- •79000, М.Львів, вул. Січових Стрільців, 14.
- •1. Програма курсу Тема 1. Предмет і методи Історії правових і політичних учень
- •Тема 2. Політичні і правові вчення у давнину
- •Тема 3. Правові вчення Візантії.
- •Тема 4. Політичні і правові вчення в Європі у період Середньовіччя.
- •Тема 5. Правові і політичні вчення епохи Відродження і Реформації.
- •Тема 6. Правові і політичні вчення в Голландії та Англії в період ранніх буржуазних революцій
- •Тема 7. Правові та політичні вчення в Англії епохи Славної революції, Реставрації та становлення конституційної монархії
- •Тема 8. Правові та політичні вчення в Німеччині та Італії на початку Просвітництва
- •Тема 9. Правові та політичні вчення епохи Просвітництва в Україні
- •Тема 10. Правові та політичні вчення періоду Великої Французької революції
- •Тема 11. Правові та політичні вчення в сша в період боротьби за незалежність
- •Тема 12. Правові та політичні ідеї класичної німецької філософії
- •Тема 13. Європейська правова та політична думка хіх ст.
- •Тема 14. Правові та політичні доктрини в Україні у хіх ст.
- •Тема 15. Правові та політичні вчення хх-ххі ст.Ст.
- •2. Плани практичних занять Тема 1. Правові і політичні вчення у країнах Давнього Сходу
- •Тема 2. Правові і політичні вчення у Стародавній Греції
- •Тема 3. Політико-правові вчення у Стародавньому Римі
- •Тема 4. Політико-правові вчення періоду Середньовіччя у країнах Європи
- •Тема 5. Правові і політичні ідеї Відродження і Реформації
- •Тема 6. Політико- правові погляди Гуго Гроція
- •Тема 7. Політико- правові погляди Томаса Гобса
- •Тема 8. Зародження і розвиток теорії розподілу влади. Політико- правові погляди Джона Лока
- •Тема 9. Розвиток теорії розподілу влади у політико-правовій концепції ш.-л. Монтеск’є
- •Тема 10. Політико-правові погляди Жана-Жака Русо
- •Тема 11. Правові і політичні вчення кінця XVIII-хіх ст.
- •Тема 12. Зародження та розвиток лібералізму в хіх ст.
- •Тема 13. Правові і політичні вчення у країнах Європи у другій половині хіх – початку хх ст.
- •Тема 14. Правові і політичні концепції хх ст.
- •Тема 15. Правова і політична думка періоду Козацької доби в Україні
- •Тема 16. Українська ідея у правовій і політичній думці середини хіх ст.
- •Тема 17. Основні напрями української політико-правової думки другої половини хіх ст. – середини хх ст.
- •Тема 18. Головні правові і політичні концепції сучасності
- •3. Рекомендована література
- •I. Першоджерела
- •Іі. Навчальна та наукова література
- •4. Текст лекцій
- •4.1. Предмет і методи дослідження Історії правових і політичних учень
- •4.2. Правові і політичні вчення Давнини Правові і політичні вчення у давніх Єгипті, Вавилоні, Індії, Китаї, у давніх іудеїв
- •4.3. Правові і політичні вчення Давнини. Грецька правова і політична думка
- •4.4. Правові і політичні вчення Давнини. Римська правова і політична думка
- •4.5. Правові та політичні вчення Середньовіччя
- •4.6. Правові та політичні вчення Нового часу
- •4.7. Політико-правова думка в Україні (XVII – поч. Хх ст.)
