- •Фінансове право україни Навчальний посібник
- •Правову охорону видання здійснює Центр правових досліджень Фурси.
- •Isbn 978-966-2183-11-5 (Алерта) isbn 978-966-373-490-3 (кнт) isbn 978-966-364-792-0 (цул)
- •Програма проведення педагогічного експерименту щодо впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах III—IV рівнів акредитації.
- •Тимчасове положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців (затверджене мон України від 23.01.2004, №48)
- •Про впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (наказ мон України від 10.12.2005, №774)
- •Рекомендації щодо структури залікового кредиту та порядку оцінювання навчальних досягнень студентів (затверджені
- •Тема 1. Фінанси і фінансова діяльність держави: поняття і
- •Тема 2. Фінансове право як галузь права
- •Тема 3. Фінансово-правові норми і фінансово-правові відносини
- •Тема 4. Правові засади організації та здійснення фінансового контролю
- •Тема 5. Відповідальність за порушення фінансового законодавства: поняття і види
- •Тема 6. Правове регулювання державних доходів і видатків
- •Тема 7. Бюджетне право як підгалузь фінансового права
- •Тема 8. Поняття бюджету. Бюджетна система України
- •Тема 9. Бюджетний процес
- •Тема 10. Правове регулювання міжбюджетних відносин
- •Тема 11. Правові основи оподаткування
- •Тема 12. Правове регулювання державного кредиту і державного боргу
- •Тема 13. Публічно-правові основи загальнообов'язкового державного страхування
- •Тема 14. Публічно-правове регулювання банківської діяльності
- •Тема 15. Правові основи грошового оборогу
- •Тема 16. Валютне регулювання і валютний контроль
- •Тема 17. Публічно-правова природа ціноутворення
- •4. Загальний розрахунок годин лекцій, практичних занять, самостійної роботи
- •Тема 1
- •Фінансова система України та її структура.
- •Тема 2
- •Предмет і метод фінансового права
- •Тема 2 фінансове право як галузь права
- •Тема 2 фінансове право як галузь права
- •Система фінансового права
- •Джерела фінансового права. Фінансове законодавство
- •Фінансове право в системі права
- •Наука фінансового права
- •Контрольні запитання
- •Завдання
- •Нормативні акти і література
- •Фінансово-правові норми і фінансово- правові відносини
- •Поняття, структура, особливості і види фінансово-правових норм
- •Зміст і особливості фінансових правовідносин
- •Структура фінансових правовідносин
- •Види фінансових правовідносин
- •Контрольні запитання
- •Завдання
- •Нормативні акти і література
- •Тема 4 правові засади організації і здійснення фінансового контролю
- •Поняття, зміст і значення фінансового контролю
- •Види фінансового контролю
- •Методи фінансового контролю
- •Органи фінансового контролю
- •Аудиторський контроль
- •Контрольні запитання
- •Завдання
- •Нормативні акти і література
- •Тема 5 відповідальність за порушення фінансового законодавства: поняття і види
- •Відповідальність за порушення фінансового законодавства в системі юридичної відповідальності
- •Підстави відповідальності за порушення фінансового законодавства
- •5.4. Фінансова відповідальність за порушення податкового законодавства
- •Тема 6
- •Тема 7 бюджетне право як підгалузь фінансового права
- •Бюджетне право в системі фінансового права.
- •Бюджетні повноваження України
- •Бюджетна система України
- •Державний бюджет України
- •Місцеві бюджети
- •Тема 9 бюджетний процес
- •Складання проектів бюджетів
- •Звітність про виконання бюджетів
- •Тема 10 правове регулювання міжбюджетних відносин
- •Поняття і значення міжбюджетних відносин.
- •Розподіл доходів і видатків між бюджетами.
- •Порядок надання міжбюджетних трансфертів.
- •Тема 11
- •Правовий механізм податку і його елементи.
- •Податкова система України
- •Поняття, ознаки та функції податку. Класифікація податків і зборів
- •Непрямі податки
- •Прибуткові податки
- •Податки на майно
- •Податок на промисел
- •Консолідовані податки
- •Загальнодержавні збори
- •Місцеві податки і збори
- •Тема 12
- •Поняття державного боргу
- •Тема 13
- •Тема 14
- •Банківське регулювання і банківський нагляд.
- •Банківська система України
- •14.3. Банківське регулювання і банківський нагляд
- •Тема 15
- •Грошова система України
- •Розрахунків
- •Тема 16 валютне регулювання і валютний контроль
- •Відповідальність за порушення валютного за
- •Зміст валютного регулювання
- •Валютний контроль
- •16.4. Відповідальність за порушення валютного законодавства
- •Тема 17
- •Органи ціноутворення.
