5. Непрямі податки

Податок на додану вартість (ПДВ). Це непрямий податок, що включається в ціну товару і становить частину приросту вартості, створюваної на всіх стадіях виробництва, надання послуг або після митного оформлення, і внесений до Державного бюджету. Механізм ПДВ закріплений Законом України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р.

Платником такого податку є особа, яка зобов'язана утримувати і вносити до бюджету податок, сплачений покупцем, чи особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платником ПДВ може бути особа:

1. яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього

податку;

2. яка імпортує товари (супутні послуги);

3. у якої загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню, нарахо­вана (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 грн. (без урахування по­датку на додану вартість);.

4. яка поставляє товари (послуги) на митній території України з використанням глобальної або локальних комп'ютерних ме­реж;

5. що здійснює операції з реалізації конфіскованого майна;

6. яка на митній території України надає послуги, пов'язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України;

7. що є відповідальною за внесення податку до бюджету за об'єктами оподаткування на залізничному транспорті;

8. яка надає послуги зв'язку і здійснює консолідований облік доходів і витрат, пов'язаних із наданням таких послуг та от­риманих витрачених іншими особами, що перебувають у підпорядкуванні такої особи.

Об'єктом оподаткування є операції платників податків з поставки товарів і послуг, місце здійснення яких розташоване на митній території України; ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту; вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту, поставки транспортних послуг з перевезен­ня пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України.

Базу оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визнача­ють за їх договірною (контрактною) вартістю, визначеною за вільними цінами, які не нижчі за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомо­го зв'язку, що включаються в ціну товарів. Договірна (контрактна) вартість складається з будь-якої суми коштів, вартості матеріальних і нематеріальних активів, переданих платникові податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу для компенсації вартості товарів.

Закріплення в нормативному акті ставки ПДВ 20% припускає і ставку 16,67%. Хоча фактично йдеться про одну ставку, яку використо­вують на різних стадіях нарахування податку. Ставка 20% є основною і поширюється на обороти, обчислені за цінами, в яких не враховано ПДВ. У разі використання цін і тарифів, у яких враховано ПДВ, за­стосовують ставку 16,67%, що є похідною від ставки 20%.

Об'єкти оподаткування, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, і операцій, до яких застосовується нульова ставка, обкладаються податком за ставкою 20%. Податок становить 20% бази оподаткування і додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Механізм звільнення від ПДВ припускає:

1. Звільнення товарів (робіт, послуг) з правом відрахування сум податку, які сплачені постачальником. У цьому разі весь податок з використаних на виготовлення сировини, матеріалів, комплектую­чих, палива тощо або приймається у зменшення сум податку, обчис­лених стосовно власної реалізації, або відшкодовується податкови­ми інспекціями на основі поданих розрахунків. Раніше внесені суми ПДВ, враховані в ціні товару, що поставляється, зараховують на сплату майбугніх платежів чи відшкодовують з бюджету за рахунок загальних надходжень податковими інспекціями при наданні підприємствами відповідних підтверджень.

2. Звільнення від податку без надання права відрахування сплачено­го постачальниками податку. При цьому суми податку стають фактором витрат виробництва (робіт, послуг). За такого способу від податку звільняються всі товари (роботи, послуги) за визначеним переліком. Усі перелічені в ньому товари тощо звільняються без права відрахування вхідного податку, тобто податку, сплаченого своїм постачальникам за придбані товарно-матеріальні ресурси. Наприклад, до ціни виробів медичного призначення входить податок на додану вартість матеріалів, використаних на виготовлення цих виробів.

Сплачується ПДВ не пізніш як двадцятого числа місяця, наступ­ного за звітним періодом.

Суми податку на додану вартість зараховують до державного бюд­жету і використовують насамперед для бюджетного відшкодування податку на додану вартість і формування бюджетних сум, що спрямо­вуються як субвенції місцевим бюджетам.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду. Він складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі у разі їх імпорту) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Акцизний збір. Є одним із непрямих податків. В сучасних податко­вих законодавствах акцизи звичайно посідають наступне місце після ПДВ (або податків, що його замінюють) і за значенням, і за обсягами надходжень до бюджету. Однак податкові системи XIX ст. включали акцизи як основний канал забезпечення непрямого оподаткування, і нерідко термін “акциз” застосовувався як синонім усієї системи не­прямих податків.

Механізм акцизного збору закріплений декретом Кабінету Міністрів від 26 грудня 1992 року "Про акцизний збір”. У ст. 1 цього нормативного акта визначено поняття акцизного збору як непрямого податку на високорентабельні і монопольні товари (продукцію), що включається до ціни цих товарів (продукції). Перелік підакцизних товарів і розміри ставок затверджує Верховна Рада України.

