Література: Нормативна література::

1. Цивільний кодекс України: офіційний текст / Міністерство юстиції України. – К.: Юрінком Інтер. 2003 р. 464с.

2. Господарський кодекс України: офіційне видання. – К.: Видавничий дім „Ін Юре”. 2003 р. – 344с.

3. Сімейний кодекс України - 2002 р.

Підручники::

1. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / за ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. – К.: Істина. - 928 с.

2. Загальна теорія цивільного права. (за ред. О. А. Підопригори, Д. В. Бобрової). – К. 1992.

3. Цивільне право: підручник для студентів юридичних вузів та факультетів. / за ред. О. А. Підопригори, Д. В. Бобрової. – К. Вентурі, 1995. – с.416.

4. Цивільне право України: підручник: у 2 кн. / О.В.Дзера (керівник авт. кол.), Д. В. Боброва, А. С. Довгерт та ін., За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2002.

5. Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України / за ред. Ю. С. – К.: Істина, 2003 р. – 464с.

6. Цивільне право України: Підручник: У 2-х книгах / О. В. Дзера. – К.: Юрінком Інтер, 2002 р.

7. Цивільне право: Академічний курс: Підручник 2-х книгах / М. М. Шевченко. К.: Видавничий дім „Ін Юре”. 2004 р.

Монографії:

1. Бандурка О. М., Пушкін О. А., Скакун О. Ф. Рішення концептуальних питань у новому Цивільному кодексі України // Тези доповідей і наукових повідомлень науково - практичної конференції "Проблеми підготовки нового ЦК України", 20 - 21 травня 1993 року. – Київ, 1993. - С.26 - 30.

2. Бандурка О. М. Роль цивільного законодавства у зміцненні правопорядку. Проблеми розвитку цивільного законодавства і методологія викладання цивільно - правових дисциплін // Матеріали науково - практичного семінару 29 - 30 січня 1993 р. – Харків, 1993. - С.3 - 8.

3. Азимов С. Н. Про концепцію нового Цивільного кодексу України // Матеріали науково - практичного семінару 29 - 30 січня 1993 р. - Харків, 1993. - С.23 - 26.

4. Алексєєв С. С. Цивільне право як приватне право // Матеріали науково - практичного семінару 29 - 30 січня 1993 р. - Харків, 1993. - С. 19 - 23.

5. Пушкін О. А. Проблеми вдосконалення правового регулювання майнових і особистих немайнових відносин відповідних галузей законодавства і навчальних дисциплін, - липень 1997, - № 13. - С.9 - 18.

6. Довгерт А. Новий Цивільний кодекс України і світові тенденції розвитку приватного права // Юридичний вісник України. - 12 - 18.02.98. - С.1,3.

7. Довгерт А. Новый Гражданский кодекс Украины как кодификация частного права // Юридическая практика. - июль 1997. - № 13. - С.1, 5.

8. Ромовская 3. Проблемыобщей теории права в проекте Гражданского кодекса Украины // Юридическая практика, - июль 1997. - №13. - С.4.

9. Подопригора А. Концептуальные основы проекта нового Гражданского кодекса Украины // Юридическая практика. - июль 1997. - №13. - С.4.

10. Підопригора О. А. Концептуальні питання створення нового ЦК України // Матеріали республіканської науково - практичної конференції 14 - 15 квітня 1992 р. - Київ. - 1993. - С.3 - 23.

11. Шевченко Я. М. Загальні принципи і структура ЦК України // Матеріали республіканської науково - практичної конференції 14 - 15 1992 р. - Київ: 1993. - С.24 - 26.

12. Пушкін О. А., Шуков В.І. Цивільне право України в наукових умовах // Матеріали республіканської науково - практичної конференції 14 - 15 квітня 1992 р. - Київ: 193. - С.27 - 28.

13. Шишка Р. Б. Деякі моменти розробки ЦК України // Матеріали республіканської науково - практичної конференції 14 - 15 квітня 12 р. - Київ. - С.57 - 58.

14. Братусь С. М. Предмет и система советского гражданского права. - М.:1963.

15. Корецкий В. И. Гражданское право и гражданские правоотношения в СССР. - Душанбе.: 1967.

16. Ткаченко Ю. Г. Методологические вопрсы теории правоотношений. - М.: 1980.

17. Толстой Ю. К. К теории правоотношений. - Ленинград: 1959.

18. Халфина Р. И. Общее учение о правоотношениях. – М.: 1984.

19. Красавчиков О. А. Юридические факты в советском гражданском праве. - М.: 1958.

20. Исаков Б. Б. Фактический состав в механизме правового регулирования. - Свердловск: 1980.

21. Исаков Б.Б. Юридические факты в советском праве. - М.: 1984.

22. Формування єдиного економічного простору й проблеми уніфікації цивільного законодавства країн СНД: Виклад виступів учасників науково - практичного семінару в 2 - х ч. // Право України. 197. № 11. - С.8. - № 12 - С.19.

ТЕМА: “Суб’єкти цивільних правовідносин”.

ЛЕКЦІЯ 1: Фізичні особи як суб’єкти цивільних правовідносин.

ПЛАН

1. Правоздатність фізичних осіб та її зміст.

2. Дієздатність фізичних осіб:

1. Дієздатність малолітніх осіб (до 14 років).

2. Дієздатність осіб старше 14 років.

3. Обмеження дієздатності.

4. Визнання фізичної особи недієздатною.