- •Поняття ціни
- •Система цін
- •Органи ціноутворення
- •Література
- •Фінанси і фінансова діяльність держави: поняття і зміст
- •Тема 11
- •Тема 12
- •Тема 13
- •Тема 17 Публічно-правова природа ціноутворення
-
Підстави відповідальності за порушення фінансового законодавства
В юридичній науці загальновизнаним є підхід, за яким правопорушення є підставою юридичної відповідальності. Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 Кримінального кодексу України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Підставою адміністративної відповідальності є адміністративне правопорушення (проступок), поняття якого сформульовано в ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Таким чином, для кожного виду юридичної відповідальності головним, системоутворюючим елементом виступає саме поняття відповідного делікту.
Законодавство України містило поняття фінансового правопорушення. Воно було сформульоване в п. 1.5.3 Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні, затвердженої наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 03.10.1997 р. №121: “фінансове правопорушення - дія або бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання всіх форм власності, об’єднань громадян, посадових осіб, громадян України та іноземних громадян, наслідком яких стало невиконання фінансово-правових норм”. При використанні такого підходу здійснення фінансового правопорушення констатували у разі порушення фінансово-правових норм.
Наслідком чітко вираженої інституалізації фінансового права і фінансового законодавства є кодифікація відповідних блоків законодавства та прийняття Бюджетного і Податкового кодексів. У кожному з цих кодифікованих актів законодавець намагається закріпити основні положення щодо відповідальності за вчинення певних деліктів. Саме в окремих статтях цих кодексів законодавець формулює поняття бюд-
жетних чи податкових правопорушень. Відповідно до ст. 116 Бюджетного кодексу України бюджетним правопорушенням визнається недотримання учасником бюджетного процесу встановленого цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету. У Податковому кодексі Російської Федерації (ст. 106) податковим правопорушенням визнається винно вчинене протиправне (в порушення законодавства про податки і збори) діяння (дія або бездіяльність) платника податків, податкового агента та інших осіб, за які цим Кодексом установлена відповідальність.
Порушення фінансового законодавства має такі обов'язкові ознаки:
а) антисоціальний характер, що виявляється у суспільній небезпечності (якщо правопорушення є злочином, що передбачений Кримінальним кодексом) або суспільній шкідливості; б) протиправність; в) винність;
г) караність.
Антисоціальний характер є матеріальною ознакою порушень фінансового законодавства. Діяння, що порушують норми фінансового права, завдають шкоди нормальній фінансовій діяльності держави та місцевого самоврядування.
Протиправність вказує на передбачуваність конкретного діяння в актах фінансового законодавства. Протиправність слід розглядати як юридичну оцінку антисоціального характеру діяння з боку законодавця, що закріплена в нормах фінансового права. Вочевидь, положення п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України щодо визначення виключно законами засад окремих видів юридичної відповідальності доцільно було б поширити і на засади відповідальності за порушення фінансового законодавства.
Винність як ознака правопорушення вказує на існування суб’єктивного зв’язку між протиправним діянням і його наслідками та особою, яка вчинила таку дію або бездіяльність у формі умислу або необережності.
Караність є ознакою, що логічно зумовлена антисоціальним характером правопорушення, негативною оцінкою з боку суспільства і безпосередньо випливає з його протиправності.
Теоретичне дослідження правової природи порушень фінансового законодавства, а також безпосередні практичні потреби застосування відповідальності за їх вчинення ставлять вимогу щодо законодавчого закріплення конститутивних (об’єктивних і суб’єктивних) ознак цих
правопорушень. Сукупність таких передбачених законом юридичних ознак, які визначають вчинене діяння правопорушенням, охоплюється таким теоретичним поняттям, як склад правопорушення. Склад правопорушення включає такі елементи: а) об’єкт правопорушення;
б) об’єктивна сторона правопорушення; в) суб’єкт правопорушення;
г) суб’єктивна сторона правопорушення.
Теоретично обґрунтованим підходом до визначення об’єкта правопорушень є його диференціація на загальний, родовий і безпосередній. Загальним об єктом фінансових правопорушень (далі поняття “фінансове правопорушення” ми використовуємо як тотожне поняттю “порушення фінансового законодавства”) є врегульовані нормами фінансового права суспільні відносини у сфері фінансової діяльності держави, тобто в процесі формування, розподілу й використання грошових коштів бюджетів і державних цільових фондів. Зазначимо, що ці відносини є публічно-правовими, врегульованими імперативними фінансово-правовими нормами. Саме тому методологічно неправильним є асимілювання різних за правовою природою суспільних відносин, яке спостерігалося при визначенні терміна “законодавство з фінансових питань” у п. 1.5.1. Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні як “сукупності чинних на будь-який момент контрольного періоду законів та інших нормативно-правових актів держави, якими регулюються процеси утворення, розподілу та використання фінансових ресурсів держави, а також грошові, кредитні й товарообмінні відносини”.
Для того щоб правильно визначити родовий об'єкт фінансових правопорушень, слід виходити із системи фінансового права як об'єктивно існуючої сукупності фінансово-правових інститутів, які об’єднують норми, що регулюють відносно відокремлені групи специфічних фінансових відносин. Цей підхід покладено в основу законодавчого відокремлення видів фінансових правопорушень (порушення бюджетного, податкового, валютного законодавства тощо).
