15.2. Класифікація рішень

Під час класифікації рішень їхній вид визначається, виходячи з характеру завдань для прийняття рішень. Застосовують такі класифікації: визначеність інформації; особа, що приймає рішення; ступінь охоплення об'єкта управління; термін дії і характер цілей; завдання прийняття рішень; кількість цілей; частота прийняття рішень.

Визначеність інформації характеризується вірогідністю даних, що використовуються при ухваленні управлінського рішення. За цією ознакою виділяються групи рішень, прийнятих в умовах визначе­ності, ймовірної визначеності, невизначеності, ризиком конфлікту.

Рішення, прийняті в умовах визначеності, характеризуються на­явністю повної й достовірної інформації щодо проблемної ситуації, мети, обмежень і наслідків реалізації рішень. У цій ситуації цілі та обмеження формально визначаються у вигляді цільових функцій і рівнянь. Функція переваги у випадку однієї мети збігається з цільо­вою функцією при безлічі цілей з функціональною залежністю цільових функцій. Рішення визначаються максимумом або мініму­мом цільової функції. Це дозволяє змоделювати формальну мате­матичну модель задачі прийняття рішень.

Прийняття рішень за допомогою ймовірної визначеності фор­мується на підставі теорії статистичних рішень. У цьому випадку неповність та невірогідність інформації доповнюється розглядом випадкових подій і процесів. Закономірності поведінки випадко­вих об'єктів описуються за допомогою ймовірних характеристик.

Невизначеність пов'язана з неповнотою і вірогідністю інформації, яка не дозволяє побудувати математичну модель задачі з визначен­ня оптимального рішення. У цьому випадку основна роль у вирі­шенні задач з інформаційної невизначеності має належати особам, які приймають рішення щодо об'єкта управління.

Розрізняють такі рішення: єдиноначальні; колегіальні, які прийма­ються дорадчим органом (наприклад, радою директорів); колективні, які приймаються усім колективом (наприклад, зборами акціонерів).

Залежно від міри охоплення об'єкта управління виділяються такі управлінські рішення:

— загальні, що охоплюють весь об'єкт управління і торкаються всіх життєво важливих сторін його діяльності;

— приватні, що стосуються окремих сторін діяльності об'єкта управління;

— локальні, прийняті у відповідності до будь-якого окремого еле­мента об'єкта управління (наприклад, відділу, цеху тощо). Ці рішення не торкаються діяльності всієї системи об'єкта управ­ління, однак для колективу тієї підсистеми, по відношенню до якої вони приймаються, мають характер загальних чи при­ватних рішень.

За терміном дії і характером цілей управлінські рішення поді­ляють на стратегічні, тактичні, оперативні.

Стратегічні рішення в основному стосуються корінних проблем підприємства. Вони приймаються в масштабі всього об'єкта управ­ління і завжди розраховані на перспективні завдання, які пов'язані з тривалим відрізком часу.

Тактичні рішення забезпечують реалізацію стратегічних завдань. За часом вони зазвичай розраховані до одного року.

Оперативні рішення пов'язані зі здійсненням поточних завдань і цілей. За часом вони розраховані на період не більш одного місяця.

За змістом завдань управлінського рішення розрізняють еко­номічні, організаційні, технічні і технологічні. Сфера їхньої діяль­ності обумовлює специфічні вимоги до прийнятого управлінсько­го рішення.

За кількістю цілей рішення розрізняють одноцільові та багатоці­льові. Наприклад, економіко-управлінські рішення на виробництві, як правило, є багатоцільовими. При прийнятті таких рішень вини­кає проблема узгодження суперечливих цілей, що значно усклад­нює процес прийняття рішень.

За критерієм «частота (повторюваність) прийняття рішень» ви­діляють одноразові (випадкові) та повторювальні (рутинні) рішення.

Рішення можна класифікувати і за іншими ознаками, наприк­лад, за числом рішень, що трапляються в процесі їхнього прийняття (статичні, динамічні); за організацією прийняття рішень (централі­зовані, децентралізовані); за способом мислення (дискусивні, об­мірковані, інтуїтивні); у зв'язку з іншими рішеннями (автономні, що доповнюють один одного); за складністю ухвалення рішення (прості, складні за структурою).

Відома класифікація управлінських рішень з виділенням органі­заційних, інтуїтивних і раціональних рішень.

Організаційні — це рішення, які повинен вибрати керівник для виконання обов'язків, що обумовлюються посадою. їхня мета — за­безпечити рух до поставлених перед організацією завдань.

Організаційні рішення бувають на запрограмовані і незапрограмовані.

Для запрограмованого рішення існує обмежене число можливих альтернатив. Його вибір знаходиться в межах напрямів, заданих організацією.

Незапрограмовані рішення потребують нових ситуацій, вони споріднені з невідомими факторами. До їхнього числа відносяться цілі організації з поліпшення якості продукції, удосконалення структури управління тощо.