Теми рефератів та самостійної роботи студента:

1. Дія закону у часі. Зворотня дія цивільно - правових актів.

2. Регулювання цивільного законодавства в Україні (1917 - 1997 рр.) Історико - правовий аспект

Тема 3. Новий Цивільний кодекс України

ПЛАН

1. Чинники та значення цивільно - правової реформи в Україні.

2. Загальна структура нового Цивільного кодексу.

Прийняття 28 червня 1996р. нової Конституції України як своєрідного суспільно - політичного договору принципово змінило політико - правову ситуацію в нашій країні. Відтак з’явилася реальна можливість змістити акценти подальшої державно - правової політики, визначивши таку їх послідовність:

Людина Сім’я Суспільство Держава.

Тобто мова йде про реальні можливості створення і розвитку справжнього громадянського суспільства в Україні, або, іншими словами – самостійної і незалежної від держави системи відносин між юридично вільними і рівноправними партнерами у всіх сферах життя людини, включаючи, безумовно, і підприємництво.

Саме юридичним фундаментом громадського суспільства має стати новий Цивільний кодекс України як соціальний договір членів українського суспільства, що супроводжує їх життя від народження до смерті та регулює усі грані приватного життя у суспільстві.

Цивільний кодекс будь - якої країни є відбитком того, яким суспільство бачить себе. Він віддзеркалює суспільству його цінності і дає змогу розгледіти каркас, на якому це суспільство планує будувати свій розвиток та своє майбутнє.

Прийняття нової Конституції України 28 червня 1996 року обумовлює якнайшвидше прийняття нового Цивільного кодексу України. Серед обставин, що визначають новий Цивільний кодекс як найпріорітетніший законодавчий акт, найголовнішим є те, що в Україні триває процес побудови правової держави та громадянського суспільства, економічною підвалиною яких може бути тільки ринкова економіка. Цивільний кодекс, що був прийнятий 1963 року, коли Україна входила до складу колишнього СРСР і її економіка базувалася на планово - адміністративних засадах, поки що залишається чинним законом, який в основі своїй суперечить політичним та економічним реаліям сучасної України.

У процесі приватизації державної власності, скинення державно - правових пут із діяльності колгоспно - кооперативних підприємств ( що є невід’ємною вимогою у створенні передумов для ринкової економіки та якісно нових економічних зв’язків) було видано велику кількість нормативних актів, часом недостатньо обґрунтованих і таких, що суперечать один одному. Це також потребує їх ґрунтовної кодифікаційної обробки.

Україна, як відомо, ставши членом Ради Європи, взяла на себе зобов’язання привести чинне законодавство, у тому числі цивільне, у відповідність із світовими стандартами. За зобов’язання України, що виникають із її членства в Раді Європі, новий ЦК має бути ухвалений у 1996 році. Це потребує також врахування у нашому новому законодавстві досвіду кодифікаційної роботи зарубіжних країн із розвиненою економікою, у першу чергу – країн Європи.

В основу принципово нової кодифікації приватного права в Україні було покладено такі принципи, як свобода власності, підприємництва і договору; недопустимість свавільного втручання у сфери особистого життя людини; судовий захист будь - якого цивільного права. Саме ці принципи забезпечують функціонування та розвиток громадянського суспільства. З огляду на це новий Цивільний кодекс можна назвати Кодексом громадянського суспільства або Кодексом приватного життя.

Новий Цивільний кодекс має стати також Кодексом приватного права, підтверджуючи тим самим, по - перше, природний, об’єктивний характер поділу права на право публічне та право приватне, а по - друге те, що громадянське суспільство не зливається з державою в щось єдине та нероздільне, а існує автоматично від неї.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.03.92 р. № 176 - р. було утворено групу з розроблення нового Цивільного кодексу України. Керівником групи було призначено Міністра юстиції В. Онопенка, а заступником керівника групи – професора О. Підопригору.

Починаючи з 1992 р., Робоча група на своїх сесіях, які відбувалися щодва місяці, працювала над концептуальними проблемами та безпосередньо над текстом проекту ЦК. На початку своєї діяльності Робоча група зіткнулася з певними організаційними складнощами, у тому числі з недостатнім рівнем матеріально - технічного забезпечення.

З метою розв’язання цих проблем у 1993 р. було скорочено склад Робочої групи до 12 членів, які і підготували перший (травень 1994 р.) та другий (грудень 1995 р.) варіанти проекту Цивільного кодексу.

Восени 1993 р. з ініціативи Української Правничої Фундації було укладено Угоду про співробітництво у підготовці проекту Цивільного кодексу України між Міністерством юстиції та УПФ. У рамках реалізації цієї Угоди Українська Правнича Фундація надала значну організаційну, технічну та фінансову підтримку в діяльності Робочої групи. За допомогою УПФ було налагоджено контакти із Центром міжнародного правничого співробітництва (Нідерланди). Нідерландська сторона взяла на себе зобов’язання щодо сприяння проведенню експертизи проекту Кодексу в країнах Європи.

