Монографії:

1. Селиванова Й. Створення і реєстрація суб’єктів господарювання // Право України. - 1992. - № 2. - С. 6 - 9, 22.

2. Мамічева О. Акціонерні товариства в Україні: зародження та сучасний стан // Економіка. Фінанси. Право. - 1998. - № 9. - С.7 - 9.

ТЕМА: “Держава як суб’єкт цивільних правовідносин”.

ПЛАН

1. держава – юридична особа публічного права

2. Участь держави у цивільних відносинах

3. Створення державою юридичних осіб

Держава Україна, АРК, територіальні громади є учасниками цивільних відносин (ст.2 ЦК). В умовах ринкової економіки всі названі суб’єкти діють в приватних відносинах як юридичні особи публічного права. На відміну від інших юридичних осіб публічного права, порядок утворення та правовий статус яких встановлюються Конституцією та спеціальними законами (ст.81 ЦК), важливі правила щодо цивільно-правового положення держави, АРК, територіальних громад як юридичних осіб публічного права закріплені ще й безпосередньо в ЦК. У ЦК 1963 p. положень щодо участі цих суб’єктів у цивільних відносинах не було.

Держава, АРК, територіальні громади мають всі ознаки юридичної особи. Так, економічною передумовою виступу держави в цивільно-правовому обороті є визначене законом майно, в тому числі грошові кошти (ст.326 ЦК). Держава як суб’єкт цивільного права наділяється цивільною правоздатністю та дієздатністю (правосуб’єктністю). Проте цивільна правосуб’єктність держави має свої особливості. Так, держава може мати лише такі права та обов’язки, які дозволяє закон та які відповідають її публічним функціям. Цивільна правосуб’єктність держави виникає та припиняється інакше, ніж це відбувається з іншими юридичними особами. Держава набуває і здійснює цивільні права і обов’язки через складну структуру своїх органів (ст. 170 ЦК).

АРК також має всі ознаки юридичної особи. По-перше, вона є організацією територіальної автономії. По-друге, законами України визначається майно, що належить АРК і є економічною передумовою її виступу в цивільному обороті. Цивільна правосуб’єктність АРК має спеціальний характер, оскільки відповідно до Конституції (ст. 134) АРК вирішує питання, які знаходяться в межах її повноважень та віднесені до її відання. АРК як складна організація набуває і здійснює цивільні права та обов’язки через систему своїх органів (ст.171 ЦК).

Територіальна громада є організаційно-правовою формою місцевого самоврядування в Україні. Вона здійснює свою діяльність на підставі Конституції та законів, серед яких слід згадати Закон про місцеве самоврядування. Територіальна громада як юридична особа є організацією зі складною структурою (ст.172 ЦК). Саме через органи місцевого самоврядування вона, як правило, здійснює свою правосуб’єктність.

Економічною передумовою виступу територіальних громад у цивільних відносинах є рухоме нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є в комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об’єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (ст. 142 Конституції, ст.60 Закону про місцеве самоврядування, ст.327 ЦК).

Правосуб’єктність територіальних громад виникає і припиняється з моменту їх утворення або припинення відповідно до закону. Наприклад при об’єднанні територіальних громад сусідніх сіл в одну територіальну громаду моментом створення нової територіальної громади є рішення місцевого референдуму.

Держава є учасником всіх видів цивільних відносин — абсолютних та відносних, речевих та зобов’язальних тощо. Держава бере участь насамперед у правовідносинах власності та інших речевих правовідносинах. Держава як власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається майном, яке їй належить. Держава також може бути суб’єктом права спільної власності за участю всіх суб’єктів цивільного права (ст.356 ЦК). Цивільно-правові відносини власності за участю держави виникають у разі виявлення скарбу, що є пам’яткою історії та культури (ст.343), викупу державою пам’яток історії та культури, реквізиції та конфіскації (ст.ст.352— 354) тощо.

Держава може бути похідним суб’єктом права інтелектуальної власності в порядку спадкування чи на підставі відповідних цивільних правочинів (дарування тощо).

Держава бере участь у зобов’язальних відносинах. Наприклад, вона укладає договори держзамовлення (ст.648 ЦК), зовнішньоекономічні контракти тощо.

Нарешті держава може бути суб’єктом цивільного права у спадкових відносинах (ст.1222 ЦК).

Територіальні громади виконуючи функції місцевого самоврядування, таким чином беруть участь у цивільних правовідносинах.

