Тема 6

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНИХ ДОХОДІВ І ВИДАТКІВ

(практичні заняття - І година (колоквіум), самостійна робота - 2 години)

План

1. Поняття і основи правового регулювання державних та муніципальних доходів

2. Поняття і види державних і муніципальних витрат

Основні категорії: державні доходи; муніципальні доходи; державні видатки; муніципальні витрати; доходи бюджету; видатки бюджету; фінансування.

1. Поняття і основи правового регулювання державних і муніципальних доходів

Умовою досягнення цілей і виконання завдань, що стоять перед державою, та реалізації нею своїх функцій є наявність відповідних фінансових коштів. Формування цих фінансових коштів виражається через таку категорію, як державні доходи.

Державні доходи - це частина внутрішнього валового продукту, що надходить у вигляді різних грошових платежів і надходжень у власність держави, які компетентні державні органи спрямовують на забезпечення цілей і завдань, що стоять перед державою.

Муніципальні доходи є частиною внутрішнього валового продукту, що надходить у вигляді платежів і надходжень до місцевих бюджетів і слугує для вирішення різних питань, що стоять перед органами місцевого самоврядування.

У формуванні державних доходів беруть участь усі ланки фінансової системи країни. У результаті цієї цілеспрямованої діяльності

держава формує грошові фонди (державний і місцевий бюджети, централізовані позабюджетні цільові фонди). Утворення цих фондів відбувається за різними напрямами. Це кошти держави, надходжен­ня від юридичних і фізичних осіб, кошти громадських організацій

тощо.

Державні й муніципальні доходи - досить різнобічна і водночас єдина система. Класифікація державних і муніципальних доходів здійснюється за різними ознаками:

1. за методом утворення: обов’язкові; добровільні (наприклад, кошти, отримані від проведення лотерей чи випуску акцій);

2. за порядком утворення: централізовані (зосереджуються на рівні державного бюджету); децентралізовані (акумулюються на рівні державних підприємств, організацій чи установ);

3. за юридичною формою: податкові (податки і збори податко­вого характеру: збори, мито і плати - ці платежі становлять основу доходів держави і органів місцевого самоврядування); неподаткові (наприклад, штрафи, кошти, що надходять від реалізації державної власності);

4. за територіальним рівнем: загальнодержавні; місцеві:

5. за джерелом утворень: від державного або муніципального господарства; від юридичних осіб, заснованих на недержавній власності; від громадських організацій; від фізичних осіб.

У Бюджетному кодексі (ст. 8) виділено такі складові частини доходів бюджету: 1) податкові надходження; 2) неподаткові надходження; 3) доходи від операцій з капіталом; 4) трансферти.

Суспільні відносини у сфері формування державних і муніци­пальних доходів виступають у правовій формі. Аналіз чинного фінансового законодавства дає підстави для висновку, що правові норми, якими регулюються питання формування державою грошових фондів, переважно розосереджені, розкидані між такими підгалузями фінансового права, як бюджетне і податкове. Так, ст. 2 Бюджетного кодексу України визначає доходи бюджету як податкові, неподаткові й інші надходження на безповоротній основі, здійснення яких перед­бачене законодавством України (включаючи трансферти, подарунки, фанти).

2. Поняття і види державних і муніципальних витрат

Формування державних (муніципальних) доходів і використання їх для забезпечення державних (місцевих) потреб є взаємозалежними процесами, а відповідно державні (муніципальні) доходи і державні (місцеві) витрати взаємозалежними категоріями. Обсяг витрат пря­мо залежить від обсягу доходів. У разі їх невідповідності неминуче виникають негативні наслідки (бюджетний дефіцит, інфляція, уве­дення додаткових податкових важелів, фінансова криза). Тому, пла­нуючи витрати, державні органи та органи місцевого самоврядування обов'язково передбачають можливості їх покриття за рахунок перед­бачуваних доходів.

