4. Про впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (наказ мон України від 10.12.2005, №774)

Відповідно до рішення колегії Міністерства освіти і науки України від 24 березня 2005 року, наказу Міністерства освіти і науки України від 29.07.2005 р. №454 “Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку

16

ФІНАНСОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ

освіти в Україні" та з метою забезпечення впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу в 2005/2006 навчальному році у всіх вищих навчальних закладах України 111—IV рівнів акредитації

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити рекомендації щодо:

• впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах III—IV рівнів акредитації, що додаються;

• структури та порядку ведення індивідуального начального плану студента, що додаються;

• структури залікового кредиту і порядку проведення та оцінювання навчальної діяльності студента, що додаються.

2. Ректорам вищих навчальних закладів:

   1. Відповідно до затверджених рекомендацій розробити та запровадити в навчальний процес на перших курсах навчання з 2005/2006 навчального року: індивідуальні навчальні плани студентів; відомості обліку успішності нового зразка.

Вищим навчальним закладам, які не брали участі в педагогічному експерименті, впроваджувати кредитно-модульну систему організації на­вчального процесу з окремих напрямів (спеціальностей).

1. Про результати впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу щорічно звітувати МОН України до 1 жовтня.

1. Департаменту вищої освіти (Болюбаш Я. Я.) протягом січня-лютого 2006 року провести регіональні наради-семінари відповідальних (координаторів) з кредитно-модульної системи організації навчального процесу.

2. Ректорам регіональних базових вищих навчальних закладів з впровад­ження кредитно-модульної системи організації навчання забезпечити систе­матичне проведення семінарів з питать кредитно-модульного навчання.

3. Департаменту вищої освіти (Болюбаш Я. Я.) спільно з Науково- методичним центром вищої освіти (Левківський К. М.):

   1. Забезпечити постійне методичне супроводження впровадження кредитно-модульної системи організації начального процесу.

   2. Узагальнити досвід вищих навчальних закладів, які брали участь в педагогічному експерименті, та до 1 липня 2006 року підготувати проект Типового положення про кредитно-модульну систему організації навчального процесу в Україні.

4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Степка М. Ф.

Міністр С. М. Ніколаенко

1	[ Сумські лсзжаїнмА .
ФІНАНСОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ ? 2-8*1126 |	університет БІБЛІОТЕКА	І

5. Рекомендації щодо структури залікового кредиту та порядку оцінювання навчальних досягнень студентів (затверджені

наказом МОН України від 30.12.2005, №774)

1. Заліковий кредит - це завершена задокументована частина (навчальної дисципліни, практики, курсового проектування тощо) навчання студента, що підлягає обов'язковому оцінюванню та зарахуванню.

2. Модуль - це задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (ОПП) (навчальної дисципліни, практики, державної атестації*), що реалізується відповідними видами навчальної діяльності студента (лекції, практичні, семінарські, лабораторні заняття, самостійна та індивідуальна робота, практики, контрольні заходи, кваліфікаційні роботи).

3. Змістовий модуль - це система навчальних елементів навчальної дисципліни, що засвоюються за допомогою відповідних методів навчання.

4. Залікові кредити містять модулі декількох видів навчальної діяльності студентів (аудиторну, самостійну та індивідуальну роботу студента). Обсяг аудиторної роботи не повинен перевищувати 50 відсотків залікового кредиту, орієнтовні обсяги самостійної та індивідуальної роботи можуть становити по 25 відсотків.

5. У заліковому кредиті оцінюються всі види навчальної діяльності сту­дента, що формують компетенції.

6. Підсумкова оцінка з навчальної дисципліни повинна визначатися як середньозважена результатів засвоєння окремих залікових модулів.

7. Навчальні досягнення студента з вивчення змісту навчальних дисциплін за видами діяльності відображаються у “Відомості обліку успішності”, що включає:

• назву вищого навчального закладу,

• назву документа - Відомість обліку успішності,

• номер відомості,

• підпис декана факультету,

• дату,

• навчальний рік,

• номер семестру,

• назву факультету,

• назву спеціальності,

• курс, шифр академічної групи,

• назву навчальної дисципліни,

• прізвище, ініціали, посада викладача, який виставляє підсумкову оцінку,

прізвище, ініціали, посада викладача, який проводив практичні (семінарські, лабораторні) заняття і здійснював поточний контроль,

• таблицю відомості, що містить:

18

ФІНАНСОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ

номер студента у списку, прізвище, ініпіали студента,

номер індивідуального навчального плану студента,

підсумкову оцінку за шкалою вищого навчального закладу (якщо така

використовується),

підсумкову оцінку за національною шкалою,

підсумкову оцінку за шкалою ЕСТБ,

підпис викладача, який виставив підсумкову оцінку.