Цивільна правосуб’єктність держави, АРК, територіальних громад охоплює, безумовно, і право створювати юридичні особи або бути їх учасником. Проте у чч.2, 3 ст.167, чч.2,3 ст.168, чч.2,3 ст. 169 ЦК спеціально зазначено, що відповідно держава, АРК, територіальні громади можуть створювати юридичні особи як публічного, так і приватного права. Тут слід підкреслити, що ця можливість передбачається лише в межах цільової правоздатності цих суб’єктів, а саме в межах задоволення державних, самоврядних тощо та соціальних потреб (публічний сектор). Публічний сектор може стосуватися таких елементів інфраструктур, як дороги, залізниці, порти, охорона здоров’я, освіта, культура тощо. Точного чи вичерпного переліку тут існувати не може і все залежить від політичних умов та соціальних потреб конкретного періоду.

Юридичні особи публічного права (навчальні заклади тощо) створюються державою у випадках та в порядку, встановлених Конституцією та законом. Наприклад, відповідно до ст.106 Конституції, Президент України створює, реорганізує та ліквідує за поданням Прем’єр-Міністра України міністерства та інші центральні органи. АРК, територіальні громади також можуть створювати навчальні заклади, органи влади чи відповідні органи місцевого самоврядування тощо.

Юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо) держава створює на загальних підставах, передбачених ЦК та іншими законами. Також на загальних підставах вона бере участь в їх діяльності. Проте закон може передбачати і спеціальні правила як щодо створення, так і щодо участі держави в діяльності юридичних осіб приватного права. Надаючи державі можливість створювати юридичні особи приватного права, ЦК не має на увазі здійснення державою "звичайної" підприємницької діяльності. Вона має утримуватися від такої діяльностій надавати перевагу приватним особам, а не конкурувати з ними. В ЦК йдеться лише про те, що держава може виконувати публічні завдання у правових формах приватного права, наприклад, засновуючи акціонерне товариство. Все викладене у цьому параграфі стосується АРК та територіальних громад.

ТЕМА: “Об’єкти цивільних правовідносин”.

ПЛАН

1. Поняття та види об’єктів.

2. Поняття та класифікація речей.

3. Цінні папери як об’єкти.

4. Приватизаційні папери.

5. Компенсаційні папери.

6. Гроші.

1. Об’єкт цпв - це один з елементів цпв, або те на що направлені дії суб’єктів.

Види об’єктів:

1. Майно (речі).

2. Робота.

3. Послуги.

4. Результати творчої діяльності.

5. Комерційна таємниця.

6. Особисті немайнові блага.

!!! Цей перелік не є вичерпним!!!

Майно - це окрема річ, сукупність речей; майнові права та обов’язки. Річ – це обєкт зовнішнього світу (матерія жива, нежива), що є результатом розвитку природи або результатом діяльності людини.

Майно може бути рухоме і нерухоме.

Нерухоме - це земельні ділянки, все що розташоване на ній і нерозривно пов’язане з нею.

Рухоме майно - це таке майно, яке можна переміщувати в просторі.

Робота - це результат діяльності, передбачений договором, який має об’єктивну зовнішню форму (будинок, сукня, зачіска).

Послуга - це результат діяльності, передбачений договором який не має об’єктивної зовнішньої форми (перевезення, вчинення угоди).

Результат інтелектуальної діяльності - це об’єктивно виражена форма творчості людини (вірші, пісні, фільми, винаходи, сорти рослин).

Комерційна таємниця - це така інформація, яка має потенційну комерційну цінність через її невідомість третім особам.

Особисті немайнові блага - це певні фізичні і психічні властивості та можливості фізичної особи(людини), які не мають економічного змісту і забезпечують належне існування людини, як духовно - тілесного створіння.

2. Речі - це предмети матеріального світу, які здатні задовольняти потреби людей і відносно яких у суб’єктів можуть виникнути цив. права і обов’язки.

Класифікація:

І гр. Предмети споживання і засоби виробництва.

Предмети споживання – речі, які мають споживчі властивості.

Засоби виробництва - це речі, за допомогою, яких виготовлюються інші речі.

ІІ гр. Споживні і неспоживчі речі.

Споживні - це речі, які внаслідок одноразового використання знищуються, або припиняють існування в первісному вигляді.

Неспоживчі – речі, які призначені для багаторазового використання і зберігають первісний вигляд протягом тривалого часу.

ІІІ гр. Речі подільні і неподільні.

Подільні - це речі які при поділі зберігають свої споживчі властивості.

Неподільні - це речі які при поділі втрачають свої сподільчі якості.

ІV гр. Індивідуальні і родові речі.

Індивідуальні - це речі, які можна відрізнити від інших.

Родові - це речі, які визначаються родовими ознаками: міра, вага, число.

V гр. Головна річ і приналежність.

Приналежність поділяє долю головної речі.

Головна - це самостійна річ, яка пов’язана з іншою річчю, що покликана слугувати головній речі .

VІ гр. Плоди та доходи.

Плоди і доходи належать власникові речі, якщо інше не передбачено в законі або в договорі.

Плоди – речі, які є результатом органічного розвитку іншої речі.

