Методика вирішення конфлікту через вирішення проблеми

1. Визначте проблему в категоріях цілей, а не рішень

2. Після того як проблема визначена, визначте рішення, яке задовольнить обидві сторони

3. Зосередьте увагу на проблемі, а не на особистих якостях іншої сторони

4. Створіть атмосферу довіри, збільшить взаємний вплив та обмін інформацією

5. Під час спілкування створіть позитивне відношення одне до одного, виявляючи симпатію до іншої сторони, а також зводячи до мінімуму виявлення гніву та погроз

У ранніх працях з управління, як правило, підкреслюється важ­ливість гармонійного функціонування організації. Як вважають їхні автори, якщо знайти правильну формулу, організація діятиме як добре змащений механізм. Конфлікти, які виникають усередині організації, розглядались як дуже негативні явища. Насправді, од­нією з найперших цілей «Веберовської бюрократії» та адміністра­тивної школи теорії управління було усунення умов, які сприяли виникненню конфлікту. Сьогоднішні теоретики управління визна­ють, що повна відсутність конфлікту всередині організації — умова не тільки неможлива, а й небажана.

Більше того, хоча організації й потрібна гармонійна інтеграція усіх видів діяльності, вона не може залишатися статичною й задо­воленою існуючим станом. Навпаки, керівництво повинне виявля­ти активність, планувати нововведення й певним чином реагувати на зміни зовнішнього середовища.

21.4. Управління стресами

Стрес (від англ. «stress» — «напруження»), термін, який вико­ристовується для визначення широкого кола станів людини, які ви­никають у відповідь на різні екстремальні впливи (стресори). За­лежно від виду стресора і характеру його впливу виділяють фізіологічний і психологічний (емоційний) стреси. Емоційний стрес з'являється в ситуаціях загрози, небезпеки, скривдження та ін. Слід відрізняти стрес як напруження, що мобілізує зусилля до досягнення важливих для людини життєвих цілей, від «дистресу», який являє собою перенапруження, знижує життєву активність і дезорганізує поведінку. Тому стрес необхідний, і, як показують численні дослідження, він пов'язаний з будь-якою діяльністю. Уникнути його може тільки той, хто нічого не робить. Завдання полягає у тому, щоб уникнути дистресів.

Стрес — це стан напруження, яке виникає в людини під впли­вом сильної дії. Виділяють дві групи факторів, які зумовлюють стрес: організаційні — відсутність важливої справи, безцільність існування, перевантаження чи недовантаження роботою; персональні — смерть близької людини, шлюб, погані стосунки з рідними, зміна квартири тощо. Модель стресової реакції демонструється на рис. 21.2.

Стрес — це ситуація в управлінні, яка характеризується підви­щеною психологічним або фізіологічним напруженням, це звичайне явище, яке трапляється часто. Незначні стреси неминучі і безпечні. Надмірний стрес дуже небезпечний. Той тип стресу, який має відношення до менеджерів, характеризується надмірним фізіологіч­ним і психологічним навантаженням.

Виникнення стресу охоплює три етапи:

— появу початкової реакції подиву, тривоги, невміння розібра­тися в ситуації;

— виникнення суперечок, непорозумінь;

• настання фази виснаження, втоми.

До фізіологічних ознак стресу відносяться виразки, мігрень, гіпертонія, біль у спині, артрит, астма і біль у серці, а до психоло­гічних — роздратування, втрата апетиту, депресія і знижений інте­рес до міжособистісних та сексуальних відносин тощо.

Рис. 21.2. Модель стресової реакції

Дуже часто перед менеджерами різних рівнів виникає питання: як управляти, щоб підвищити продуктивність праці і знизити рівень стресу? Ідеальним буде такий стан, коли продуктивність праці знаходиться на високому рівні, а стрес — на максимально низькому. Люди, які страждають від надмірного стресу на роботі, можуть зас­тосувати такі методи:

— розробити систему пріоритетів у своїй роботі: «Маю зробити сьогодні», «Зробити пізніше, на тому тижні» і т.д.;

— навчитися говорити «Ні», коли досягнуто рубежу, після яко­го вже неможливо взяти на себе більше роботи;

— налагодити особливо ефективні і надійні відносини з менедже­ром: зрозуміти його проблеми і допомогти йому зрозуміти Ваші;

— не погоджуватися з менеджером або будь-ким, хто починає встановлювати суперечливі вимоги;

— обговорити причини почуття нудьги або відсутності інтере­су до роботи зі своїм менеджером.