2. ТЕРМІНОЛОГІЯ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ

Академічне навчання. Болонський процес спрямований на

академічне навчання, зокрема, на виконання системи, що грунтується на двох циклах. Нині для питання щодо здобуття ступеня і звання включено до європейських дебатів про реформу структури систем вищої освіти. В 1992 р. міністри освіти країн - учасниць ЄС (Бельгії, Данії, Німеччини, Франції та Нідерландів) погодилися розвивати взаємозалік і встановити системи навчання на здобуття ступеня. З 1994 р. студенти, які здобувають ступінь, розробили структуру дослідної програми EU-HCM/TMR. В 1991 р. Конфедерація спілок ректорів ЄС запропонувала впровадити “Європейський докторат' як додатковий сертифікат і навчання докторантів за кордоном хоча б упродовж року, аби не тільки поліпшити освіту молодих науковців, а й підтримати співпрацю європейських університетів і дослідних інститутів. Структури і якість навчання в Європі обговорювалися на консультаціях генеральних директорів вищої освіти країн - учасниць ЄС під президентством Швеції в місті Хальмштад (травень 2001 р.) та під президентством Іспанії в місті Кордова (квітень 2002 p.). Такі консультації відбуваються раз на півріччя. Крім того, Європейська комісія подала до розгляду звіт про мобільність докторантів у контексті програм Socrates-Erasmus (так званий звіт Мітчелла).

Акредитація. Структура Європейського простору вищої освіти, як визначено у Болонській декларації, складається з двох циклів - студентського і післядипломного. Акредитація, тобто сертифікація рівня програми, - головний інструмент підтримки потрібних змін у системі європейської вищої освіти. Як і оцінювання, вона гарантує якість нового рівня програм (передбачене керування), а також забезпечує моніторинг уже існуючих (фактичне керування). Проводять акредитацію після огляду мінімальних стандартів змісту спеціалізації. Професійна значущість, зв'язок та зміст загальної концепції рівня програми мають бути визначені за певний період часу в структурі прозорого, формального та зовнішнього рівноправного оцінювання. Процесом рівноправного оцінювання керують агентства, які огляда­ли стандартні зовнішні оцінювання. Інструмент акредитації (рівня сертифікації програм) є новим у Європі, але його швидко прийняли країни - члени Болонського процесу.

Гарантія якості. Найбільшою перевагою Болонського процесу є визначення й огляд стандартів якості вищої освіти в усій Європі. Попередня їх умова - розроблення порівняльних методів і критеріїв для встановлення якості досліджень і навчання. У 1998 р. Рада Європи порекомендувала розширити співпрацю в цій галузі. В результаті було створено Європейську мережу гарантії якості у вищій освіті (EHQA). З 1999 p. EHQA надавала інформацію про впроваджений досвід, нові спроби та обговорення гарантії якості. На так званих Болонських семінарах в Амстердамі обговорювали результати дебатів із приво­ду європейських стандартів якості для програм рівнів “бакалавр" і “магістр”. У пілотному проекті “Регулювання освітніх структур у Європі" визначено критерії порівняння остаточних структур і викла­дацьких упроваджень із сімох предметів (бізнес, освітні науки, геологія, історія, математика, хімія та фізика). Акредитацію й оцінювання, інструменти реалізації та огляду стандартів якості в деяких країнах розглядають агентства оцінювання та акредитації.

Додаток до диплома. Розроблений додаток до диплома Євро­пейською комісією. Радою Європи та ЮНЕЄКО сприятиме міжнародному пересуванню та спрощенню академічного і професійного впізнавання кваліфікацій (дипломи, рівні, сертифікати тощо). До­кумент складають національною та англійською мовами із зазна­ченням сутності, рівня, змісту та статусу успішного навчання, а та­кож додаткової інформації про національну систему вищої освіти, яка відповідає кваліфікації суттєвого контексту освіти. Інформація конкретної країни про виконання додатка до диплома поширюється в країнах, які беруть участь у програмі Socrates.

Додаток до диплома є стандартним описом сутності, рівня, контек­сту, змісту і статусу здобутих та успішно засвоєних випускником знань, другим важливим інструментом визнання й мобільності диплома. Забезпечує взаємозалік і керування академічними та професійними визнаннями кваліфікацій (дипломи, рівні, сертифікати тощо). Знак додатка до диплома присуджують вищому навчальному закладу, який видає додаток до диплома всім випускникам першого і другого циклів програм.