Платників акцизного збору законодавство України поділяє на такі категорії:

а) суб'єкти підприємницької діяльності, а також їх філії, відділення (інші відокремлені підрозділи), виробники підакцизних товарів на митній території України, в тому числі з давальницької сиро­вини по товарах (продукції), на які встановлено ставки акциз­ного збору у твердих сумах, а також замовники, за дорученням яких виготовляється продукція на давальницьких умовах по товарах, на які встановлено ставки акцизного збору у відсотках до обороту; які сплачують акцизний збір виробнику;

б) нерезиденти, які здійснюють виготовлення підакцизних товарів (послуг) на митній території України безпосередньо або через їх постійні представництва чи осіб, прирівняних до них згідно із законодавством;

в) будь-які суб'єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, які імпортують на митну територію України підакцизні товари, не­залежно від наявності внесених до них іноземних інвестицій;

г) фізичні особи — резиденти або нерезиденти, які ввозять (пере­силають) підакцизні речі або предмети на митну територію України у вигляді супроводжувального або несупроводжу- вального багажу, а також фізичні особи, які одержують такі підакцизні речі (предмети), переслані (надіслані) з-за митного кордону України у вигляді поштових чи інших відправлень або несупроводжувального багажу, в обсягах або вартістю, що

перевищують норми безмитного провезення (пересилання) для таких фізичних осіб, визначені митним законодавством;

д) юридичні або фізичні особи, які купують (одержують в інші форми володіння, користування або розпорядження) підакцизні товари у податкових агентів.

Якщо Закон України від 18.12.1991 р. ‘Про акцизний збір” об'єктом оподаткування визначає оборот від реалізації на внутрішньому ринку як виготовлених в Україні, так і завезених на її територію підакцизних товарів (ст. 3), то декрет Кабінету Міністрів України ‘‘Про акцизний збір” від 26 грудня 1992 р. більш детально регулює цю сторону ак­цизного збору і виділяє три основних підходи до визначення об'єкта оподаткування.

а) обороги з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послу­ги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовлених з давальницької сировини;

б) обороти з реалізації (передачі) товарів (продукції) для власного споживання, промислової переробки (крім оборотів з реалізації (передачі) для виробництва підакцизних товарів, за винятком нафтопродуктів), а також для своїх працівників;

в) вартість товарів (продукції), які імпортуються (ввозяться, пере­силаються) на митну територію України, у тому числі в межах бартерних (товарообмінних) операцій або без оплати їх вартості чи з частковою оплатою.

Неодмінним доповненням до нормативних актів, що регулюють механізм акцизного збору, є додаток, який містить перелік товарів (продукції), що розглянуті законодавцем як підакцизні, і закріплює рівні ставок цього збору. Подібний перелік безпосередньо пов'язаний із кількома статтями декрету Кабінету Міністрів від 26.12.1992 р., насам­перед зі ст. 4, що визначає ставки акцизного збору. Тут подано тільки загальні підходи до нарахування акцизного збору, а конкретизуються вони щодо окремих товарів уже в зазначеному переліку. Досить тісно пов'язане це доповнення і з переліком пільг.

Ставки акцизного збору дуже різні: від 10% до 300%. Причому якщо за Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. №741 ставки акцизного збору коливалися від 10 до 85%, то з появою

такого об'єкта оподаткування, як митна вартість імпортних товарів, у постанові Верховної Ради України “Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, і ставки цього збору" від 04.02.1994 р. ставки акцизного збору збільшено до 250-300%. Використання таких ставок (150-200-250-300%) пояснюється тим, що в цьому разі розра­хунок здійснюється за імпортні товари у відсотках до митної вартості з урахуванням митної вартості і мита.

Кількість пільг щодо акцизного збору невелика. Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. закріплені такі види звільнення від акцизного збору:

1. Реалізація підакцизних товарів на експорт.

2. Реалізація легкових автомобілів:

а) спеціального призначення (міліція, швидка медична допомога) за переліком, що визначений Кабінетом Міністрів України;

б) спеціального призначення (для інвалідів), вартість яких опла­чують органи соціального забезпечення.

3. Акцизний збір не справляється при вивезенні з митної території України підакцизної продукції, придбаної інвестором у власність на умовах згоди про розподіл продукції.

Акцизний збір може бути обчислений за ставками у відсотках до обороту з продажу і у твердих сумах з одиниці реалізованого товару. У першому випадку акцизний збір розраховують:

• за вільними цінами - з огляду на вартість товарів без урахування акцизного збору, без ПДВ;

• за регульованими цінами - з огляду на вартість товарів, реалізованих за державними фіксованими і регульованими цінами, без урахування торговельних знижок і ПДВ;

• при закупівлі імпортованих товарів - на основі їх митної вартості. У цьому разі використання твердих сум з одиниці реалізованої продукції пов'язано переважно із ввезеними то­варами.

Суми акцизного збору із ввезених на територію України товарів за­раховуються до державного бюджету, а з товарів, вироблених в Україні,

• до місцевого бюджету за місцем їх виробництва і державного бюд­жету у співвідношеннях, установлених Верховною Радою України.

У 1996 р. в Україні з’являються акцизні марки. Згідно зі ст. 1 За­кону України ‘‘Про акцизний збір на алкогольні напої і тютюнові ви­роби” від 15.09.1995 р. марка акцизного збору - це спеціальний знак,

яким маркують алкогольні напої і тютюнові вироби, і його наявність на цих товарах підтверджує сплату акцизного збору. Відповідно до Указу Президента України “Про введення марок акцизного збору на алкогольні напої і тютюнові вироби” від 18.09.1995 р. №849 реалізація на території України імпортних алкогольних напоїв і тютюнових виробів без наявності марок акцизного збору забороняється. Товари, на яких немає акцизних марок, підлягають конфіскації чи знищенню.