Доходи – майнові надбання за рахунок використання іншої речі (прибуток).

3. Цінні папери - це такий письмовий документ, встановленої форми, що посвідчує грошове або інше майнове право, яке може реалізуватись лише у випадку пред’явлення цінного паперу.

Види цінних паперів:

1. Пайові цінні папери - це папери, які засвідчують участь у статутному фонді і дають право на корпоративні права.

Види:

1. акції.

2. інвестиційні сертифікати.

2. Боргові цінні папери - це такий цінній папір, який засвідчує відносини позики.

Види:

1. облігація.

2. державні казначейські зобов’язання.

3. ощадні сертифікати.

4. вексель…

3. Похідні цінні папери (деривативи) - це такі цінні папери які пов’язані з правом придбати чи продати протягом певного строку цінній папір іншим суб’єктам.

Види:

1. опціон.

2. ф’ючерс.

3. форвард.

4. варант.

5. депозитарні свідоцтва.

4. Товаророзпорядчі цінні папери – це документи які дають право розпоряджатись вказаним в них товаром.

Види:

1. коносамент.

2. складське свідоцтво.

!!! Всі цінні папери можуть бути іменними і на пред’явника.

Характеристика окремих цінних паперів:

Акція – цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує участь у статутному фонді і закріплює корпоративні права власника (акціонера).

Види акцій:

• Іменні і на пред’явника.

• Проста (дивіденди не вказуються).

• Привельована (вказується фіксований дивіденд).

• Особа, яка випускає акції називається – емітент. Випуск акцій називається - емісією.

Інвестиційний сертифікат – це цінний папір , який засвідчує право власності на частку в інвестиційному фонді.

Облігація – цінний папір , який посвідчує відносини позики і дає право на отримання фіксованого прибутку у вигляді відсотків.

Види облігацій:

• Внутрішньої позики.

• Зовнішньої позики.

• Облігації підприємницькі.

• Цільові.

Казначейські зобов’язання – державні цінні папери , які засвідчують інвестування грошей в державний бюджет.

Види:

• Довгострокові.

• Середньострокові.

• Короткострокові.

Ощадний сертифікат – це цінний папір, який посвідчує відносини позики між клієнтом і банком.

Вексель – це борговий цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання однієї особи перед іншою. Той хто дає вексель – векселедавець, є боржником, а векселедержатель – кредитором.

Види векселів:

• Іменний.

• На пред’явника.

• Переказний.

• Простий.

!!! Переказний вексель повинен бути акцентований, або опротестований (протест повинен бути здійснений в нотаріальній формі) платником.

Закладна – борговий цінний папір, що засвідчує право кредитора отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна.

Опціон – це похідний цінний папір, який передбачає право особи придбати чи продати іншій особі майно за ціною на момент купівлі опціону.

!!!Покупець може відмовитися від свого права.

Ф’ючерс – це похідний цінний папір, який передбачає зобов’язання продати або придбати майно в певний строк за ціною ,яка складеться в майбутньому.

!!!Покупець і продавець не мають права відмовитись від свого обов’язку.

Форвард – це похідний цінний папір ,який засвідчує безумовне зобов’язання чи придбати товар за ціною ,яка складається у визначений час в майбутньому.

!!!Покупець і продавець має право відмовитись від виконання зобов’язання, за умови, якщо є згода іншої сторони.

Варант – це похідний цінний папір, який випускається емітентом цінних паперів ,який дає право на придбання цінних паперів протягом певного терміну за певною ціною.

Депозитарні свідоцтва (розписки) – це похідний цінний папір, який посвідчує право власності інвестора на цінні папери, які зберігаються в іноземній банківській установі.

4. Приватизаційні папери. Ці цінні папери направляються тільки на приватизацію державного майна, яке приватизується.

Види приватизаційних паперів:

Приватизаційний майновий сертифікат (видається кожному громадянину України). Його можна було направити на приватизацію державних підприємств. Зараз вже вилучений з обігу.

Житловий чек. Існує у вигляді депозитного рахунку. Відкривається всім громадянам України ,яких держава не забезпечила житлом з розрахунку 21 кв. метр на окремого члена сім’ї і 10 кв. метрів на всю сім’ю в цілому, або особам, що самі побудували собі житло.

Земельний чек. Він взагалі не існує, оскільки в Україні не пройшла оцінка землі.

!!!Приватизаційні папери вилучені з цивільного обігу ,щодо них не можна вчиняти угоди і здійснювати розрахунки.

5. Компенсаційні сертифікати – це цінні папери , які були випущені для компенсації знецінення грошових вкладів , а також страхових полісів.

!!!Компенсаційні сертифікати нараховувались на суму вкладу або полісу із розрахунку 1 радянський рубль = 1гр.05копійок.