Мета додатка до диплома - дати вичерпні незалежні дані для за­безпечення міжнародної прозорості й об’єктивності академічного та професійного визнання кваліфікацій (дипломів, ступенів, сертифікатів тощо). Додаток містить опис хараісгеру, рівня, контексту, змісту і статусу

освіти, здобутої і успішно завершеної особою. У додатку неприпустимі суб’єктивні оцінки, заяви про еквівалентність чи пропозиції щодо визнання.

Дані слід надати за всіма вісьмома розділами додатка. Якщо даних немає - зазначають причину цього.

Прийнятий у межах Болонської співдружності додаток до диплома має таку структуру.

1. Власник кваліфікації (прізвище, ім'я, дата, місце, країна народ­ження, ідентифікаційний номер або код студента).

2. Кваліфікація (назва кваліфікації, повна, скорочена, мовою вихідного документа); присвоєне звання (повне, скорочене, мовою вихідного документа); основна галузь (галузі) навчання; навчальний заклад, який присвоїв кваліфікацію (мовою вихідного документа); статус (тип/управління); навчальний заклад, який проводив навчання; статус (тип/управління; мови навчання, екзаменів).

3. Рівень кваліфікації (рівень; офіційний термін освоєння програми; вимоги для вступу).

4. Відомості про зміст освіти й отримані результати (форма навчан­ня, вимоги програми, докладні дані про програму, схема оцінювання, загальна класифікація (мовою оригіналу).

5. Функції кваліфікації (можливість подальшого навчання, професійний статус).

6. Додаткові відомості (додаткові відомості, додаткові джерела інформації).

7. Засвідчення¹.

Євро-студент 2000. Проект “Євро-студент 2000” містить соціальну й економічну інформацію про студентське життя у восьми країнах учасницях ЄС (Бельгії, Німеччині, Фінляндії, Франції, Італії та ін.). Це інформація про умови життя студентів, що здобувають вищу освіту:

джерело фінансування навчання, сімейний стан, урядові асигнування, професійний рівень знання мови, перебування за кордоном, проживання та бюджет студента. Таке дослідження надає початкову інформацію з економічних і соціальних питань життя студента в Європі, його ре­зультати використовують для розвитку освітньої політики. Підсумки впровадження проекту були опубліковані навесні 2002 р.

Європаспорт - створений за ініціативою Ради Європи і пошире­ний у всій Європі двомовний документ, що затверджує періоди на­вчання за межами рідної країни та мобілізує освіту по всій Європі. Містить інформацію про зміст і якість здобутих кваліфікацій та про міжнародний досвід, навички та потрібні знання. Навчання за європаспортом затверджує не тільки етапи професійного навчання, а й практичні навчальні періоди в галузі вищої освіти.

Європейський простір вищої освіти. Розвиток структури Європейського простору вищої освіти до 2010 р. найважливіше завдання міністрів освіти Європи у забезпеченні плідної співпраці інститутів вищої освіти у межах Європи. Водночас 33 країни-учасниці, що прагнуть установити об’єднані структури в системах європейської вищої освіти, висунули певні вимоги до діяльності в структурі Бо­лонського процесу. Це, зокрема, стосується вдосконалення мобільності студентів і викладачів, визначення рівня й гарантії якості навчальних програм. Має бути встановлена структура, що ґрунтується на двох головних циклах, та система кредитів, така як ЕСТ5. Перші резуль­тати впровадження й первинного встановлення на час Берлінської конференції 2003 р. викладено в заключному комюніке, підписаному міністрами освіти країн Європи з нагоди зустрічі спостерігачів за Бо­лонським процесом у Празі 2001 р.

Європейський простір дослідницької діяльності. У січні

2000. р. Європейська комісія опублікувала звернення “Про Європейський простір дослідницької діяльності", ініціатором якого був уповноваже­ний з питань дослідництва Філіп Баскій. Воно спрямоване на створен­ня кращої структури умов проведення досліджень, щоб Європа стала світовим лідером у сфері освіти. Документ пропонує безмежну політику виконання досліджень у Європі, що ґрунтується на кращій співпраці дослідників та науковців країн-учасниць, які вдосконалюватимуть координацію досліджень у межах ЄЄ без зайвої бюрократії та великих коштів. Європейський простір дослідницької діяльності сприятиме за-

гальному користуванню науковими ресурсами, створенню робочих місць на довгостроковій основі та збільшить конкуренцію в Європі.

Кредитна система систематичний спосіб опису освітньої про­грами з додаванням кредитів до її компонентів. Опис кредитів у систе­мах вищої освіти може враховувати такі її параметри, як обсяг роботи, результати навчання та контактні години.

