- •Виробничі процеси та обладнання об’єктів автоматизації конспект лекцій доцента кафедри нгтт і т Гаєвої Любов Іванівни
- •1.1 Зміст і задачі дисципліни
- •1.2 Класифікація технологічних процесів
- •1.3 Хімічний і фракційний склади нафти
- •1.3.1 Парафінові вуглеводні
- •1.3.2 Нафтенові вуглеводні
- •1.3.3 Ароматичні вуглеводні
- •1.3.4 Фракційний склад нафти
- •2 Основні поняття масообмінних процесів
- •2.1 Загальні ознаки масообмінних процесів
- •2.2 Способи визначення складу фаз
- •2.3 Основне рівняння масопередачі
- •3.1 Призначення і суть процесу абсорбції
- •3.2 Використання абсорбції в нафтогазовій промисло-вості
- •3.3 Робота системи абсорбер-десорбер неперервної дії
- •3.4 Параметри контролю і регулюванню при абсорбції та десорбції
- •3.4.1 Температура в абсорбері
- •3.4.2. Тиск в абсорбері
- •3.4.3 Питома витрата абсорбенту
- •3.4.4 Рівень рідини в низу абсорбера і десорбера
- •3.4.5 Температура в десорбері
- •3.4.6 Тиск в десорбері
- •3.4.7 Рушійна сила абсорбції
- •3.4.8 Площа контакту і час контакту абсорбенту і газової суміші
- •3.5 Вимоги до абсорбентів
- •3.6 Типи абсорберів
- •4 Процес адсорбції
- •4.1 Призначення і суть процесу
- •4.2 Використання адсорбції в нафтогазовій промисло-вості
- •4.3 Робота системи адсорбер-десорбер періодичної дії
- •4.4 Робота системи адсорбер-десорбер неперервної дії
- •4.5 Параметри контролю і регулювання при адсорбції і десорбції
- •4.5.1 Температура в адсорбері
- •4.5.2 Тиск в адсорбері
- •4.5.3 Питома витрата адсорбенту
- •4.5.4 Температура в десорбері
- •4.5.5 Тиск в адсорбері
- •4.5.6 Природа газової суміші і властивості адсорбенту
- •5 Процес ректифікації
- •5.1 Призначення і суть процесу
- •5.2 Використання процесу в нафтогазовій промисло-вості
- •5.3 Будова і робота простої ректифікаційної колони
- •5.4 Будова і робота складної ректифікаційної колони
- •5.5 Параметри контролю і регулювання при ректифікації
- •5.5.1 Температура верха колони
- •5.5.2 Температура низу колони
- •5.5.3 Тиск в колоні
- •5.5.4 Температура і витрата сировини
- •5.5.5 Рівень залишку в колоні
- •5.5.6 Температура на тарілках виводу бокових фракцій
- •5.6 Матеріальний баланс ректифікаційної колони
- •5.7 Крива рівноваги фаз: її побудова та рівняння
- •5.8 Ізобарні температурні криві
- •5.9 Графічний метод визначення кількості тарілок в колоні
- •5.10 Визначення температурного режиму простої ректифікаційної колони
- •5.11 Визначення геометричних розмірів колони: діаметра і висоти
- •6 Процес екстракції
- •6.1 Призначення і суть процесу
- •6.2 Використання в нафтогазовій промисловості
- •6.3 Методи екстракції
- •6.3.1 Однократна екстракція
- •6.3.2 Багатократна екстракція
- •6.3.3 Протитічна екстракція
- •6.4 Будова і робота екстракційної колони
- •6.5 Параметри контролю і регулювання при екстракції
- •6.5.1 Температура
- •6.5.2 Співвідношення розчинник: сировина
- •6.5.3 Якість розчинника
- •6.5.4 Рівень границі розділу фаз
- •6.6 Визначення складу фаз за допомогою трикутної діаграми
- •7 Теплові процеси
- •7.1 Теплообмінні апарати
- •7.1.1 Кожухотрубні теплообмінники з нерухомим трубними решітками
- •7.1.2 Теплообмінні апарати з температурними компенсаторами
- •7.1.3 Теплообмінні апарати з плаваючою головкою (з рухомою трубною решіткою)
- •7.1.4 Теплообмінні апарати з u-подібними трубками
- •7.1.5 Теплообмінники типу «труба в трубі»
- •7.1.6 Випарники з паровим простором
- •7.1.7 Апарати повітряного охолодження
- •7.2 Класифікація і маркування апо
- •7.3 Маркування та розрахунок кожухотрубчастих теплообмінників
- •7.3.1 Маркування кожухотрубчастих теплообмінників
- •7.3.2 Розрахунок кожухотрубчастих теплообмінників
- •7.4 Трубчасті печі
- •7.5 Умовні позначення типових трубчастих печей
- •8 Товарні нафтопродукти
- •8.1 Технологічна класифікація нафт
- •8.2 Основні напрями переробки нафти
- •8.3 Класифікація і характеристика товарних нафтопродуктів
