Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпоргалки_Банковские операции.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
12.11.2018
Размер:
786.94 Кб
Скачать

9. Регулювання умов здійснення інвестицій за межі держави. Це регулювання здійснює нбу: відкриття філій за кордоном, придбання рухомого і нерухомого майна, цінних паперів та інше.

88. Місце банків у інвестиційній активності суспільства.

Під банківськими інвестиціями передусім розуміють інвестиції, які здійснюються комерційними банками як суб'єктами інвестиційної діяльності. Але таке визначення можна вважати вузьким з огляду на специфічну роль банківської установи в інвестиційному процесі.

Інвестиції комерційного банку в цінні папери та інші види портфельних активів розглядаються в окремому розділі. Тут же зосередимо увагу на прямих банківських інвестиціях, які можна класифікувати так:

1. Інвестиції у власну діяльність. Цс, насамперед, інвестиції у власні основні фонди та інші вкладення, які збільшують вартість власних активів банку.

2. Інвестиції в інші види діяльності. Ці інвестиції здійснюються:

а) за рахунок коштів банку. Вони спрямовуються на створення підприємств чи участь у їхній діяльності (крім купівлі акцій), які передусім є елементами інфраструктури банківської діяльності;

б) за рахунок кредитних ресурсів. Кредитування клієнтів банку на Інвестиційні потреби здійснюється як за рахунок кредитних ресурсів, залучених власними силами банку, так і за рахунок обслуговування цільових кредитних ресурсів на інвестиційні цілі зовнішнього походження.

89. Інвестування шляхом кредитування.

Одним з джерел інв-цій є різні форми позикових коштів, в тому числі кредити, які надаються державою на поворотній основі, кредити іноземних інвесторів, облігаційні позики, кредити банків та інших інституційних інвесторів, векселі та ін. Ці кошти необхідно повернути на умовах строковості, платності. Суб'єкти, які надали ці кошти, як правило, не беруть участь у доходах від реалізації проекту. Підприємства та господарюючі організації здійснюють за рахунок власного капіталу технічне переоснащення, реконструкцію і розширення виробництва як підрядним, так і господарським способом. В умовах переходу до ринку відповідальність за цільове та ефективне використання власних коштів лягає на інвесторів, що обумовлює особливості фінансування таких капітальних вкладень.

Всі кошти на капітальні вкладення акумулюються на розрахунковому рахунку інвесторів. За їх проханням установи банку можуть відкривати окремі рахунки для обліку власних коштів на капітальні вкладення за окрему плату. Фінансування здійснюється шляхом сплати розрахункових документів на виконані проекти, будівельно-монтажні та інші роботи, поставлене обладнання і інші витрати, пов'язані з будівництвом.

Установи банків не контролюють цільове та ефективне використання власних коштів інвесторів лише за їх проханням, за окрему плату, можуть здійснювати такий контроль, наприклад, перевіряти якість проектно-кошторисної документації та ін.

Позикові кошти використовують ті підприємства, у котрих не має або недостатньо власних коштів на розвиток виробництва та інфраструктури. Розмір кредиту при цьому визначається як різниця між вартістю будівництва і сумою власних коштів, що спрямовується на це будівництво. Кредитування при цьому носить довгостроковий характер і здійснюється на умовах строковості, платності, поверненості, забезпеченості і цільового характеру.

Основними джерелами коштів банку при довгостроковому кредитуванні є власні кошти банків, кошти підприємств, організацій, фізичних осіб, які знаходяться на рахунках банків, позики інших банків та державні кошти, зокрема інвестиційного фонду.

Кредитні відносини між банком і позичальником регулюються кредитним договором, який укладається на весь строк кредитування.

Разом з пакетом документів на одержання кредиту позичальник додатково надає дозвіл на відведення земельної ділянки при новому будівництві, договори на постачання устаткування.

Загальний строк користування позичкою складається із нормативного терміну здійснення витрат і терміну, на протязі якого кредит повертається банку. Строки погашення кредиту визначаються у межах окупності витрат за проектом. Зараз довгострокові кредити надаються, як правило, на строк від трьох до шести років.