10.5.5.4 Кратність циркуляції каталізатора

Кратність циркуляції каталізатора – це маса каталізатора, що приходиться на 1 тонну сировини, яка подається в реактор. Вона зв’язана з допустимою величиною коксовідкладення, яка не перевищує 1,0-1,5% мас. на каталізатор (3,5-4,5% мас. на сировину). Крім того, кратність циркуляції каталізатора визначається температурним режимом реактора і регенератора. Збільшення кратності циркуляції каталізатора зменшує час його перебування в зоні реакції. Кількість коксу на кожній частині каталізатора зменшується, а це в свою чергу сприяє зростанню степені перетворення сировини, тобто підвищенню виходу газу, бензину та коксу. Збільшення виходу коксу пояснюється зниженням ефективності відпарювання відпрацьованого каталізатора. Зміною кратності циркуляції каталізатора можна регулювати кількість теплоти, яку необхідно підводити ззовні, степінь перетворення сировини, степінь закоксованості каталізатора. З іншого боку зростання кратності циркуляції каталізатора збільшує енергетичні затрати на експлуатацію установок каталітичного крекінгу. При цьому також зростають розміри реакторно-регенеративного блоку. Кратність циркуляції каталізатора на установках каталітичного крекінгу з киплячим шаром каталізатора становить 8-12, а в реакторах ліфтного типу - 2,5-7. Кратність циркуляції каталізатора регулюється кількістю сировини, що подається в реактор.

10.5.5.5 Тиск в реакторі

Процес каталітичного крекінгу ведуть при невеликому надлишковому тиску 0,07-0,18 МПа. Підвищення тиску мало впливає на процес, оскільки він відбувається на поверхні каталізатора. При підвищенні тиску незначно зростає вихід коксу, оскільки збільшується кількість компонентів, які адсорбуються на поверхні каталізатора. При цьому вихід бензину і його октанове число зменшується. Тиск в реакторі підтримується дещо вищим атмосферного для проштовху-вання пароподібних продуктів процесу з реактора в ректифікаційну колону. Тиск в реакторі регулюється автоматично клапаном, який встановлюється на лінії виводу газоподібних продуктів з нього.

11 Процеси очищення продуктів

11.1 Процес гідроочищення

11.1.1 Призначення установки, суть і хімізм процесу

Призначення установки – покращення якості і підвищення стабільності світлих і темних палив, олив, сировини каталітичного крекінгу шляхом вилучення S, N, O – сполук і насиченняолефінових вуглеводнів.

Суть процесу гідроочищення полягає в тому, що сировина змішується з водневмісним газом, підігрівається в печі і пропускається через каталізатор. В результаті контакту сировини з каталізатором проходить деструктивна гідрогенізація S, -N, і О – сполук і гідрування олефінових вуглеводнів.

Процес гідроочищення підвищує стабільність палив, знижує їх корозійну активність, покращує колір і запах. Процес гідроочищення світлих палив проходить в паровій фазі; темних – в рідкій.

Основними реакціями при гідроочищенні є наступні:

- гідрогеноліз сірчаних сполук (меркаптанів, сульфідів, дисульфідів, тіофенів). Реакції гідрогенолізу полягають в розриві С-S зв’язку і насиченням воднем вільних валентностей

RSH+H₂ RН+H₂S (11.1)