Навчання протягом усього життя. У заключному комюніке зборів спостерігачів за Болонським процесом у Празі 2001 р. підкреслено важливість навчання протягом усього життя як основ­ний елемент Європейського простору вищої освіти. Воно охоплює усі фази навчання, починаючи з дошкільного й до післяпенсійного, і весь спектр формального та неформального навчання. Цей задум здійснюється завдяки поєднанню загальної і професійної освіти в головні аспекти різних курсів, таких як освіта, молодь, працевлашту­вання та дослідництво. Структура навчання протягом усього життя має бути розвиненою так, щоб будь-хто міг обирати для себе навчальне се­редовище, роботу, регіон і країну для вдосконалення своїх знань, умінь і компетенцій, для їх оптимального застосування. Важливою умовою реалізації навчання протягом усього життя є розвиток гармонійної системи кредитів, яка дає змогу оцінювати і впізнавати дипломи та сертифікати, отримані в школі, університеті чи в інших навчальних структурах навчання, де навчання грунтується на праці. Тільки за си­стеми кредитів може бути взаємозалік кваліфікацій між школами, університетами та роботою. Із продовженням навчання і наступним тренуванням, звичайно, виникає бажання змагатися та використовува­ти нові технології, які є основними досягненнями стратегічних цілей Європи. Завдяки цьому європейські країни матимуть суспільство з вищою освітою і будуть спроможними змагатися за лідерство (Рада Європи, Ліссабон, березень 2000 р.). У жовтні 2000 р. Європейська комісія присвятила цьому питанню меморандум, а в наступному році опублікувала звернення двох членів комісії, що стосувалися, зокрема, питань освіти й культури та соціальних зв’язків.

Оцінювання - основний крок у визначенні якості вищої освіти, відносного рівня програм, способів викладання й академічного навчан­ня з предмета або на факультеті. Передбачає здійснення внутрішніх і зовнішніх процедур. Внутрішнє оцінювання - це систематичне зби-

рання адміністративної інформації, опитування студентів і випускників поряд зі звичайними бесідами з лекторами та студентами. Складовою зовнішнього оцінювання є відвідування факультету групою контролю для визначення якості академічного навчання та викладання. Зовнішні оглядачі - це лектори або люди професійної діяльності, які на основі спілкування зі студентами та молодими науковцями складають оста­точний звіт. Оцінювати академічне навчання та викладання треба з урахуванням ефективних заходів гарантії якості.

Процес Брюге. Цей термін вживають стосовно розширення співпраці в європейській професійній освіті та навчанні. Він схожий на Болонський процес у вищій освіті. На конференції в місті Брюге в жовтні

2000. р. генеральний директор з професійного навчання ініціював процес співпраці в галузі професійної освіти та навчання. Рада Європи затвер­дила цю ідею в Барселоні (15 і 16 березня 2002 p.). Європейська комісія запросила представників 29 європейських країн (членів ЄЄ, майбутніх членів ЄС та країн європейського економічного простору) і соціальних партнерів на збори для обговорення конкретних дій та заходів щодо професійної освіти та навчання в Європі. Прозорість кваліфікацій і навичок було узгоджено з новим універсальним інструментом, що інтегрував існуючі засоби, такі як європейський паспорт навчання, європейський навчальний план та додаток до сертифікату. Велику підтримку надано системі кредитного взаємозаліку в професійній освіті та навчанні на європейському рівні, зокрема, створено систему ECTS (Європейська система кредитного взаємозаліку) у вищій освіті. Такі заходи передбачається провести у процесі добровільної співпраці, який буде найбільшим пріоритетом Датського президентства. Формування Європейської структури професійної освіти має бути завершено до 2010 p., щоб зробити можливим вільне пересування громадян робо­чими, бізнесовими секторами та країнами. Обмін кваліфікаціями та вміннями - це попередня умова довгострокового навчання і збільшення його мобільності.

ECCCTS (European Community Course Credit Transfer System - Європейська система трансферу оцінок) - кредитна система, яка пропонує спосіб вимірювання та порівняння навчальних досягнень і переведення їх з одного інституту до іншого. Виникла під впливом програми Erasmus (1989-1996 pp.) і тестувалася протягом шести років як пілотна схема, у якій було задіяно 145 інститутів вищої освіти в усіх

країнах - учасницях ЄС та ЄЕС. Від дня впровадження Інституційного контракту в програмі Socrates-Erasmus усі європейські університети можуть брати участь в ECTS. Як ефективний інструмент створен­ня взаємозаліку та управління академічним впровадженням система ECTS підтримує європейську мобільність. Переведення здійснено наданням деталізованої інформації з курсу навчання. Важливі засоби, використовувані в роботі ECTS та управлінні академічним визначенням, подано в інформаційному пакеті, договорі про навчання та дублікаті офіційних документів. Обговорення можливості використання ECTS у професійному навчанні триває.