- •4.8. Сучасні теорії пізнання права і держави
- •Соціологічна юриспруденція
- •Школа вільного права – напрям соціологічної юриспруденції
- •Теорія солідаризму
- •Теорія інституціоналізму
- •Прагматична юриспруденція (правовий функціоналізм) р. Паунда
- •Реалістична школа права
- •Органічна теорія
- •Консерватизм
- •Лібералізм
- •Анархістські ідеї у вченнях про право і державу
- •Елітарні та технократичні теорії
- •Теорія плюралістичної демократії
- •Теорія поліцейської держави
- •Теорія «держави загального благоденства»
- •Теорія соціальної правової держави
- •5. Додаток (Витяги з першоджерел) Конфуцій
- •Представники цинізму
- •Ціцерон
- •Х. Томазій
- •Г.Бректон
- •Г.Гроцій
- •Т. Гобс
- •Дж. Локк
- •Ш. Монтеск’є
- •І. Кант
- •Н. Макіавеллі
- •В. Окам
- •Б. Спіноза
- •Г. Кельзен
- •Слово про Закон і Благодать
- •Данило Заточник
- •Іван Франко
- •Л. Петражицький
- •Г. Шершеневич
- •Ф. Тарановський
- •Л. Гумплович
- •В.Хвостов
- •Г. Гегель
- •Представники лібералізму
- •М. Вебер
- •Г. Пухта
- •Є. Бентам
- •В. Соловйов
- •Й. Покровський
- •6. Запитання для самоконтролю
Прагматична юриспруденція (правовий функціоналізм) р. Паунда
Під значним впливом вчення Є. Ерліха склалася теорія Р. Паунда, згодом голови соціологічної школи юристів у США. Тоді ж почали з’являтися й ідеї реалістичної школи права США, яка веде свій початок від судді Джона Грея.
Роско Паунд (1870-1964) почав розробляти нову проблематику ще на початку ХХ ст. і наприкінці свого творчого шляху зумів звести свої розробки в п’ятитомній «Юриспруденції» (1959). Сутність нового підходу в соціології права було охарактеризовано самим мислителем як інструментальний прагматичний підхід до вивчення права, при цьому саме право почало сприйматися переважно як інструмент соціального контролю і знаряддя досягнення соціальних компромісів.
Філософською платформою соціологічної юриспруденції, вважав Р. Паунд, є прагматизм – вчення, в центрі якого теза про те, що істинність міркувань перевіряється їхньою практичною значимістю. А під практичною значимістю, корисністю прагматизм розуміє те, що задовольняє індивідуальні інтереси особи, вигідне саме цій людині. Тому Р. Паунд, розвиваючи теорію Єрінга, велику увагу приділяв проблемі інтересу в праві. Він називав право «соціальною інженерією», основна функція якої – досягнення найповнішої безпеки та ефективності всіх людських вимог. Особи, що застосовують право, – «соціальні інженери», які забезпечують компроміс і гармонію інтересів.
Право, за вченням Р. Паунда, це засіб соціального контролю й забезпечення компромісу інтересів, воно є надкласовим інструментом соціальної солідарності. Спершу підоймами соціального контролю однаковою мірою були мораль, релігія і право, що перебували в неподільній єдності. З розвитком державності, зі зростанням ролі державних органів до них перейшла функція соціального контролю. Право стало вирішальним, найважливішим засобом його здійснення.
Мислитель вирізнив три аспекти в понятті права: 1) право – високоспеціалізована форма соціального контролю в розвинутому, політично організованому суспільстві, який здійснюється систематичним і впорядкованим застосуванням сили такого суспільства. Іншими словами, це – правопорядок; 2) право – це сума авторитетних приписів, які служать нормами для винесення судових (і адміністративних) рішень та поведінки індивідів. Такі приписи створюють не лише законодавчі органи і навіть не стільки вони. Чимало авторитетних велінь виходять із стін судів; 3) право – судовий і адміністративний процес, що збувається в умовах правопорядку.
Вважаючи за можливе об’єднати всі три поняття за допомогою соціального контролю, соціальної «інженерії», Р. Паунд і його послідовники віддали перевагу першому аспекту, розуміючи під правом переважно правопорядок. І це – не випадково, адже основною ланкою соціологічної юриспруденції Р. Паунда є протиставляння «права в законі», «книжкового права», «стабільного застиглого» закону – «праву в дії», динамічному правопорядку. В ім’я вимог «рухомого» життя соціологічна юриспруденція Р. Паунда і його послідовників виправдовувала також правотворчість суддів усупереч закону.
Представники соціологічного напряму розуміють, що в суспільстві існують різні, часом суперечливі інтереси. Мета права полягає в примиренні та гармонізації суперечливих інтересів. Мислитель склав досить широку таблицю цих інтересів і зв’язав їх з набором цінностей і постулатів сучасної йому цивілізації. Взяті всі разом, ці інтереси й вимоги повинні забезпечувати захист інтересів за допомогою права. «Правова система, – пише Р. Паунд, – не породжує інтересів, але визнає та захищає їх».