- •8.4 Палива
- •8.4.1 Карбюраторні палива
- •8.4.2 Реактивні палива
- •8.4.3 Дизельні палива
- •8.4.4 Газотурбінні палива
- •8.4.5 Котельні палива
- •8.5 Нафтові оливи
- •8.5.1 Моторні оливи
- •8.5.2 Трансмісійні оливи
- •8.5.3 Індустріальні оливи
- •8.5.4 Турбінні і компресорні оливи
- •8.5.5 Спеціальні оливи
- •8.6 Пластичні мастила
- •8.7 Парафіни, церезини, вазеліни
- •8.8 Нафтові розчинники та ароматичні вуглеводні
- •8.9 Нафтові бітуми
- •8.10 Нафтовий кокс
- •8.11 Технічний вуглець
- •8.12 Присадки до палив та олив
- •9.2 Методи руйнування нафтових емульсій
- •9.3 Будова і робота електродегідраторів
- •9.3.2 Горизонтальні електродегідратори
- •9.4 Схема електрознесолювальної установки та її опис
- •9.5 Параметри контролю і регулювання на установці
- •9.5.1 Температура і тиск в електродегідраторі
- •10.2 Первинна переробка нафти
- •10.2.1 Призначення первинної переробки і класифікація установок авт
- •10.2.2 Сировина і одержувані продукти
- •10.2.3 Принципова технологічна схема авт з трьохкратним випаровуванням і їх опис
- •10.3 Термічні процеси переробки нафти (коксування)
- •10.3.1 Призначення, і суть процесу
- •10.3.2 Механізми реакцій
- •10.3.3 Сировина і одержувані продукти
- •10.3.4 Технологічна схема установки сповільненого коксування і її опис
- •10.3.5 Параметри контролю і регулювання на установці
- •10.3.5.1 Якість сировини
- •10.3.5.2 Температура входу сировини в реактор
- •10.3.5.3 Тиск в реакторі
- •10.3.5.4 Час перебування сировини в реакторі
- •10.3.5.5 Коефіцієнт рециркуляції
- •10.4 Каталітичні процеси
- •10.4.1 Каталітичний реформінг
- •10.4.1.1 Призначення, суть і хімізм процесу
- •10.4.1.2 Сировина і одержувані продукти
- •10.4.1.3 Каталізатори
- •10.4.1.4 Принципова технологічна схема установки каталітичного риформінгу і її опис
- •10.4.2 Параметри контролю і регулювання на установці
- •10.4.2.1 Якість сировини
- •10.4.2.2 Температура на вході в реактори
- •10.4.2.3 Об’ємна швидкість подачі сировини
- •10.4.2.4 Тиск в реакторах
- •10.4.2.5 Кратність циркуляції водневмісного газу
- •10.5.2 Сировина і одержувані продукти
- •10.5.3 Каталізатор
- •10.5.4 Принципова технологічна схема установки каталітичного крекінгу з ліфт- реактором і її опис
- •10.5.5 Параметри, що впливають на процес
- •10.5.5.1 Якість сировини
- •10.5.5.2 Температура в реакторі
- •10.5.5.3 Час контакту сировини і каталізатора
- •10.5.5.4 Кратність циркуляції каталізатора
- •10.5.5.5 Тиск в реакторі
- •11 Процеси очищення продуктів
- •11.1 Процес гідроочищення
- •11.1.1 Призначення установки, суть і хімізм процесу
- •11.1.2 Сировина і одержувані продукти
- •11.1.3 Умови проведення процесу
- •11.1.4 Каталізатори
- •11.1.5 Принципова технологічна схема гідроочищення дизельного палива в паровій фазі і її опис
- •11.1.6 Параметри контролю і регулювання на установці
- •11.1.6.1 Якість сировини
- •11.1.6.2 Температура в реакторі
- •11.1.6.3 Тиск в реакторі
- •11.1.6.4 Об’ємна швидкість подачі сировини і кратність циркуляції водневмісного газу
- •11.2 Процес карбамідної депарафінізації
- •11.2.1 Призначення і суть процесу
- •11.2.2 Сировина і одержувані продукти
- •11.2.3 Параметри, що впливають на процес
- •11.2.3.1 Якість сировини
- •11.2.3.2 Склад і концентрація карбаміду
- •11.2.3.3 Співвідношення карбамід-сировина
- •11.2.3.4 Температура
- •11.2.3.5 Склад і кількість активатора та розчинника
- •11.2.3.6 Час контакту сировини з карбамідом
- •11.3 Опис технологічної схеми установки карбамідної депарафінізації дизельного палива
8.4.3 Дизельні палива
Дизельні палива одержують на основі середніх фракцій нафт, що википають в межах температур 180-370 ºС. Їх отримують методами первинної перегонки нафти та каталітичного крекінгу, після чого проводять гідроочищення і депарафінізацію (якщо в цьому є потреба). Вони призначені для спалювання у ДВЗ із запалюванням від стиснення.
