Філософія

Група 321

План

Філософія та її роль в суспільстві***************ст. 2

Філософія стародавнього сходу****************ст. 3

Антична філософія**************************ст. 4

Західно-європейська філософія середньовіччя****ст. 6

Філософія відродження**********************ст. 8

Зарубіжна філософія ХХ ст.********************ст. 9

Філософія та її роль у суспільстві

Поняття філософії походить від грецьких слів: Філео і Софія, що означає в перекладі: любов до мудрості.

У період Київської Русі філософія асоціювалась з мудрістю, і філософом називали людину, яка любить книги, граматику і яка не тільки збирає премудрість, але й передає її іншим, прогнозує розвиток подій та дає мудрі поради. Під філософією розумілось прагнення до вищого пізнання, що вирізняло її від житейських, світових та інших форм знання, а також від релігійно-міфічного розуміння світу. Філософія є проміжною ланкою між релігією та наукою.

Особливості становища людини в світі

1. Розумність людини

2. Неспеціалізованість людини

3. Людина є вільна істота

4. Універсальність

5. Людина усвідомлює свою смертність

Ми є людьми настільки, наскільки ми утримуємо себе в людському статусі. Світогляд – сукупність узагальнених уявлень про світ, місце людини в світі, підвалини людські взаємини зі світом, що виконують функції та світо орієнтування.

Світогляд синтезує цілу науку інтелектуальних утворень: знання, бажання, інтуїція, віра, мета, надія, і т.д.

Складові світогляду: погляди, переконання, причини, ідеали, життєві норми і т.д.

Основні світогляди питання людини:

1. Що я можу знати?

2. Що я маю робити?

3. На що я можу сподіватись?

4. Що таке людина?

Філософствувати – це просто думати про світогляд і проблему, усвідомлювати їх необхідність, їх зв’язки, сторони, характеристики.

Філософія – теоретична форма світогляду, особливий рівень мислення, на я кому думка усвідомлює себе саму в своєму ставленні до дійсності, та шукає абсолютних, остаточних засад, для власних актів людського самоствердження.

Міфологія – історично перша форма світогляду.

Найперша особливість міфологічної свідомості – синкретизм (злиття всього з усім). Навчившись виробляти знаряддя праці людина створила штучні явища, сферу соціально-культурних процесів. Міфологічне мислення змінюється дискурсивним. Міф розкладається на:

1. Пранаука

2. Мистецтво

3. Релігія

4. Філософія і т.д.….

Структура філософського знання:

1. Онтологія –наука про буття;

2. Шосеологія – наука про пізнання;

3. Логіка – наука про правильне мислення;

4. Історія філософії.

Філософія стародавнього сходу

1. Проблема «Схід - Захід»

2. Філософська думка стародавньої Індії

3. Філософська думка стародавнього Китаю

1. Суть проблеми «Схід – Захід» полягає в тому, що людство, будучі єдиним фізіологічною та анатомічною є разюче відмінним та несхожим в своїх західних та східних соціокультурних проявах.

Для філософії проблема «сх. – зх.» постає перш за все як проблема пошуку глибинних засад та механізмів діяльності людського інтелекту , але живучі в єдиному космосі ми сприймаємо, розуміємо і осмислюємо його неоднозначно.

Класифікація Р. Генона – традиціоналістський, та прогресистський типи цивілізацій – це характеристики цивілізацій за їх фундаментальними цілісними установками.

Особливості давньо-східної філософії:

1. Незацікавлене духовне самозаглиблення

2. Повне розчинення індивідуального в загальному

3. Перебування в полоні чистих сенсів

Особливості давньо-східної філософії дають можливість зх. - філософській думці краще себе усвідомити та відкрити дещо зовсім неочевидне, як у, як у людині так і в людському мисленні.

2. Філософеми, тобто зародки майб філософських ідей та концепцій, відомі ще в стародавньому Єгипті та Шумері.

«Веди» - канонічне джерело давньої Індії, записане на пальмових листках ≈ 1 500 років до н.е. До «Вед» входять: міфи, розповіді про предків, богів, гімни, заклинання і т.д.

«Упанішади» (пер. – сидіти поруч) – це пояснення таємних знань, що міститься в ведах: найдавніші версії виникнення світу, трактування першооснови буття, як універсального абстрактного принципу (Брахман), який ототожнюється з індивідуальною духовною сутністю людини, її душею (атман),певне бачення життєвих долей людини (сансара і карма).

В давній Індії виникають духовні рухи, спрямовані на звільнення людини від безкінечних перевтілень та досягнення мобші – повного блаженства. Джайнізм (пер. –переможець) – закликав людину підпорядкувати своє життя суворим естетичним регламентаціям. Йога - гармонізація фізично, психічно та духовних станів людини.

Буддизм – засновником вважається Гаутама. Основні істини Гаутами:

1. Життя – це страждання

2. Причина страждань – бажання життя

3. Припинення страждань можливе лише шляхом відмови від спраги життя

4. Шлях до припинення страждань – правильне судження, мова, рішення, увага, життя.

Нірвана – повне припинення будь-яких хвилювань та розчинення у невимовній початковій тиші світу.

Філософські школи давньої Індії Саикх’я, засновником вважається Капілу. ѴІІ ст. до н.е. Головне питання цієї школи - питання про вихідні сутності світу.

Чарвака – локлета – ѴІІ – ѴІ ст.. до н.е. в натуралістичних школах займались вивченням природи.

Ньяя - займалась питанням логіки та пізнанням.

Ваймешіка – засновник Канада ѴІ – Ѵ ст. до н.е. – це школа атомізму.

3. «У-цзінь» - означає п'ятикнижжя – духовне джерело давнього Китаю – в образно міфологічній формі надано найфундаментальніші складники давньокитайського світобачення.

Конфуціанство заснував Конфузи – роки життя 551-479р до н.е. Це була школа соціально-етичного спрямування, що на першому плані проблеми людських стосунків та норм людської поведінки. За Конфуцієм шляхетна людина вибудовує свою поведінку відповідно до волі неба. Від душі – доброчинність. Вона живе за принципом поваги до батьків, людинолюбства, виконання ритуалів.

Низька людина – протидія всього цього.

Даосизм – цю школу заснував Лао-дзи ѴІ – Ѵ ст. до н.е., на першому плані цієї школи – ідеї світобудови.

Дао на сьогодні тлумачать як універсальний закон світобудови, як людську долю, як закон правильного мислення, або правильної свідомості.

Давньокитайська розробила цілу низку ідей, запровадила в пізнання та мислення важливі філософські поняття, які в цілому дозволяли осмислювати людину в її єдності із засадами та універсальними законами світу, а також орієнтували людину в сфері суспільно-політичного життя.