Тема 1. Поняття цивільного права

ПЛАН

1. Цивільне право, як суб’єктивне право.

2. Цивільне право, як самостійна галузь національного права України.

3. Предмет правового регулювання цивільного права.

4. Метод правового регулювання.

5. Система цивільного права.

6. Принципи цивільного права.

7. Функції цивільного права.

1. Цивільне право, з суб’єктивної точки зору – певна можливість окремого суб’єкта мати цивільні права, тобто це є природним правом особи.

2. З об’єктивної точки зору, цивільне право це – сукупність правових норм, які регулюють відносини, що складаються в сфері приватного життя, тобто це є окрема галузь національного права України, яка відрізняється від інших галузей такими ознаками як: предмет, метод, система.

Крім того, цивільне право можна розглядати як окремий навчальний предмет, який викладається в вищих навчальних закладах юридичного профілю, а також як окрему галузь юридичної науки, що займається вивченням цивільних відносин, норм цивільного права та їх співвідношення.

3. Предметом правового регулювання цивільного права є система суспільних відносин, які складаються в сфері приватного життя і будуються на принципах рівності, добровільності, розумності, добросовісності.

І групу цивільних відносин складають - майнові відносини в сфері товарно - грошової форми обігу та відносини власності, наприклад: цивільними відносинами є відносини, які опосередковують купівлю - продаж, дарування, міну, відносини спадкування, відшкодування завданої шкоди тощо.

ІІ групу цивільних відносин складають особисті немайнові права, пов’язані з майном, наприклад: відносини в сфері створення і реалізації результатів інтелектуальної діяльності.

ІІІ групу цивільних відносин складають особисті немайнові права не пов’язані з майном. Це відносини при реалізації права на життя, на здоров’я, вільний розвиток особистості, таємниці кореспонденції тощо.

4. Методом правового регулювання цивільних правовідносин є способи, за допомогою яких врегульовуються суспільні відносини, що складають предмет цивільного права.

Існує два методи впливу на цивільні правовідносини:

1. диспозитивний – метод вільного волевиявлення суб’єктів цивільних правовідносин, який надає їм можливість вибору своєї поведінки. Цей метод є панівним в цивільному праві, оскільки приватне життя не потребує жорсткої регламентації з боку держави. Як правило, в цивільному кодексі диспозитивність виражається словами: “може”, “має право”, це означає, що у суб’єкта є право вибору - використати право чи ні. Прикладом диспозитивної статті може бути ст. 314 ЦК України.

2. імперативний – це метод державного припису, жорсткої регламентації поведінки суб’єктів цивільних правовідносин. Для цивільного права цей метод не є характерним, оскільки носить публічний характер. Прикладом імперативної статті може бути ч. 2 ст. 85 або ст. 208 ЦК України.

В цивільному праві, як правило, норми носять змішаний характер, тобто поєднують в собі диспозитивний та імперативний методи. Прикладом змішаної статті може бути ст. 286 ЦК України.

5. Як правило, система – це поділ цілого на окремі частини, поєднані один з одним таким чином, що являють собою певну єдність. Всі норми цивільного права поділяються на: норми Загальної частини, які поширюються на абсолютно всі цивільні відносини не залежно від виду, наприклад, норми, які торкаються позовної давності, представництва, право і дієздатності тощо; та норми Особливої частини, які застосовуються до окремих правовідносин, наприклад, відносини договору купівлі - продажу, позики тощо.

Елементами системи є:

1. Окрема норма (стаття або пункт, параграф);

2. Цивільно - правовий інститут – сукупність норм права, які регулюють однорідну групу цивільних відносин, наприклад, інститут договору купівлі - продажу.

3. Цивільно - правові інститути можуть утворювати підгалузь, наприклад, підгалуззю цивільного права є авторське право та право промислової власності.

4. Всі вищезгадані елементи утворюють цивільне право України як самостійну галузь.

6. Принципи – це основні засади, ідеї, які визначають сутність цивільного права.

Принципи бувають: загальними, характерними для національного права в цілому, наприклад, демократизм, законність, гуманізм, рівність і галузеві, притаманні лише цивільному праву:

1. рівність сторін

2. свобода договору

3. справедливість

4. добросовість

5. розумність

7. Функції можна визначити як цільове призначення цивільного права:

1. регулятивна – для цивільних норм вона є основною;

2. захисна – окремі норми передбачають цивільно - правові санкції щодо порушників цивільних прав та способи поновлення цих прав;

3. профілактична – запобігання цивільним правопорушенням;

4. виховна – сприяння в оволодінні правовими знаннями з метою запобігання цивільно - правових санкцій до правопорушника.