4. Державний бюджет України

Розділ II “Державний бюджет України” Бюджетного кодексу України починається ст. 29 “Склад доходів Державного бюджету України”. Це положення здається не зовсім логічним. Складно зрозуміти, як можна аналізувати доходи й видатки Державного бюджету України, не визначивши, що таке “державний бюджет”. Показово, що і в ст. 2 “Визначення основних термінів” немає поняття “державний бюджеі”, хоча бюджети місцеві і місцевого самоврядування визначено досить чітко. Щоправда, у ст. 2 дано поняття “Закон про Державний бюджет України”, проте державний бюджет і законодавчий акт, на підставі якого він існує, є різними поняттями.

Доходи Державного бюджету України є сукупністю безповоротних надходжень, передбачених чинним законодавством України, які вико­ристовують для фінансування виконання державних функцій. Ст. 29 Бюджетного Кодексу деталізуються положенням ст. 9 “Класифікація доходів бюджету”, де визначено чотири типи надходжень (податкові, неподаткові, доходи від операцій з капіталом, трансферти). Ст. 9, закладаючи засади бюджетної класифікації, закріплює відповідним розділом вичерпний перелік бюджетних доходів, уточнюється ст. 29 відповідно до Державного бюджету України. При визначенні складу доходів Державного бюджету України використовують логіку “від зворотного” - це всі доходи, отримані згідно з податковим законо­давством, за винятком надходжень до місцевих бюджетів. Останні визначаються статтями: 64 “Склад доходів, що закріплюються за бюд-

жетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів”; 66 “Склад доходів бюджету Автономної Республіки Крим, обласних та районних бюджетів, які враховують­ся при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів”; 69 “Дохо­ди місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів”.

Зауважимо, що статтями 14 і 15 Закону України “Про систему опо­даткування” закріплено вичерпний перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів, які і становлять податкові надходження до відповідних бюджетів. Проте такий поділ їх на дві групи здійснено за принципом компетенції органу, що вводить відповідний платіж на певній території (держави чи територіальної громади). При цьому багато загальнодержавних податків і зборів надходить до місцевих бюджетів. Тому при визначенні напряму надходження коштів від по­датку чи збору доцільніше орієнтуватися на законодавчий акт, яким закріплено правовий механізм справляння окремого податку чи збору, або на бюджетну класифікацію.

Видатки Державного бюджету України систематизують бюджетні призначення на конкретні цілі, передбачені законом про Державний бюджет на поточний рік. Видатки держбюджету на здійснення по­вноважень держави визначає встановленням бюджетних призначень головний розпорядник коштів. Згідно з бюджетною класифікацією, видатки держбюджету можуть розподілятись за функціональними, економічними, відомчими та програмними ознаками. Деталізований перелік видатків з Державного бюджету України визначено ст. 87 Бюд­жетного кодексу.

Державний бюджет України має містити пояснення всіх видатків, крім пов'язаних із державною таємницею (таємних видатків). Тому таємні видатки на діяльність органів державної влади і в інтересах національної безпеки зазначено в Державному бюджеті України без деталізації. Контроль за здійсненням таємних видатків покладено на Рахункову палату та Міністерство фінансів України у порядку, визна­ченому Верховною Радою України.

Звіти про здійснені таємні видатки розглядають такі комітети Верховної Ради України: з питань бюджету, з питань законодавчо­го забезпечення правоохоронної діяльності, з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією, з питань національної без­пеки і оборони. Окремі звіти про здійснені таємні видатки розглядає Верховна Рада України на закритому засіданні.