5. Визнання фізичної особи безвісті відсутньою і оголошення померлою.

1. Фізичною особою згідно національного законодавства України визнається тільки людина і не просто фізична особа , а та фізична особа, яка має такі властивості як право і дієздатність.

Правоздатність – це здатність особи мати цивільні права і обов’язки.

Правоздатність виникає починається з моменту народження і припиняється смертю особи.

Зміст правоздатності складають певні можливості (права):

• Право власності.

• Право на підприємництво.

• Право заповідати і успадковувати.

• Право бути стороною в договорах.

• Право обирати місце проживання, рід занять… і інші права.

Обмеження правоздатності не допускається крім випадків прямо передбачених в законі:

• Як санкція за правопорушення (цивільне, адміністративне, кримінальне)

• В залежності від статусу особи (народні депутати, державні службовці дещо обмежені в правоздатності).

Особа виступає в цивільному обороті від власного імені (прізвище, ім’я, по - батькові). Місцем проживання особи вважається не місце прописки , а місце постійного проживання .

До 14 років місце проживання обирається особою за згодою законних представників. Особи до 10 років , місцем проживання вважається місце проживання одного із законних представників. Після 14 років особа може вільно обирати місце проживання.

2. Дієздатність – це здатність своїми діями набувати для себе цивільні права і нести обов’язки.

Повна цивільна дієздатність настає з 18 років або з моменту укладання шлюбу, але існує такий інститут як емансипація (визнання особи яка досягла 16 років дієздатною за умови, якщо вона працює, або має намір займатись підприємництвом. Рішення щодо емансипації приймає орган опіки і піклування за згодою батьків, у разі відсутності згоди – суд).

Дієздатність малолітніх

а) Дієздатність осіб до 14 років є мінімальною.

Всі угоди за них вчиняють законні представники і несуть за їх дії відповідальність.

Самі вони можуть: вчиняти дрібні побутові угоди ,вкладати гроші в банківські установи, мати авторські права.

Часткова дієздатність

б) Неповнолітні старше 14 років мають неповну дієздатність. Суть її полягає в тому, що вони вчиняють всі угоди самостійно не за згодою батьків. Угода укладена такими неповнолітніми вважається укладеною без згоди батьків, якщо цей факт не доведений в судовому порядку.

Самостійно вони можуть: вчиняти дрібні побутові угоди, мають авторські права, можуть розпоряджатись своїм прибутком, крім випадків відсудження або придбання нерухомості чи транспортного засобу (згода батьків повинна бути в цьому випадку письмова ,нотаріально посвідчена).

3. Обмеження дієздатності не допускається крім випадків прямо передбачених в законі.

Зокрема, особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами (цей факт потребує підтвердження), чим ставить себе чи свою сім’ю в скрутне матеріальне становище, може бути обмежена в дієздатності за рішенням суду.

Суд може обмежити цивільну дієздатність ф. о., якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Ст. 36 ЦКУ.

Наслідки обмеження дієздатності: над такою особою встановлюється піклування. Піклувальник дає згоду на вчинення підопічним усіх угод, а також контролює підопічного. Ця цивільна санкція є тимчасовою і може бути скасована за рішенням суду, як відпадуть обставини, що стали підставою для обмеження дієздатності.

4. Визнання фізичної особи недієздатною – це юридичний факт, який встановлюється в судовому порядку за заявою заінтересованих осіб.

Умови визнання особи недієздатною:

• Наявність стійкої психічної хвороби або недоумства (підтверджується висновком психологічної експертизи).

• Неможливість керувати своїми діями в зв’язку з хворобою.

Наслідки встановлення цього факту: над такою особою встановлюється опіка і опікун вчиняє всі угоди за підопічного і несе за його дії повну відповідальність.

5. Визнання безвісті відсутнім і оголошення померлим це юридичні факти які встановлюються в судовому порядку за заявою заінтересованих осіб.

Визнання безвісті відсутньою, цей факт встановлюється щодо особи, про яку в місці постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом 1 (одного) року.

Наслідки встановлення такого факту:

• Може бути розірвання шлюбу (за односторонньою заявою подружжя).

• Може бути розірвана трудова угода.

• Призначається пенсія по втраті годувальника (непрацездатним утриманцям).

• Сплачуються борги кредиторам з майна особи, визнаної безвісті відсутньою).

Оголошення померлою. Цей факт встановлюється щодо особи про яку в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом 3 (трьох) років, а якщо вона пропала безвісті за обставин, що дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку протягом 6 (шести) місяців. Для військовослужбовців цей факт може бути встановлений через 2 (два) роки після закінчення військових дій.

Наслідки оголошення особи померлою:

• Реєструється смерть.

• Припиняється шлюб.

• Припиняється трудова угода.

• Призначається пенсія по втраті годувальника і призначається спадщина.

• Відкривається спадщина.

У випадку явки особи, яка визнана безвісті відсутньою, або оголошена померлою попереднє рішення суду скасовується. Особа поновлюється у всіх правах, шлюб може бути поновлений, якщо інше подружжя не взяло інший шлюб, і не заперечує; припиняється виплата пенсії по втраті годувальника.

Щодо майна особи, оголошеної померлою, яке перейшло у спадок, воно повертається якщо збереглось і перейшло до інших осіб по безоплатним угодам, по оплатним – повертається тільки у випадку, якщо “набувач майна” знав про те, що власник живий.