1.6. Коматозні стани, перша медична допомога.

Кома – це стан, що характеризується непритомністю, порушенням рефлекторної діяльності функцій життєво важливих органів і систем.

В перекладі з грецької, кома – “занурення у глибокий сон”, але ж на відміну від фізіологічного сну, вихід з коми пов’язано з великими труднощами. По походженню відомо більш 20 видів коми, але в основі розвитку всіх коматозних станів завжди лежать тяжкі порушення діяльності центральної нервової системи в зв’язку з травмою або патологічним процесом у головному мозку (пухлина, крововилив у мозок та ін.) або у зв’язку з токсичними діями (отруєння) на нервову систему

За причинами виникнення коматозні стани класифікуються:

1. Коми при захворюваннях внутрішніх органів: печінкова, уремічна, екламптична, гіпоксемічна, анемічна, голодна (аліментарно-дістрофічна).

2. Коми неврологічні (церебральні): травматична, епілептична, апоплектична.

3. Коми при захворюваннях ендокринних залоз: діабетична, гіпоглікемічна, наднирково-залозна (гіпокартикоїдна), тиреотоксична, гіпотиреоїдна.

4. Коми інфекційного походження: малярійна, пневматична, септична, при гострих нейроінфекціях.

5. Коми неінфекційного походження: алкогольна, наркотична.

6. Коми внаслідок впливу фізичних факторів: холодова, теплова, електрична.

Оскільки головний мозок є найвищим центром регуляції функцій життєво важливих органів, його ураження веде до вираженого порушення їх функцій: погіршення дихання, кровообігу, розладу обмінних процесів.

Порушення функцій інших органів, що відбувається при дії екстремальних факторів (печінки, нирок, підшлункової залози) можуть також бути причиною розвитку коми.

Незважаючи на велику кількість причин, що призводять до розвитку коматозних станів, є ознаки, які схожі при всіх видах ком: непритомність, зміна рефлексів, судоми, порушення дихання, зниження артеріального тиску з порушенням пульсу, зменшення або відсутність (анурія) виділення сечі, порушення ковтання, водно-електролітного обміну, кислотно-основного стану, терморегуляції, приєднанням інфекцій з розвитком сепсису.

Не завжди за загальними, схожими ознаками можна визначити той чи інший коматозний стан. Тому потрібно звертати увагу і на власні (диференціальні) ознаки деяких ком що дозволить своєчасно надати першу медичну допомогу.

За глибиною або ступенем тяжкості коматозні стани поділяють так:

1. Легка кома – відсутність свідомості (непритомність); потерпілий не відповідає на запитання; захисні реакції (рогівкові, зіниць на світло, сухожильні рефлекси) збережені, але можуть бути послаблені; життєво важливі функції (дихання, кровообіг) не порушені, але можуть бути послаблені.

2. Значна кома – відсутність свідомості (непритомність); захисні реакції послаблені, рефлекси майже не викликаються; порушені функції дихання, кровообігу, тазових органів, порушення ковтання.

3. Глибока кома – свідомість і захисні реакції, рефлекси відсутні, атонія м’язів, зниження температури тіла (гіпотермія), розширення зіниць, значні порушення дихання, кровообігу, функцій внутрішніх органів.

4. Термінальна кома – критичні розлади життєво важливих функцій, що потребує спеціальних заходів (реанімації) для підтримання життєдіяльності організму.

Загальними принципами першої медичної допомоги є:

• Підтримання кровообігу;

• Підтримання ефективного дихання;

• Зняття збудження, судорог;

• Безпечне транспортування потерпілого в лікарню.

Оскільки потерпілі у комі непритомні і у них часто порушується ковтання і кашлюковий рефлекс, дуже важливим є підтримання прохідності дихальних шляхів.

При грубих порушеннях дихання і кровообігу застосовують штучну вентиляцію легень доступними методами і непрямий масаж серця.

Для випорожнення шлунку, коли є підозра на отруєння, його промивають.

Штучно викликати блювання у потерпілих, що перебувають у коматозному стані, категорично заборонено. Шлунок можна промивати тільки через товстий гумовий шлунковий зонд і тільки після інтубації трахеї.

Транспортування потерпілих має бути максимально швидким і безпечним. Потерпілого транспортують на носилках у стабільному положенні на боці з трохи спущеною головою або на спині (див. тему “Наслідки негативних дій екстремальних факторів на органи кровообігу і дихання, допомога потерпілим”).