Тема 3 організаційні засади світового фінансового ринку
3.1. Міжнародний ринковий механізм перерозподілу фінансових ресурсів і капіталу
У процесі кругообігу капіталу формується капітал у грошовій формі, що являє собою фінансові ресурси.
Фінансові ресурси світу — це сукупність фінансових ресурсів усіх країн, міжнародних організацій та міжнародних фінансових центрів світу. Вони використовуються у міжнародних економічних відносинах, тобто у відносинах між резидентами та нерезидентами.
Джерелами фінансових ресурсів світу є:
країни-донори, до яких належать країни з розвинутими економіками, де формується переважний обсяг фінансових ресурсів світу;
фонди міжнародних організацій, які призначені для надання фінансової допомоги і складаються в основному з внесків урядів цих країн;
світові золотовалютні резерви, які є власністю приватних осіб, компаній, організацій та урядів розвинутих країн світу.
Найпотужнішою складовою у системі міжнародного перерозподілу фінансових ресурсів і капіталу, як за масштабністю операцій, так і багатоканальністю руху фінансових потоків, є світовий фінансовий ринок. Цей глобальний механізм, що забезпечує переливання грошово-кредитних ресурсів між країнами, регіонами, галузями та окремими суб'єктами бізнесу, збалансовує світовий попит і пропозицію на капітал (див. рис. 1).
Отже, з функціонального погляду, світовий фінансовий ринок — система ринкових відносин, що забезпечує акумуляцію та перерозподіл світових фінансових потоків і міжнародних потоків капіталу.
Світовий фінансовий ринок виник на основі інтеграційних процесів між національними фінансовими ринками. Інтеграція фінансових ринків окремих країн розпочалася приблизно в середині 60-х років XX ст.
Рис. 1. Міжнародний ринковий механізм перерозподілу фінансових ресурсів і капіталу
Активізація міжнародних потоків капіталу та конкуренція щодо його залучення сприяли зміцненню зв'язків, розширенню контактів між національними фінансовими ринками, їх динамічному розвитку і взаємозалежності, що прогресує. Згодом, з початку 80-х років XX ст., відбувається реструктуризація фінансового ринку під впливом процесів лібералізації, транснаціоналізації й глобалізації, у результаті чого зростає централізація і концентрація капіталу, особливо банківського. З середини 90 – х років XX ст. відбувається модифікація світового фінансового ринку під впливом наростаючих процесів фінансової консолідації та розвитку інноваційних фінансових послуг, упровадження інформаційних технологій у банківській і фінансовій сферах, що дало значний поштовх глобалізації фінансових ринків. Таким чином, об'єктивною основою становлення і розвитку світового фінансового ринку стали: розвиток міжнародного поділу праці, інтернаціоналізація суспільного виробництва, концентрація і централізація фінансового капіталу, консолідація фінансових інституцій та інформаційна революція.
3.2. Світові фінансові центри, їх характеристика та формування на сучасному етапі
Фінансовий центр – це осередок організацій (банків, бірж, фінансових і страхових компаній тощо), які або надають фінансові послуги, або самі потребують їх, причому тут пропонуються глобальні послуги й можуть укладатися глобальні фінансові угоди.
Світові фінансові центри виникають у тих країнах, де:
стале валютно-економічне становище;
існує розвинута кредитна система і добре організована біржа;
помірне оподаткування;
пільгове валютне законодавство, яке дозволяє доступ іноземних позичальників і цінних паперів до біржового котирування;
зручне географічне становище;
відносна стабільність політичного режиму;
наявна стандартизація і високий ступінь інформаційних технологій безпаперових операцій на базі використання найновіших ЕОМ.
Світові фінансові центри розглядаються як ланки міжнародного ринку позичкових капіталів.
Світові фінансові центри виникли на ґрунті надзвичайно швидкого кількісного зростання перенасичення капіталу в середині XX століття. На початку XX століття основними експортерами капіталу були Англія, Франція і США, тому найбільшими фінансовими центрами на той час вважалися Лондон, Париж, Нью-Йорк.
Сучасні світові фінансові центри є двох видів: ті, що виникли на базі національних ринків капіталів і ті, що сформувалися на основі руху міжнародних капіталів.
У світі переважають фінансові центри на базі національних ринків капіталів – Нью-Йорк, Франкфурт-на-Майні, Токіо, Париж, Лондон. Два останніх відносять і до другої групи, поряд із Люксембургом і Цюріхом.
Характеристика світових фінансових центрів, їх роль і значення тепер залежить головним чином від того, наскільки значною є концентрація міжнародного капіталу у тому чи іншому фінансовому центрі і наскільки великою є свобода проведення у них фінансових операцій, це – Лондон, Люксембург, Нью-Йорк, Париж, Токіо, Франкфурт-на-Майні, Цюріх.
Міжнародні фінансові центри в країнах, що розвиваються (країнах нової індустріальної хвилі) – Гонконг, Сінгапур, Бахрейн та інші – виникли переважно в результаті швидкого господарського розвитку цих країн або на базі пільгового податкового і валютного режиму в податкових гаванях і центрах «офшор» - на Антільських, Багамських островах, Макао, Кіпр, Найманські острови (острови Джерсі, Гернсі).
Для міжнародних фінансових центрів характерна висока концентрація банків та інших кредитно-фінансових інструментів (місцевих та іноземних), тут, як правило, існують ліберальний податковий і валютний режим для фінансово-кредитних операцій, є потужні системи комп’ютерного зв’язку. Посилюється спеціалізація світових фінансових центрів (наприклад Париж, Франкфурт-на-Майнф, Цюріх – спеціалізуються на облігаційних позиках та операціях з акціями. Гонконг і Сінгапур – на короткотермінових міжбанківських кредитах, Бахрейн на операціях з переказом нафтодоларів).