На весні 1994 р. було завершено роботу над першим варіантом Кодексу. Тоді ж до співпраці УПФ та Нідерландського центру приєднався Фонд міжнародно - правового співробітництва (Федеративна республіка Німеччина). У червні того самого року в Києві було проведено Першу міжнародну робочу сесію з проекту Цивільного кодексу України. Наукову експертизу проекту здійснювали провідні фахівці з Німеччини (керівник проекту Фонду міжнародно - правового співробітництва Х. - Х. Херрнфельд, професор У. Дробніг, професор П. Шустер), Нідерландів (професор Ф. Фельдбрюгге, віце - президент Верховного суду Нідерландів У. Снайдерс), Росії (професор М. Брагінський).

Наступним кроком на шляху розроблення проекту була організація міжнародної робочої сесії у березні – квітні у місті Лейдені (Нідерланди). На сесію членами Робочої групи було винесено заздалегідь розроблений перелік питань, на які експерти із Нідерландів (У. Снайдерс, професори Ф. Фельдбрюгге та Я. Хійма) і Німеччини (професор В. Ролланд, завідувач відділу цивільного права Міністерства юстиції Німеччини д - р Х. - В. Еккерт, генеральний директор Міністерства юстиції Німеччини П. Гасс) дали відповіді та висловили свої зауваження.

У травні, липні, жовтні 1995 р. Робоча група з розроблення проекту ЦК проводила засідання та робочі сесії з участю німецьких та нідерландських експертів. У результаті цих обговорень наприкінці року було підготовлено другий варіант проекту ЦК.

Протягом усього періоду роботи члени Робочої групи брали участь у розробленні модельного Цивільного кодексу, який створювався за дорученням Міжпарламентської асамблеї СНД для країн - учасниць.

9 січня 1996 р. робоча група розпочала роботу з остаточного опрацювання проекту ЦК. Разом із Робочою групою працювала редакційно-технічна група УПФ. Водночас здійснювалася також термінологічно - мовна експертиза україномовного варіанту проекту Кодексу.

Над остаточним варіантом проекту Цивільного кодексу України працювала Робоча група, затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів від 16.11.95 р., у такому складі: Довгерта А. С., Підопригора О. А., Пушкін О. А, Боброва Д. В., Кузнєцова Н. С., Луць В. В., Ромовська З. В., Мусіяка В. Л., Сібільов М. М., Шевченко Я. М.

Паралельно з опрацюванням проекту ЦК експертна група Української комісії з питань правничої термінології у складі відповідального секретаря Комісії Ю. Зайцева, редакторів Української Правничої Фундації Н. Маслакової та Н. Олександренко на підставі Положення про Комісію, затвердженого Указом Президента України № 796 від 23 серпня 1995 року, здійснювала відбір термінологічно - мовного матеріалу для проведення термінологічно - мовної експертизи та випрацювання пропозицій щодо відповідних нормативів.

За станом на жовтень 2001 року Верховною Радою прийнято у третьому читанні Першу, Другу, Третю книги, а також Шосту книгу (Спадкове право).

Цивільний кодекс України прийнятий Верховною Радою 16 січня 2003 р. Набрав чинності 1 січня 2004 р.

Кодекс складається з 6 книг, містить більше 1308 статей, книги поділяються на розділи, підрозділи та глави.

Всі норми цивільного права формуються за пандектною (подвійною) системою – норми загальної частини виділені в окрему книгу.

КНИГА 1 “ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ” (статті з 1 по 268) містить такі інститути:

• предмет Цивільного права;

• поняття фізичної особи;

• фізична особа як підприємець;

• підприємницька діяльність без створення юридичної особи;

• юридичні особи;

• форми юридичних осіб;

• правочини;

• представництво, довіреність, строки і терміни.

КНИГА 2 “ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ” (статті з 269 по 315) містить такі інститути:

• загальні положення про особисті немайнові права;

• природні особисті права;

• особисті немайнові права соціального характеру.

КНИГА 3 “ПРАВО ВЛАСНОСТІ ТА ІНШІ РЕЧОВІ ПРАВА” (статті з 316 по 417) містить такі інститути:

• поняття речового права;

• загальні положення про право власності;

• виникнення права власності;

• припинення права власності;

• спільна власність;

• право власності на землю;

• право власності на житлове приміщення;

• захист права власності;

• володіння;

• сервітути.

КНИГА 4 “ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ” (статті з 418 по 508) складається з таких інститутів:

• загальні положення;

• авторські і суміжні права;

• право промислової власності;

• право на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту.

КНИГА 5 “ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО” - це основа цивільного права (статті з 509 по 1215) складається з таких розділів:

1. Загальні положення:

• поняття зобов’язань;

• підстави виникнення зобов’язань;

• способи забезпечення виконання зобов’язань;

• відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язань;

• припинення зобов’язань;

• загальне вчення про договори.

1. Окремі види зобов’язань:

• договірні (купівля – продаж, дарування…);

• недоговірні (конкурс, делікти).

КНИГА 6 “СПАДКОВЕ ПРАВО” (статті з 1216 по 1308) містить такі інститути:

• загальні положення;

• спадкування за заповітом;

• спадкування за законом;

• здійснення права на спадкування;

• виконання заповіту;

• оформлення прав на спадщину;

• спадковий договір.