Безпосереднім об 'єктом фінансових правопорушень виступають конкретні відносини, на які посягає правопорушник. Прикладами таких об’єктів можуть бути: механізм бюджетного планування, порядок цільового використання бюджетних коштів, вимоги до ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів; стосовно порушень податкового законодавства - встановлений порядок
ведення податкового обліку, правильність нарахування та своєчасність внесення до бюджетів сум податків і зборів або порядок здійснення операцій з активами, які перебувають у податковій заставі.
Об ’сктивна сторона фінансового правопорушення характеризує його зовнішній прояв. Обов'язковою ознакою об’єктивної сторони с діяння у формі дії (активної поведінки) або бездіяльності (пасивної поведінки). Закріплення об'єктивної сторони правопорушення є практичною реалізацією його протииравності. Діяння завжди вказується в диспозиції фінансово-правової норми або безпосередньо випливає з її змісту. Зокрема, об’єктивна сторона бюджетного правопорушення. передбаченого ст. 119 Бюджетного кодексу України, полягає у нецільовому використанні бюджетних коштів, тобто витрачанні їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, установленим законом про Державний бюджет України, чи рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису. Іноді законодавець деталізує об’єктивну сторону правопорушень закріпленням її факультативних ознак, пов’язуючи з цим міру відповідальності: відповідно до п. 17.1.7 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" розмір штрафу за порушення строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання залежить від тривалості затримання такої сплати платником податків.
Основною ознакою об'єктивної сторони значної кількості порушень фінансового законодавства є протиправна бездіяльність. Це зумовлено тим. що зобов’язані суб’єкти фінансових правовідносин не виконують власних обов’язків. Наприклад, змістом податкового обов'язку в широкому розумінні є обов'язок платника податків вести податковий облік, своєчасно і в повному обсязі сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), а також подавати до податкового органу податкову звітність. Тому в разі неподання податкової декларації у строки, визначені законодавством, платник податків сплачує штраф (п. 17.1.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"). Бездіяльність, що полягає в невиконанні резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна, яке перебуває за межами України, передбачених ч. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю’, тягне за собою накладення штрафу згідно з Положенням про валютним
контроль, затвердженим постановою Правління Національного банку
України від 08.02.2000 р. №49.
-
Відповідальність за порушення бюджетного законодавства
Підставою відповідальності за порушення бюджетного законодавства є бюджетне правопорушення, поняття якого сформульовано у ст. 116 Бюджетного кодексу України: бюджетним правопорушенням визнається недотримання учасником бюджетного процесу встановленого цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету.
Суб’єктом бюджетного правопорушення може виступати лише учасник бюджетного процесу. Відповідно до ст. 20 Бюджетного кодексу, учасниками бюджетного процесу є наділені бюджетними повноваженнями органи та посадові особи. Бюджетними повноваженнями визнаються права і обов'язки учасників бюджетних правовідносин. Згідно з цією статтею, суб’єктом бюджетного правопорушення може бути учасник бюджетного правовідношення, який не є органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування або бюджетною установою. В окремих випадках, і це прямо передбачено ч. 2 ст. 21 Бюджетного кодексу, учасниками бюджетних правовідносин є фізичні та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів). Отже, одержувачів бюджетних коштів також слід вважати потенційними учасниками бюджетного процесу і відповідно суб’єктами бюджетних правопорушень. Такий висновок відповідає ст. 118 Бюджетного кодексу, в якій перелічуються заходи, яких вживають щодо розпорядників та одержувачів бюджетних коштів за вчинені ними бюджетні правопорушення:
-
застосування адміністративних стягнень до осіб, винних у бюджетних правопорушеннях відповідно до закону;
-
зупинення операцій з бюджетними коштами.
Зупинення операцій з бюджетними коштами полягає в зупиненні будь-яких операцій щодо здійснення платежів з рахунку порушника бюджетного законодавства. Механізм зупинення операцій з бюджетними коштами визначається Кабінетом Міністрів України.
Бюджетний кодекс (ч. 1 ст. 121) передбачає, що особи, винні в порушенні бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України. Бюджетне правопорушення, вчинене розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів, може бути підставою для притяг нення його керівника чи інших відповідальних посадових осіб до відповідальності згідно із законом, залежно від характеру вчинених ними діянь.
Одним із головних принципів бюджетної системи є принцип цільового використання бюджетних коштів, який передбачає використання бюджетних коштів лише на цілі, визначені бюджетними призначеннями. Наслідком порушення цього принципу є зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням, і притягнення певних осіб до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності в порядку, визначеному законами України.
Адміністративна відповідальність за нецільове використання бюджетних коштів передбачена ст. 16412 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а кримінальна ст. 210 Кримінального кодексу України. При цьому предметом цього злочину мають бути бюджетні кошти у великих розмірах (сума в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян) або в особливо великих розмірах (сума в три тисячі і більше разів псревищус неоподатковуваний мінімум доходів громадян).