Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Fedushak-Paslavska_G_M_2008_-_Istoriya_politich....doc
Скачиваний:
15
Добавлен:
15.11.2018
Размер:
1.88 Mб
Скачать

Прагматична юриспруденція (правовий функціоналізм) р. Паунда

Під значним впливом вчення Є. Ерліха склалася теорія Р. Паунда, згодом голови соціологічної школи юристів у США. Тоді ж почали з’являтися й ідеї реалістичної школи права США, яка веде свій початок від судді Джона Грея.

Роско Паунд (1870-1964) почав розробляти нову проблематику ще на початку ХХ ст. і наприкінці свого творчого шляху зумів звести свої розробки в п’ятитомній «Юриспруденції» (1959). Сутність нового підходу в соціології права було охарактеризовано самим мислителем як інструментальний прагматичний підхід до вивчення права, при цьому саме право почало сприйматися переважно як інструмент соціального контролю і знаряддя досягнення соціальних компромісів.

Філософською платформою соціологічної юриспруденції, вважав Р. Паунд, є прагматизм – вчення, в центрі якого теза про те, що істинність міркувань перевіряється їхньою практичною значимістю. А під практичною значимістю, корисністю прагматизм розуміє те, що задовольняє індивідуальні інтереси особи, вигідне саме цій людині. Тому Р. Паунд, розвиваючи теорію Єрінга, велику увагу приділяв проблемі інтересу в праві. Він називав право «соціальною інженерією», основна функція якої – досягнення найповнішої безпеки та ефективності всіх людських вимог. Особи, що застосовують право, – «соціальні інженери», які забезпечують компроміс і гармонію інтересів.

Право, за вченням Р. Паунда, це засіб соціального контролю й забезпечення компромісу інтересів, воно є надкласовим інструментом соціальної солідарності. Спершу підоймами соціального контролю однаковою мірою були мораль, релігія і право, що перебували в неподільній єдності. З розвитком державності, зі зростанням ролі державних органів до них перейшла функція соціального контролю. Право стало вирішальним, найважливішим засобом його здійснення.

Мислитель вирізнив три аспекти в понятті права: 1) право – високоспеціалізована форма соціального контролю в розвинутому, політично організованому суспільстві, який здійснюється систематичним і впорядкованим застосуванням сили такого суспільства. Іншими словами, це – правопорядок; 2) право – це сума авторитетних приписів, які служать нормами для винесення судових (і адміністративних) рішень та поведінки індивідів. Такі приписи створюють не лише законодавчі органи і навіть не стільки вони. Чимало авторитетних велінь виходять із стін судів; 3) право – судовий і адміністративний процес, що збувається в умовах правопорядку.

Вважаючи за можливе об’єднати всі три поняття за допомогою соціального контролю, соціальної «інженерії», Р. Паунд і його послідовники віддали перевагу першому аспекту, розуміючи під правом переважно правопорядок. І це – не випадково, адже основною ланкою соціологічної юриспруденції Р. Паунда є протиставляння «права в законі», «книжкового права», «стабільного застиглого» закону – «праву в дії», динамічному правопорядку. В ім’я вимог «рухомого» життя соціологічна юриспруденція Р. Паунда і його послідовників виправдовувала також правотворчість суддів усупереч закону.

Представники соціологічного напряму розуміють, що в суспільстві існують різні, часом суперечливі інтереси. Мета права полягає в примиренні та гармонізації суперечливих інтересів. Мислитель склав досить широку таблицю цих інтересів і зв’язав їх з набором цінностей і постулатів сучасної йому цивілізації. Взяті всі разом, ці інтереси й вимоги повинні забезпечувати захист інтересів за допомогою права. «Правова система, – пише Р. Паунд, – не породжує інтересів, але визнає та захищає їх».

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]