ECTS - Європейська кредитна система взаємозаліку (взаємо- визнання) та накопичення. В основу її покладено визначення обсягу роботи студентів, потрібного для участі в програмі. Вона орієнтована на спеціалізовані умови вивчення результатів навчання та відповідну компетенцію. ECTS була запропонована у 1989 р. в структурі Erasmus, а нині є складовою програми Socrates. Це єдина кредитна система, яку успішно протестували й використовували в усій Європі. Вона дає змогу визначити періоди навчання за кордоном, збільшує якість і кількість студентської мобільності в Європі. Нещодавно ECTS почал застосову­вати накопичувальну систему на інституціональному, регіональному, національному та європейському рівнях. ECTS полегшує читання й порівняння студентами (і місцевими, й іноземними) навчальних про­грам, підвищує мобільність і академічне визнання, з її допомогою університети організовують і перевіряють навчальні програми. ECTS можна використовувати в будь-яких програмах і методах, вона робить європейську вищу освіту привабливішою для всіх студентів.

Основні ознаки ECTS:

1. Ґрунтується на конвенції про 60 кредитних заходів щодо обсягу робіт студентів (час, за який пересічний студент отримає необхідний результат навчання) за один академічний рік. Обсяг робіт студентів за повний робочий час навчальної програми в Європі становить 36-40 тижнів на рік, а один кредит у цьому разі - від 24 до 30 робочих го­дин.

2. Кредит підсумовує результат навчання - знання, які показу­ють, що студент знатиме, розумітиме або на що буде здатний після закінчення навчання, короткого чи тривалого. Кредити в ECTS можна отримати після закінчення відповідної роботи та оцінювання здобутого результату.

3. Розміщення кредитів ECTS протягом офіційного циклу програми навчання. Повний обсяг робіт, потрібний для закінчення першого рівня циклу, становить 3-4 роки (тобто 180-240 кредитів).

4. Студентський обсяг робіт в ECTS включає час, проведений на лекціях, семінарах, час для самостійних робіт, підготовки до іспитів, їх складання тощо.

5. Кредити поширюються на всі компоненти навчальної програми (модулі, курси, дисертаційні роботи). Вони також відображують обсяг робіт кожного з необхідних компонентів програми стосовно всього обсягу робіт, потрібного для завершення повного року навчання.

6. Представлення студента здійснюється документально на ло­кальному або національному рівні. Корисно для практики додавати ECTS-рівень, переважно для кредитного переведення. Відповідно до шкали рівнів ECTS студентів оцінюють за статистичною базою. Тому статистичні дані - це перший крок представлення студента для прий­няття до ступеневої системи ECTS. За прохідним балом визначають, на який рівень буде зараховано студента. Наприклад: А (найкращий)

• 10%, В - 25%, С - 30%, D - 25%, Е - 10%.

Рівень А встановлено між FX та F, що характеризують студентів, яким не пощастило; FX означає, що потрібно виконати більше робіт, F - треба значно більше працювати. Висновок про погані результати не обов'язково вносити до залікового документу.

GATS. Створено в січні 1994 р. як багатосторонній договір ра­зом із Загальним договором про тарифи і торгівлю та Договором про торгівлю стосовно прав інтелектуальної власності - частини струк­тури Всесвітньої торговельної організації. Мандат GATS є результа­том переговорів “Uruguay Round”. Це лібералізація торгівлі послу­гами та поступове фазування урядових кордонів у національному змаганні у секторі послуг. Через GATS країни-учасниці відкрили для міжнародного змагання всі власні ринки послуг або їх частини. Країни- учасниці мають дотримуватися двох зазначених у договорі принципів: принципу національного пріоритету, за яким країни-учасниці ма­ють віддавати перевагу національним провайдерам, та принципу найменшої перешкоди, за яким члени GATS не повинні робити вибір між державами-учасницями. Освіта є одним з 12 включених у договір секторів (здоров’я, туризму, банківської справи, телекомунікацій). Нові переговори з торгівлі послугами розпочалися в січні 2000 р. і завершені до 2005 р. Дискусія з потенційних дій GATS у секторі освіти ще триває.

3. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ “ФІНАНСОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ”

Змістовий модуль 1