Для забезпечення нормальної роботи двигунів паливо повинно відповідати наступним вимогам:
- безперебійна робота паливного насоса високого тиску для неперервної подачі палива в камеру згоряння;
- тонке розпилення, повне згоряння палива, легкий пуск і м’яка робота двигуна;
- оптимальна в’язкість для надійного змащування деталей системи живлення;
- відсутність відкладів, нагарів, лаків в камері згоряння, днищі поршня, клапанах, розпилювачах;
- відсутність корозії резервуарів, баків, паливної системи і деталей двигуна;
- низька токсичність сполук у продуктах згоряння.
До основних властивостей дизельного палива відносяться: кінематична в’язкість, низькотемпературні властивості, вміст механічних домішок і води (властивості, що впливають на роботу системи живлення двигуна), фракційний склад, період затримки самозаймання, здатність до нагароутворення, корозійність (властивості, що впливають на випаровування і згоряння палива).
Безвідказна робота паливного насоса високого тиску, неперервна подача палива в циліндри залежить від низькотемпературних властивостей, в’язкості, вмісту в паливі механічних домішок і води. Низькотемпературні властивості характеризують рухливість палива при від’ємних температурах і оцінюється граничною температурою фільтрованості (≤ - 5, -15 ºС) і температурою застигання (≤(мінус10, мінус25) ºС).
В’язкість палива впливає також на якість його розпилення, однорідність паливної суміші і повноту згоряння палива. Для літнього дизельного палива кінематична в’язкість знаходиться в межах (3-6)∙10-6 м2/с., а для зимового - (1.8-6.0)∙10-6м2/с.
Механічні домішки і вода у дизельному паливі не допускаються, так як збільшують спрацювання деталей двигуна і викликають їх корозію.
Процеси сумішоутворення і згоряння палива в дизельних двигунах проходять за дуже короткий проміжок часу, який відповідає 15-20 ºС повороту колінчастого вала. Оцінкою самозаймання дизельних палив служить цетанове число. Його визначають на одноциліндровому двигуні УИТ-9-3 із змінною мірою стискування (ε = 7-23) за методом співпадання спалахів шляхом порівняння самозаймання досліджуваного палива з еталонними паливами. В якості еталонних палив використовують цетан (ц.ч.=100) і альфа-метилнафталін (ц.ч.=0).
Цетанове число дорівнює вмісту цетану (% об) в суміші з α-метилнафталіном, яка за самозайманням еквівалентна досліджуваному паливу.
Цетанове число дизельних палив впливає і на інші показники роботи двигуна: його пуск, питому витрату палива, нагароутворення в двигуні, температуру і токсичність відхідних газів. При збільшенні цетанового числа палива показники роботи двигуна покращуються. Цетанове число дизельних палив для швидкохідних двигунів знаходиться в межах 45-50.
Фракційний склад дизельного палива впливає на пускові якості, повноту згоряння, закоксованість форсунок, змащення циліндро-поршневої групи, стан оливи в картері. Фракційний склад дизельних палив характеризується температурами википання 50 % і 96 %. Температура википання 50% палива
≤ 280 ºС, 96%- ≤370 ºС.
