Тема 4. Цивільні правовідносини (цпв).

ПЛАН

1. Поняття та види цивільних правовідносин.

2. Зміст та структура ц.п.в.

   1. суб’єкти ц.п.в.

   2. об’єкти ц.п.в.

   3. Суб’єктивне право та обов’язок.

3. Підстави виникнення ц.п.в.

4. Способи та порядок захисту цив. прав.

1. ЦПВ - це такі суспільні відносини які складаються в сфері приватного життя і врегульовані нормами Цив. Права.

Види ц.п.в:

1. Майнові та особисті немайнові, наприклад, договір купівлі - продажу, право на життя.

2. Абсолютні і відносні.

Абсолютні - це такі відносини в яких є одна уповноважена особа, а всі інші зобов’язані, наприклад, відносини власності.

Відносні - є завжди 2 конкретні особи, одна кредитор, а інша боржник.

3. Зобов’язальні відносини - ті відносини, які виникають з зобов’язання:

• договірні – виникають з укладання договору;

• недоговірні – виникають не з цивільно - правового договору, а з інших підстав

2. Структура ЦПВ - це їх складові частини:

Суб’єкти – учасники цивільних правовідносин – “особи”

Суб’єкти можуть бути:

1. Фізична особа(тільки людина),яка має достатній обсяг цивільної права і дієздатності.

2. Юридична особа – це організація, яка має ознаки юридичної особи

3. Держава в особі відповідної скарбниці і в особі юридичних осіб державної форми власності.

Об’єкти - це те з приводу чого суб’єкти вступають у цивільні правовідносини:

• Майно – матеріальний об’єкт, який є результатом розвитку природи або діяльності людини;

• Послуга – це результат роботи, який не має певної зовнішньої форми (перевезення, вчинення угоди, представництво);

• Робота - це результат діяльності, який має певну зовнішню форму (збудувати будинок, пошити сукню, зробити зачіску);

• Результати творчої діяльності (вірші, винаходи, сорти рослин);

• Особисті немайнові блага – певні властивості і можливості людини, які не мають економічного змісту (ім’я, право на зображення, честь, гідність, життя).

Суб’єктивне право - це міра можливої поведінки суб’єкта.

Ця можливість включає в себе три права:

• діяти так, як не заборонено законом.

• вимагати від інших осіб вчинення відповідної дії, або утримання від дії.

• звернутись за захистом своїх інтересів до суду.

Суб’єктивний обов’язок - це міра обов’язкової поведінки суб’єкта. Суб’єктивні права і обов’язки встановлюються або законом, або договором.

3. ЦПВ виникають на підставі юридичних фактів - це будь - яка подія життя, явище, з яким пов’язується виникнення, зміна або припинення ЦПВ.

Юридичні факти поділяються на:

4. Події – такі життєві обставини і явища, які є об’єктивним результатом розвитку життя у Всесвіті, не залежать від волі суб’єктів.

2) Дії – це результати волі людини

• правомірні;

• неправомірні – делікти.

Правомірні дії бувають:

• правовим вчинком – правомірні дії, не спрямовані на досягнення цивільно - правових наслідків, але призводять до них в силу закону;

• правовим актом.

Правовий вчинок - це правомірна поведінка, яка не направлена на досягнення ц.п. наслідків, але призводить до них в силу закону (створення об’єктів інтелектуальної власності).

Правовий акт - це правомірна дія, яка спрямована на досягнення ц.п. наслідків (угода).

Правовий акт ділиться на адміністративний акт і угоди (правочини).

Основною підставою виникнення ц.п.в. є :

Адміністративний акт – правомірна дія осіб, наділених владними функціями, наприклад, ордер – є підставою виникнення відносин договору житлового найму.

4. ЦП способи захисту цивільних прав – це передбачені законом засоби цивільно - правового характеру, які поновлюють порушені цивільні права. Вони передбачають такі види позовів:

• Визнання права.

• Визнання правочину недійсним.

• Повернення сторін в попереднє становище - двостороння реституція.

• Повернення добросовісної сторони у попереднє становище і стягнення майна з недобросовісної сторони на користь держави - одностороння реституція.

• Стягнення всього на користь держави (недопущення реституції).

• Виконання обов’язку в натурі.

• Припинення або зміна правовідносин.

• Відшкодування збитків.

• Компенсація моральної шкоди.

• Визнання незаконним акт державного органу.

Порядок захисту прав:

1. самозахист – неюрисдикційний.

2. юрисдикційний порядок:

а. захисту своїх прав, шляхом звернення;

б. до відповідних державних органів або посадових осіб (скарга, заява, клопотання);

в. до суду (складається позов, заява, скарга).