Винахід вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він відповідно до закону:

    1. є новим;

    2. має винахідницький рівень;

    3. придатний для наукового використання;

    4. придатний для промислового використання.

55. Об’єктом винаходу може бути:

    1. ідея;

    2. продукт;

    3. процес.

56. Корисна модель вважається придатною для набуття права інтелектуальної власності на неї, якщо вона відповідно до закону:

    1. має науковий рівень;

    2. є новою;

    3. є придатною для використання.

57. Об’єктом корисної моделі може бути:

    1. тільки продукт;

    2. тільки процес;

    3. як продукт, так і процес.

58. Промисловий зразок вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він відповідно до закону:

    1. є новим;

    2. має винахідницький рівень;

    3. придатний для побутового використання.

59. Об’єктом промислового зразка можуть бути:

    1. форма;

    2. малюнок чи розфарбування або їх поєднання;

    3. продукт;

    4. пристрій.

60. Набуття права інтелектуальної власності на винахід , корисну модель, промисловий зразок засвідчується:

    1. свідоцтвом;

    2. дипломом;

    3. атестатом;

    4. патентом.

61. Раціоналізаторською пропозицією є визнана юридичною особою пропозиція, яка містить:

    1. технологічне рішення в будь-якій сфері її діяльності;

    2. наукове рішення у будь-якій сфері діяльності;

    3. практичне рішення у будь-якій сфері діяльності;

    4. організаційне рішення у будь-якій сфері діяльності.

62. Об’єктом раціоналізаторської пропозиції може бути:

    1. матеріальний об’єкт;

    2. процес;

    3. інше.

63. Право інтелектуальної власності на сорт рослин, порід тварин становлять:

    1. особисті немайнові права, засвідчені державною реєстрацією;

    2. майнові права засвідчені свідоцтвом;

    3. майнові права засвідчені патентом;

    4. майнове право на поширення сорту рослин, породи тварин, засвідчене державною реєстрацією.

64. Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується:

    1. патентом;

    2. дипломом;

    3. атестатом;

    4. свідоцтвом.

65. Комерційною таємницею можуть бути відомості:

    1. технічного характеру;

    2. комерційного характеру;

    3. особистого характеру;

    4. виробничого характеру.

66. Строк чинності права інтелектуальної власності на комерційну таємницю обмежується:

    1. строком існування сукупності ознак комерційної таємниці;

    2. строком, визначеним у свідоцтві;

    3. строком, визначеним у патенті.

67. Обсяг правової охорони географічного зазначення визначається:

    1. характеристиками товару;

    2. межами географічного місця його походження;

    3. інше.

Видавництво “КУТЕП”

Підписано до друку від 26.06.06 р.

Тираж 150 прим. Зам. № 223 від 26.06.2006 р.

КОД 104011

Видано друком Київським університетом туризму, економіки i права.

м. Київ, вул. Генерала Жмаченка, 26, т/ф 543-77-39

304