Корозійна активність дизельних палив залежить від вмісту в них сірки, мінеральних кислот і лугів, органічних кислот. За вмістом сірки палива поділяються на три види: I- з масовою часткою сірки до 0,05%, II- з масовою часткою сірки до 0,1%, III- з масовою часткою сірки до 0,2%. Температура спалаху визначає пожежну безпеку при використанні палива у двигуні. Вона повинна бути не нижчою ніж 40ºС для палив, що використовують в дизелях загального призначення і не нижче 62ºС для палив, що використовують в тепловозах і корабельних дизелях. Температура спалаху залежить від наявності в паливі легких фракцій.
За ДСТУ 3868-99 (табл. 8.4) нафтопереробними заводами України виробляються дизельні палива двох марок Л - літнє з температурою спалаху в закритому тиглі ≥ 40 ºС та ≥ 62 ºС; З- зимове з температурою застигання мінус 25 ºС. Всього за ДСТУ 3868-99 виробляється 9 марок дизельних палив: Л-0.05-40; Л-0.1-40; Л-0.2-40; Л-0.05-62; Л-0.1-62; Л-0.2-62; З-0.05-(-25); З-0.1-(-25); З-0.2-(-25).
Таблиця 8.4- Характеристика дизельних палив за ДСТУ 3868-99
Назва показника |
Значення для марок |
|
Л |
З |
|
Цетанове число, не менше |
45 |
45 |
Фракційних склад: - 50% переганяється за температури, °С, не вище; - 90% переганяється за температури, °С, не вище; |
280
370 |
280
370 |
Кінематична в’язкість за температури 20°С, м2/с10 |
3.0 - 6.0 |
1.8 - 6.0 |
Температура застигання, °С, не вище |
Мінус 10 |
Мінус 25 |
Температура спалаху в закри-тому тиглі, °С, не нижче - для тепловозних і судових дизелів і газових турбін - для дизелів загального призначення |
62
40 |
40
35 |
Масова частка сірки, %, не більше - для виду І - для виду ІІ - для виду ІІІ |
0.05 0.10 0.20 |
0.05 0.20 0.20 |
Масова частка меркаптанової сірки , %, не більше |
0.01 |
0.01 |
Вміст сірководню |
Відсутність |
Відсутність |
Випробування на мідній пластині |
Витримує |
Витримує |
Концентрація фактичних смол, мг/100см3, не більше |
40 |
30 |
Кислотність, мг КОН на 100 см3 палива, не більше |
5 |
5 |
Йодне число, г йоду на 100 г палива, не більше |
6 |
6 |
Зольність,%, не більше |
0.01 |
0.01 |
Коксівність 10%-го залишку,%, не більше |
0.30 |
0.30 |
Коефіцієнт фільтрованості, не більше |
3 |
3 |
Вміст механічних домішок |
Відсутність |
Відсутність |
Вміст води |
Відсутність |
Відсутність |
Густина за температури 20°С, кг/м3, не більше |
860 |
840 |
Гранична температура фільтро-ваності, °С, не вище |
Мінус 5 |
Мінус 15 |
Згідно ДСТУ 4840:2007 передбачений випуск дизельного палива підвищеної якості для використання у швидкохідних дизельних і газотурбінних двигунах наземної та суднової техніки, яке призначене для внутрішнього ринку та для експортування. За вмістом сірки дизельні палива ділять на два види: І – вміст сірки≤10мг/кг; ІІ - вміст сірки≤50мг/кг. Залежно від умов використання встановлюють такі марки та класи дизельного палива. Для експлуатації в умовах помірного клімату: марка А – гранична температура фільтрованості
tф.гр. ≤5 °С; марка В - tф.гр. ≤ 0°С; марка С - tгр.ф. ≤ мінус 5 °С; марка D - tгр.ф.≤ мінус 10 °С; марка E - tф.гр. ≤-15 °С; марка F - tф.гр. ≤ мінус 20 °С. Для експлуатації в умовах арктичного клімату: клас 0 - tф.гр. ≤ мінус 20 °С; клас 1 - tф.гр. ≤ мінус 26 °С. Умовне позначення дизельного палива має охоплювати його марку або клас залежно від граничної температури фільтрованості та вид палива залежно від вмісту сірки. Приклад позначення дизельного палива підвищеної якості: - для помірного клімату: «Паливо дизельне підвищеної якості (євро) марки С виду 1 згідно з ДСТУ 4840:2007».