До інших факторів, які пов'язані зі зниженням вірогідності стре­су, відносяться дотримання належного режиму харчування, здоро­вого способу життя, підтримка фізіологічної форми і досягнення загальної рівноваги (духовної гармонії) у житті.

Надмірний стрес може бути спричинений дуже великим або дуже малим об'ємом роботи, конфліктом ролей та їх невизначеністю, нудь­гою, фізичними факторами і різними подіями особистого характеру.

Особливе місце посідає біологічно зумовлена підструктура осо­бистості: темперамент, сила, рухомість, урівноваженість.

Емоційна врівноваженість — це контроль менеджером своїх емо­ційних проявів. У цьому зв'язку емоційна врівноваженість є умо­вою підвищення працездатності менеджера, його ділової активності. Не менш важливо для менеджера опанувати засобами емоційного розвантаження: прийомами м'язової релаксації, аутотренінгом та ін.

З емоційною врівноваженістю тісно пов'язаний термін «стресовитривалість». Навіть у добре керованих системах повсякденно виникають ситуації, які призводять до стресу. Керівник відчуває стрес внаслідок того, що йому не вистачає часу для виконання всьо­го обсягу запланованої роботи; коли ситуація стає неконтрольованою; коли необхідно терміново обрати одну з кількох не кращих альтернатив; коли виникає конфлікт ролей або їх невизначеність. Крім того, життєдіяльність людини не обмежується тільки працею, і причини багатьох стресових ситуацій — поза роботою. Вміння впора­тися із власною напруженістю, максимально зменшити прояви стре­сових симптомів, уникнути дистресу — це професійна необхідність.

Низька власна стресовитривалість керівника породжує ланцюг стресів у колективі.

Серед числених рекомендацій щодо підвищення рівня стресовитривалості спеціалісти рекомендують такі, як необхідність вести розмірене життя, вміти відключатися від службових проблем, мати почуття гумору та ін.

Негативний вплив стресу можна ліквідувати за допомогою са­моуправління та застосування певних управлінських рішень. Для усунення стресу в процесі самоуправління працівник повинен: оцінити свій власний стан та результати діяльності; конкретизува­ти систему своєї роботи; не погоджуватися із суперечливими ви­могами до нього та до своєї роботи.

Щоб управляти іншими, пропонуються такі методи:

— оцініть здібності, потреби і схильності ваших працівників і спробуйте вибрати об'єм і тип робот для них;

— дозволяйте вашим працівникам відмовлятися від виконання якого-небудь завдання, якщо в них є для цього досить об­ґрунтовані підстави;

— чітко опишіть конкретні зони повноважень, відповідальності і виробничих завдань;

— використовуйте стиль лідерства, який відповідає вимогам конкретної ситуації;

— забезпечте належну винагороду за ефективну роботу;

— виступайте в ролі наставника по відношенню до ваших підлег­лих, розвиваючи їх здібності, і обговорюйте з ними складні питання.

Для управління стресами менеджеру можна запропонувати: вивчати особливості характеру, ставлення до праці своїх підлеглих; вибирати тип і обсяг робіт відповідно до здібностей працівників; визначати чіткі зони повноважень; удосконалювати комунікації; використовувати стиль керівництва відповідно до ситуації; не при­ховувати виробничо-господарської інформації.

Академік І.П.Павлов установив, що для значного зниження стре­су необхідно враховувати біологічно зумовлену структуру людини, яка визначається різним співвідношенням двох основних нервових процесів: збудженням і гальмуванням, які можуть бути сильними або слабкими, рухомими або інертними, врівноваженими або неврівноваженими