Державні витрати є однією зі сторін фінансової діяльності держави. Так само, як і мобілізація державних доходів, цей процес відбувається безперебійно, безупинно.

Державні витрати це планова діяльність органів держави і місцевого самоврядування з цільового використання публічних коштів. При цьому у складі державних витрат виділяють витрати бюджетів. Це зумовлено як значенням стрункої бюджетної системи в житті держави, її роллю і місцем у системі централізованих фондів, так і абсолютни­ми величинами акумульованих бюджетами коштів. Цілком природно, що через це значною є роль бюджетного права в регулюванні питань державних і місцевих витрат.

Державні витрати класифікують за:

1. формою власності: державні; муніципальні;

2. характером участі в суспільному виробництві: основні кошти: оборотні кошти; резерви;

3. джерелом одержання і використання: централізовані (фінан­суються з державного і місцевого бюджетів та державних позабюд­жетних цільових фондів); децентралізовані (фінансуються державними або муніципальними підприємствами за рахунок власних коштів, за­лишених у їх розпорядженні);

4. цільовим призначенням: заробітна плата; господарські витрати; витрати на поточний ремонт і т. ін.;

5. роллю в суспільному виробництві: на розвиток матеріального виробництва; на нематеріальну сферу;

Особливий інтерес становить класифікація витрат за функці­ональною ознакою. Кошти при цьому спрямовуються на виконання функцій держави. Зокрема, розрізняють витрати на:

• економіку держави (з вирізненням її галузей: будівництво, промисловість, зв’язок і та ін.);

• національну оборону;

• соціально-культурну сферу;

• науку й освіту;

• державне управління і місцеве самоврядування;

• правоохоронну систему;

• судову систему;

• охорону здоров'я;

• запобігання надзвичайним ситуаціям, стихійних лих та ліквідацію їх наслідків;

• обслуговування державного боргу;

• міжнародну діяльність тощо.

Державні і муніципальні витрати здійснюються через фінансування

• безоплатне й безповоротне виділення коштів з державних або муніципальних фінансових фондів на задоволення публічних по­треб.

Фінансування поширюється переважно на державні об'єкти. Во­дночас порядок фінансування залежить, наприклад, від цільового при­значення коштів, суб'єктів, що їх одержують, або джерел фінансування. Фінансування є також діяльністю, яка має плановий характер, тому розрізняють короткострокове фінансування, середньострокове, до­вгострокове й річне.

Суспільні відносини у сфері державних і місцевих витрат детально регулюються правовими нормами. Фінансово-правові норми, що ре­гламентують державні й муніципальні витрати, згруповані у відповідні фінансово-правові інститути, у свою чергу, утворюють такий розділ Особливої частини фінансового права, як “Правове регулювання дер­жавних і муніципальних витрат”.

Контрольні запитання

У. Дайте визначення державних доходів.

2. Якими є співвідношення державних доходів і доходів державного бюд­жету?

3. Поняття державних витрат.

2. Які є види державних і муніципальних витрат?

Нормативні акти і література

Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. // Відомості Верховної Ради України.-2001.-№37-38. Ст. 189.

Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами: Закон України від 21.12.2000р. // Там само. - 2001. - № 10. - Ст. 44.

Про систему оподаткування: Закон України від 25.06.1991 р. (в ред.. від 18.02.1997 р.) // Там само. - 1997. - №16. - Ст. 119.

Фінансове право України: Підручник / Г. В. Бех. О. О. Дмитрик. І. Є. Криниць- кий; За ред. М. П. Кучерявенка. - К.: Юрінком Інтер, 2004. 320 с.

Научно-практический комментарий Бюджетного кодекса Украины і Г. В. Бех. Л. К. Воронова, Н. П. Кучерявенко и др.; Под общ. ред. д. ю. н., проф.

Н. П. Кучерявенко. - Харьков: Одиссей, 2005.- 600 с.

Иечай А. А. Проблеми правового регулювання публічних фінансів та публічних видатків: Монографія. - Чернівці: Рута. 2004. - 376 с.